Курсовая работа: Технологія післязбиральної обробки, реалізації, переробки сільськогосподарських продуктів
Найважливiшим показником, що
характеризуе стан зернової маси при зберiганнi є температура. Низька
температура в усiх дiлянках насипу (8° i нижче) свiдчить про консервацiю
зернової маси, а отже, i благополучне зберiгання.
Вплив навколишнього середовища
(зовнiшнього повiтря, стiн зерносховищ тощо) i фiзiологiчнi процеси в зерновiй
масi можуть призвести до появи неоднакової температури в рiзних дiлянках
насипу, тому температуру треба визначати в рiзних шарах зерно вої маси.
Пiдвищення температури зернової маси, яке не вiдповiдає змiнi температури
повiтря, свiдчить про активiзацiю фiзiолгiчних процесiв i початок
самозiгрiвання.
Для визначення температури
зернової маси, а також температури повiтря в сховищах i поза ними
використовують спиртовi, ртутнi термометри. Термометри вміщують у металеву
оправу, яка нагвинчується на дерев’яну або металеву штангу. Така штанга
складається з кiлькох колiн (двох-трьох), якi загвинчуються, що дає эмогу
змiнювати довжину термометра залежно вiд висоти насипу зерна в складi.
При зберiганнi насiнних фондiв
слiд мати одну термоштангу на кожний засiк. Термоштанга повинна постiйно
перебувати в насипу, у його верхньому (20—30 см вiд поверхнi), середньому або
нижньому шарi (20—30 см вiд пiдлоги). Перемiщення штанги в межах насипу
перiодично здiиснює слостерiгач.
Вiдомi й iншi методи вимiрювання
температури зернової маси — електрометричнi iз застосуванням термометрiв опору
та центральним пультом спостереження. Найчастiше їх застосовують у силосах
елеваторiв.
Контроль за станом зараженостi
зернових мас дає эмогу своєчасно локалiзувати розвиток клiщiв i комах або
повнiстю знищити їх. Зараженiсть зернової маси в складi перевiряють роздiльним
дослiдженням виїмок за шарами насипу (у верхньому, середнъому i нижньому), тому
що шкiдники можуть мiгрувати в рiзнi дiлянки насипу.
Дуже добре, якщо в господарствi
є можливiсть перевiряти i вологiсть партiй, якi зберiгаються. Цей показник при
зберiганнi доцiльно виявляти в усiх шарах насипу. Перевiрку посiвних якостей
насiння, одночасно вологостi i зараженостi їх провадять у контрольно-насiнних
лабораторіях.
Перiодичаiсть спостереження за
зерновими масами залежить вiд їхнього стану. Так, у партiях свiжозiбраного
насiння з пiдвищеною вологiстю температуру перевiряють щодня, а в сухих — двiчi
на декаду. У партiях охолодженого зерна її досить перевiряти раз у декаду або
навiть раз у 15 днiв. Залежно вiд температурного фактора встановлена i
перiодичнiсть перевiрки на зараженiсть шкiдниками хлiбних запасiв. При
температурi зернової маси нижче 0°С досить проводити протягом мiсяця одне
спостереження, а при температурi вище 10°С — раз у 10 днiв.
Схожiсть насiння в кондицiйних
партiях визначають не рiдше одного разу в 4 мiсяцi i не пiзнiше як за 15—20
днiв до сiвби. Вологiсть насiння в цих партiях перевiряють 1—2 рази на мiсяць.
Результати спостереження
записують у журнал за рекомендованою формою. Крiм того, ведуть насiнну шнурову
книгу.
Самозігрівання зернових мас
Самозйрiвання зерновоi маси — це пiдвищення
її температури внаслiдок фiзiологiчних процесiв, якi вiдбуваються в нiй, та
низькій теплопровiдностi. Можливе при зберiганнi зерна на токах, у
зерносховищах, при транспортуваннi у вагонах або суднах.
