Курсовая работа: Соціальна інфраструктура України

Майже всі підприємства побутового обслуговування мають недержавну форму власності. Обсяги їх діяльності цілком залежать від рівня доходів населення [9, c.357-358].

Житлово-комунальне господарство — галузь соціальної сфери, яка займається обслуговуванням житлового фонду. Цей фонд у районі становить 161,0 млн. м2 загальної площі житла, 3/4 його перебуває у власності громадян. Забезпеченість житлом населення району трохи вища, ніж; загалом по Україні, і становить 22,9 м2, в міських поселеннях — 20,5 м2, в сільській одного жителя, в т.ч. місцевості — 24,5 м2.

Благоустрій житлового фонду дуже неоднорідний. Найвищий він у містах і містечках південної частини району, де більшість жител газифіковано, забезпечено водогоном і каналізацією, центральним опаленням. Водночас значна кількість сіл, особливо поліської частини району, такими послугами не охоплена.

До важливих галузей нематеріального виробництва слід віднести також фінансову сферу, через яку здійснюються обіг грошей, кредитування, вкладення, інвестування. На території району і зокрема м. Києва розміщені центральні офіси більшості вітчизняних і зарубіжних банківських установ, які діють на фінансовому ринку України, тому 96 % кредитних вкладень банків у державі припадає на м. Київ і Київську область.

Невиробнича сфера Подільського економічного району перебуває у тісному зв'язку з виробничою. До її складу входять освіта, наука, культура і мистецтво, охорона здоров'я, побутове обслуговування, торгівля, зв'язок, житлове будівництво, транспорт для перевезення пасажирів тощо.

В районі діє 3092 загальноосвітні школи, в яких працює понад 59,8 тис. учителів і навчається 634 тис. учнів. Кількість учнів у школах, починаючи з 70-х років, зменшується. Причиною цього є негативна демографічна ситуація. Крім того, щоразу більша частка учнів старших класів середніх шкіл переходить на навчання в профтехучилища, вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації.

Позашкільних дитячих закладів у районі понад 200. Це станції юних натуралістів, туристів, техніків, спортивні, художні та музичні школи, центри дитячої творчості та ін.

Дошкільне виховання здійснюється у дитячих садках і яслах, яких на території економічного району близько 2000. Більше половини з них функціонують.

Розміщення закладів на території району більш-менш рівномірне. Найвідоміші з них торговельний, кооперативний, радіоприла-добудівний технікуми в Тернополі, політехнічний коледж;, комерційний та кооперативний технікуми в Хмельницькому, агротехнічні коледжі в Бережанах і Борщеві, сільськогосподарський технікум бухгалтерського обліку в Шепетівці, індустріальний, будівельний, планово-економічний технікуми в Кам'янці-Подільському, педагогічний коледж у Чорткові, медичне й педагогічне училища у Чорткові, вище училище культури в Теребовлі. Профтехучилища, які готують спеціалістів для сільського господарства, розміщені переважно в містечках і великих селах району.

Вищих навчальних закладів освіти І і II та III і IV рівнів акредитації 78, у них навчається 105,1 тис. студентів стаціонарної та заочної форм навчання. Найвідоміші серед них Вінницька політехнічна академія, Тернопільська академія народного господарства, Кам'янець-Подільська сільськогосподарська академія, Вінницька медична академія.

Наука в економічному районі розвивається у вищих навчальних і наукових закладах і підприємствах. В ній зайнято понад 10 тис. осіб.

В районі діють 3117 бібліотек, в яких налічується понад 30 млн. примірників книг і журналів, 7 професійних театрів, 34 державні музеї, в т.ч. б краєзнавчих.

Досить розгалуженою є мережа закладів охорони здоров'я. У районі працює 19,1 тис. лікарів, 49,0 тис. осіб середнього медичного персоналу. Найбільше забезпечені лікарями обласні центри (50 лікарів на 10 тис. жителів), а найменше — сільські місцевості.

У зв'язку з кризовими явищами в економіці та різким погіршенням матеріального становища людей зростає кількість хворих, матеріальна база в лікарнях не відповідає вимогам до неї. Знижується середньостатистичний вік життя чоловіків і жінок внаслідок зменшення мінімального рівня безкоштовної лікарської допомоги населенню, пристрасті до алкоголю та наркоманії, 52 види медичних послуг стали платними.

