Реферат: Скрипкове мистецтво

Давид Федорович Ойстрах народився в Одесі 30 вересня 1908 року. Батько його був службовцем та великим прихильником музичного мистецтва, а мати була професійною співачкою. [Див.Дод.3] Основи скрипкового вико-навства Д.Ойстраха заклалися у школі П.Столярського, а вже в 1924 році, навчаючись на другому курсі Одеського музично-драматичного інституту, музикант дав свій перший концерт, який приніс йому загальне визнання.

В 1928 році Д.Ойстрах переїжджає до Москви. Великий вплив на нього справило знайомство з видатними музикантами Г.Нейгаузом, М.Полякіним, В.Софроницьким, а також близьке знайомство з професорами відомої московської скрипкової школи – Ю.Ямпольським, Л.Цетліним, К.Мострасом. В 1934 році розпочинається самостійна педагогічна діяльність скрипаля: ранзі уже визнаного концертанта-віртуоза він очолив клас скрипки в Московській консерваторії імені П.І.Чайковського на запрошення ректора О.Б.Гольденвейзера.

Друга половина 30-х років ознаменувалася блискучими перемогами Д.Ойстраха на міжнародних конкурсах, які принесли світову славу не тільки йому, але й вітчизняній скрипковій школі. У молодого виконавця встановлюються тісні творчі зв’язки з найбільш відомими радянськими композиторами М.М’ясковським, А.Хачатуряном, С.Прокоф’євим, Д.Шостаковичем так, у 1939 році він вперше виконує скрипковий концерт М.Мясковського, через рік – А.Хачатуряна.

У воєнні роки з’являється відоме тріо: Д.Ойстрах – Л.Оборін – С.Кнушевицький. Після закінчення війни, в концертному сезоні 1946-47 рр. Д.Ойстрах втілив у життя грандіозний цикл «Розвиток скрипкового концерту», який викликав велике зацікавлення у колах музикантів та слухачів.

Етапними для Д.Ойстраха були 50 – 60-ті рр., які стали періодом його творчої зрілості, успішного концертування у різних європейських країнах.

Протягом усього творчого шляху виконавський стиль Д.Ойстраха змінювався. Так, в період учнівства та перших виступів інтереси скрипаля були пов’язані переважно з музикою композиторів віртуозно-романтичного напрямку – Н.Паганіні, Г.Венявського, П.Сарасате. Згодом, приходить час глибокого осмислення творів Й.-С.Баха, В.-А.Моцарта, Л.Бетховена, Й.Брамса, П.Чайковського, сучасних композиторів С.Прокоф’єва та Д.Шостаковича. Підсумком роботи над творами різного стилю став історичний цикл скрипкових класичних концертів, проведених артистом в сезоні 1956-57 рр. Для Д.Ойстраха творили свої концерти Т.Хренніков, Л.Кніппер, Д.Караєв, М.Вайнберг, А.Жоліве, В.Мортаті та інші.

Виконавський стиль зрілого Д.Ойстраха набуває характеру довірливої бесіди, а не промови оратора. Феноменальним стало його мистецтво володіння смичком, яке перевершувало італійське bel canto і було, одночасно, дуже яскравим в Allegro концертів Моцарта.

Образ Д.Ойстраха зі смичком рівнозначний образу скульптора з різцем чи художника з пензлем. Надзвичайна техніка скрипаля, густий, насичений звук, що переливається всіма тембрами скрипки, масштабність виразу впізнавалися відразу як прикмети його таланту. Палітра мистецтва Д.Ойстраха була справді невичерпна: від найніжнішої лірики, поетичного роздуму до філософської глибини, мужньої героїки. Будь-який твір у виконанні цього чудового артиста одержував нове життя.

Д.Ф.Ойстрах увійшов в історію музичної культури як один з видатних скрипалів світу. «Він – дійсно народний артист, – писав Арам Харатурян. – Він грає в різний містах, республіках, виступає перед найрізноманітнішою аудиторією, грає класичні та сучасні твори і завжди уміє знаходити шлях до сердець людей. Він уміє слухати і чути час та епоху, мислити глибоко та оригінально».[44,14] Майже півстоліття звучала зі сцени скрипка Ойстраха, її голос став знайомий слухачам усіх континентів. Виступи Ойстраха на сцені cприймалися як вільна імпровізація, здавалось, що артист, музикуючи на сцені, оживляє музичні полотна. Давид Федорович був також чудовим ансамблістом: з 1935 року він часто виступав у дуеті з видатним піаністом Левом Оборіним, а згодом – у тріо із визначним віолончелістом Святославом Кнушевицьким. Крім того, Давид Ойстрах відомий і як автор транскрипцій та каденцій.

Яскравим талантом позначені також педагогічна та диригентська діяльність Давида Федоровича. Професором Давид Ойстрах став у сорок років. Серед його учнів – такі блискучі музиканти, як Ігор Ойстрах, Віктор Пікайзен, Олег Криса, Гідон Кремер, Ліана Ісакадзе, Валерій Климов, Ольга Пархоменко. Чимало відомих скрипалів світу прагнули підвищувати свою майстерність саме на стажуванні у Д. Ойстраха.

Потяг музиканта до чогось нового, непізнаного, оригінального був основним рушієм його вдосконалення. Історія музичного мистецтва знає багато прекрасних виконавців-інструменталістів, проте лише деякі з них на певному етапі своєї кар’єри змогли стати за диригентський пульт. В творчості Д. Ойстраха були концерти, на яких він в першому відділенні грав сольні твори, а в другому – диригував оркестром. Однак, диригуючи оркестром він все ж залишався скрипалем, котрий пізнав усі таємниці звуковидобування на струнно-смичкових інструментах, які під дією його диригентської палочки передавали благородну «ойстраховську» манеру гри.