У процесi аеробного дихання
скрого й особливо свiжозiбраного зерна видiляється теплота, яка пiдвишує
температуру зернової маси навiть при вiдносно невисокому (0,7- 1 м) його насипу. Це пояснюеть ся тим, що теплопровiднiсть зерна дуже низька i майже вся утворювана
при цьому теплота витрачаеться на його нагрiвання. І крiм того, з пiдвищенням
температури зернової маси посилюеться iнтенсивнiсть її дихання, внаслiдок чого
теплота видiляеться в значнiй кiлькостi й акумулюється в зерновiй масi. Отже,
фiзiологiчною основою самозiгрiвання є дихання всiх живих компонентiв зернової
маси, яке призводить до значного видiлення тепла, а фiзичною —її погана
теплопровiднiсть. Як наслiдок, утворення тепла в тiй чи iншiй дiлянцi зернового
насипу перевишуе вiддачу його в навколишнє середовище, тобто викликае
самозiгрiвання.
Самозйтiвання, що почалося в
зерновiй масi, не припиняється мимовiльно до повного його закiнчення. Цей
процес закiнчуеться тiльки тодi, коли температура пiдвищується до меж, яких не
витримують живi компоненти зернової маси i гинуть. Тому якщо вжити термiнових
заходiв щодо припинення самозiгрiвання зернової маси, то воно може повнiстю
втратити посiвнi, продовольчi, фуражнi й технiчнi якостi. Гранична температура
зерна при самозiгрiваннi 55— 65°С. Самозігрівання свiжозiбраного зерна
вiдбувається досить iнтенсивно — граничні температури воно набуває вже через
2—4 доби.
Утворенню i нагромадженню
теплоти в зерновiй масi сприяють iнтенсивне дихання зерна основнїї культури та
зерен i насiнин, якi входять до складу домiшок; активний розвиток
мiкроорганiзмiв; iнтенсивна життєдiяльнiсть комах i клiщiв. Насiння бур’янiв,
маючи вищу iнтенсивнiсть дихання порiвняно з iнтенсивнiстю длхання основного
зерна, сприяє бiльшому нагромадженню в ньому теплоти. Особливо багато її
видiляється в неочищеному зернi з пiдвищеною вологiстю i вмiстом зелених
часточок рослин та насiння бур’янiв.
У процесi життедiяльностi комах
та клiщiв також видiляється певна кiлькiсть теплоти. При великій зараженостi
зерна i скупченнях шкiдникiв в окремих дiлянках насипу видiляється значна
кiлькiсть теплоти, що також призводить до його самозiгрiвання. Самозiгрiвання
сухого зерна, яке зберiгаеться при температурi 20-30°С, може виникнути
внаслiдок розвитку в ньому комiрного довгоносика або тривалого зберiгання.
Самозiгрiвання — явище
комплексне, тобто це результат iнтенсивного дихання самого зерна i мiкроорганiзмiв,
що містяться у зерновiй масi. Однак не будь-яке пiдвищення температури у
зерновiй масi треба розглядати як початок розвитку процесу самозiгрiвання,
оскiльки температура в нiй може пiдвищуватися, наприклад, через поступове
прогрiвання у весняні i лiтнi перiоди. Інтенсивнiсть, з якою виникае i
розвиваеться процес самозiгрiвання, залежить вiд стану зерновоїї маси, стану
конструкцiї зерносховищ, умов зберiгання зерна в сховищах i догляду за ним.
При зберiганнi зерна дiлянка
насипу, у якiй спостерiгається пiдвищена фiзiологiчна активнiсть, може стати
осередком самозiгрiвання. Залежно вiд стану зернової маси та умов зберiгання
самозiгрiвання може виникнути в рiзних частинах насилу. У практицi зберiгання
зерна розрiзняють самозiгрiвання гнiздове, шарове й суцiльне.
Самозiгрiвання виникає у
будь-якiй частинi зернової маси при наявностi однiеї з таких причин:
1) зволоження зернової маси при
протiканнi дахiв або недостатнiй гiдроiзоляцiї стiн сховищ;
2) засипання в одне сховище або
одну засiку зерна рiзної вологостi, внаслiдок чого створюються осередки
(гнiзда) з пiдвищеною во логiстю;
З) наявностi в зерновiй масi
дiлянок з пiдвищеним вмiстом домiшок i пилу;
4) скуптчення комах i клiщiв в
одлiй дiлянцi насипу.
Отже, гнiздове самозiгрiвання
зерна можливе лише при порушеннi основних правил його розмiщення i догляду за
ним.
Шаробе самозiгрiвання зернової
маси виникає при зберiганнi й в силосах, сховищах, буртах. Називаеться так
тому, що шар зерна, якому вiдбуваеться самозiгрiвання, мiститься в насипi,
котрий мае вигляд горизонтального або вертикального пласта. Самозiгрiвання може
виникати в нижньому (низове самозiгрiвання) або верхньому (верхове) шарi
насипу, бiля стiн зерносховища (вертикально пластове).
Основною причиною шарового
самозiгрiвання є така фiзична властивiсть зернової маси, як
термовологопровiднiсть — перемiщення вологи в зерновiй масi в напрямi струменя
теплоти, що зумовлюється перепадом температур.
Верхове самозiгрiвання виникає
при зберiганнi зернової маси переважно в перiоди з найбiльшим перепадом
температури зерна i навколишнього середовища, тобто пiзно восени i рано
навеснi. Горизовтальний пласт зерна, в якому вiдбуваеться самозiгрiвання,
розмiщений на глибинi 0,7 — 1,5 м вiд поверхнi зернового наситту, а при товщинi
останнього у сховищi 1 — 1,5 м — на глибинi 0,15— 0,25 м вiд його поверхнi.
Розвиток верхового
самозiгрiвання умовно можна уявити так. Восени в зерносховища закладають
недостатньо охолоджене свiжо зiбране зерно з пiдвищеною фiзiологiчною
активнiстю. Внаслiдок iнтенсивного дихання зерна та iнших процесiв повiтря в
мiжзерновому просторi нагрiвається i зволожується. Потоки теплого й волого
повiтря пiднiмаються вгору, стикаючись на своему шляху з верхнiми шарами
насипу, якi охолодженi холодним атмосферним повiтрям, внаслiдок чого
вiдбувається концентрацiя водяної пари. Температура шару, який зволожується,
стає сприятливою для розвитку мiкробiв та посиленої життєдiяльностi зерна.
Навеснi i на початку лiта, коли
внутрiшня частина зернової маси має низьку температуру, а верхнi шари
прогрiваються теплим повiтрям, також можливi конденсацiя водяної пари i
посилений розвиток фiзiологiчних процесiв у зернi. Весняне верхове
самозiгрiвання характерне для теплої ранньої весни пiсля зими iз сильними
морозами. При рiзкому перепадi температур в цей час спостерiгається верхове
самозiгрiвання сухого зерна або зерна, яке довго зберiгаеться.
При верховому самозiгрiваннi у
зв’язку з тепломасообмiнними процесами у зерновiй масi температура внутрiшнiх
її дiлянок, що розмiщенi нижче шару, який нагрiвається, пiдвищується як
правило, повiльно. Щоб лiквiдувати верхове самозiгрiвання, верхнiй пласт зерна
знiмають, охолоджують, сушать i розмiшують в iншому сховищi.
Низове самозiгрiвання
розвивається у нижньому шарi насипу зерна на вiдстанi 0,2 — 0,5 м вiд пiдлоги або основи силосу елеватора. Зазвичай виникає влiтку або восени при завантаженнi
свiжо зiбраного неохолодженого зерна у склади з холодною пiдлогою. Таке
самозiгрiвання часто супроводжуеться проростанням та злежуванням зерна в
нижньому шарi насипу i при недоглядi може призвести до суцiльного
самозiгрiвання. Лiквiдувати його можна лише активним вентилюванням.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 |