З ім’ям Давида Ойстраха справедливо пов’язують розквіт вітчизняної скрипкової школи. Його наслідували, його обожнювали, його грою, зафіксованою технічними засобами, донині насолоджуються мільйони меломанів різних континентів, адже виконавській манері цього неперевершеного скрипаля притаманні «пластичність, класична ясність і точність вислову; легкість техніки, кришталева чистота інтонації, витонченість, поєднання глибокого ліризму, простоти і задушевності з мужніми, вольовими засадами» (І. М. Ямпольський). [73, 6]

Як знак пам’яті про видатного скрипаля на теренах незалежної України систематично відбувається Міжнародний конкурс скрипалів імені Д. Ойстраха. Вперший такий конкурс був проведений в Одесі у вересні 2004 року, з ініціативи Міжнародної корпорації «Слов'янський базар» і благодійної організації «Міжнародний конкурс скрипалів ім. Д.Ойстраха». Географічне місце проведення й іменна присвята конкурсу обумовлені тим, що Давид Федорович Ойстрах народився в Одесі й до свого 20-річчя вчився в спеціалізованої музичній школі і музично-драматичному інституті (нині – Музична академія) у професора П.Столярського. [Див.Дод. 4]

Крім премій учасники конкурсу нагороджуються спеціальними призами, серед яких – «За краще виконання твору українського композитора», «За краще виконання на ІІ турі сонат С.Прокоф'єва і Д.Шостаковича, присвячених Д.Ойстраху», «Найкращому українському виконавцеві», Приз глядацьких симпатій, Приз наймолодшому учасникові, Приз найкращому акомпаніаторові. Головна ідея Конкурсу полягає у створенні періодичної акції, яка поєднує талановитих скрипалів з багатьох країн світу, а метою є виявлення молодих талантів, популяризація скрипкового виконавського мистецтва.

Постать Давида Федоровича Ойстраха об’єднує культурні простори.

Прикметно, що після завершення Другого міжнародного конкурсу скрипалів ім.Д.Ойстраха розпочалася процедура входження до Всесвітньої асоціації міжнародних музичних конкурсів.

Творчий шлях Ю.Башмета

Юрій Башмет – один з найвидатніших музикантів кінця ХХ – початку ХХІ ст., музикант універсального типу, полістиліст, блискучий соліст-альтист, ансамбіст і диригент, неоромантик за виконавським стилем, мислитель-постмодерніст. Ю. Башмет – це музикант, в якому поєднуються контрасти та протилежності: матеріальне й духовне, земне й небесне, ідеальне й об’єктивне. Мистецтву Ю.Башмета притаманне особливе володіння мовами не лише класичної музики, а й джазу й року, особлива гнучкість виконавського характеру у спілкуванні із елітною публікою та найширшою аудиторією.

Юрій Абрамович Башмет народився 24 січня 1953 року в Ростові-на-Дону, де пройшли перші п’ять років дитинства, в сім’ї залізничного інженера. В 1958 році сім’я переїжджає до Львова, де майбутній музикант розпочинає навчання в спеціальній музичній школі ім. С.А.Крушельницької. Значення музичної освіти, яку отримав у Львові, за словами Ю.Башмета, неоціненне й вибір музики як сенсу життя відбувся також власне у Львові, поштовхом для цього став концерт Ієгуді Мєнухіна.

Після закінчення музичної школи Ю.Башмет вступає до Московської консерваторії в клас В.В.Борисовського, а згодом Ф.С.Дружиніна. В 1975 році, студент IV курсу Ю.Башмет стає лауреатом ІІ премії Міжнародного конкурсу ім.Ф.Еркле в Будапеші, а в 1976 році – лауреатом І премії в Мюнхені, залишивши позаду досвідчених виконавців-музикантів. [Див.Дод.6] Цього ж року розпочалася інтенсивна концертна діяльність, яка свідчить про величезний творчий потеціал музиканта, визнаного одним з кращих альтистів світу. У 1977 році відбулися гастрольні турне з С.Ріхтером по містах Німеччини та Франції. З 1978 році Ю.Башмет стає солістом Московської філармонії. [Див.Дод.7]

В 1985 році музикант розпочинає свою диригентську діяльність, створивши камерний оркестр «Солісти Москви», в якому об’єднав найбільш талановитих музикантів Росії, випускників та аспірантів Московської консерваторії. Сьогодні без цього колективу важко уявити повнокровне мистецьке життя не тільки Росії, але і багатьох країн та континентів.[Див.Дод.8]

З появою яскравого виконавця почав накопичуватися альтовий репертуар, повернулись забуті альтові твори В.-А.Моцарта та А.Вівальді, концерти Й.-С.Баха та Г.Телемана, ансамблі Л.Бетховена та Й.Брамса. Особливу увагу альту почали приділяти сучасні композитори – Г.Канчелі, Р.Щедрін, Е.Денісов, С.Губайдуліна, Дж.Тавенер, А.Шнітке. У репертуарі альтиста з’явилося багато епохальних творів ХХ ст.

Наведемо кілька прикладів масштабної концертної діяльності митця.

1993 рік – участь в ХІХ фестивалі Музичної академії в Турі, у Музичному фестивалі в Англії та Фестиваль пам’яті А.Сахарова. За сприяння Ю.Башмета організовується Перший Міжнародний конкурс альтистів, який проводиться тепер раз у два роки.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7