Торгівля і масове харчування тісно пов'язані з виробництвом. За останні роки набула розвитку приватна торгівля. Заклади торгівлі й громадського харчування розміщені переважно у містах і великих селах. В останніх функціонують продовольчі, промтоварні, а також спеціалізовані магазини. У невеликих селах, зазвичай, по одному магазину, де продають промислові та продуктові товари широкого вжитку. У структурі роздрібного товарообігу переважають непродовольчі товари (понад 59 %), серед них одяг, взуття, галантерейні вироби [9, c.360-361].

Підприємства побутового обслуговування розміщені переважено у містах і містечках району, у багатьох селах зовсім немає побутових підприємств. Платіжна криза значно зменшила обсяг побутових послуг.

У районі досить сприятливі умови для розвитку туризму та санаторно-курортного господарства. Найбільше приваблюють туристів такі об'єкти природи, як Кременецькі гори, Медобори, каньйони Дністра, гіпсові печери, дендропарки: Гермаківський, Полонський, Новоселецький та ін. Цілющі води типу «Нафтуся» в Гусятині й родонові у Хмільнику використовуються у курортних центрах для лікування.

Невиробнича сфера Карпатського економічного району включає освіту, культуру, науку й мистецтво, охорону здоров'я, побутове обслуговування, торгівлю, зв'язок, житлове будівництво, пасажирський транспорт.

У районі 1617 дитячих садків і ясел, більше половини яких у сільській місцевості. їх відвідує 92,6 тис. дітей. Важливу роль відіграють також позашкільні навчальні заклади, гуртки, центри дитячої творчості, спортивні, художні, музичні школи, станції юних туристів, натуралістів тощо.

Розміщення професійних училищ, технікумів, інших спеціалізованих середніх навчальних закладів більш-менш рівномірне по території і прив'язане переважно до районних центрів та містечок.

Як і в усій Україні, в Карпатському економічному районі спостерігається тенденція до збільшення кількості вищих навчальних закладів. Сьогодні їх 120, у т.ч. І-ІІ рівнів акредитації — 96, III і IV рівнів — 24. У них навчається відповідно 71 та 116,8 тис. студентів (всього 187,8 тис). Найбільшими і найвідомішими з них є Львівський національний університет ім. І.Франка, Львівська політехніка, медичний, лісотехнічний, зооветеринарний, фізичної культури, торгово-економічний, Український поліграфічний університети (Львів), медичний, педагогічний, нафти та газу університети (Івано-Франківськ), Ужгородський та Чернівецький університети, Буковинська медична академія. У Львові функціонують Західне відділення НАН України, низка філій науково-дослідних інститутів, наукові розробки проводять також на підприємствах району.

Культура представлена мережею бібліотек, будинків культури, музеїв, театрів.

Заклади торгівлі й масового харчування розміщені переважно в містах і великих сільських населених пунктах. Як правило, тут працюють спеціалізовані магазини з продажу промислових і продовольчих товарів. У кожному малому сільському поселенні зазвичай функціонує один магазин, де реалізуються товари обох груп. Установи з побутового обслуговування (пошиття та ремонт одягу і взуття, хімчистка, ремонт радіо і телеапаратури, побутової техніки, лазні, сауни, надання ритуальних послуг) розміщені переважно у містах. Незадовільний стан сфери послуг поглиблюється платіжною кризою, що призвело до різкого скорочення обсягів наданих послуг [9, c.370-371].

Природні умови Карпатського економічного району є надзвичайно сприятливими для розвитку санаторно-курортного господарства. Тут густа мережа санаторіїв — 112 (на 27851 лікувально-оздоровчих місць). Найвідомішими місцями відпочинку й оздоровлення є Вузлове (санаторій), Косини (санаторій), Боржава (зона відпочинку «Боржава»), Кострина (дві турбази), Східниця, Черче, Кваси, Сойми і Синевирська Поляна (санаторії), Рахів (турбаза «Тиса»), Ясиня і Кобилецька Поляна (турбази), бальнеологічний курорт «Трускавець» (18 санаторіїв, 16 пансіонатів), Хуст (турбаза «Нарцис»), Моршин (8 санаторіїв, 4 пансіонати), с Ясень (дитячий санаторій) та ін.

Грошові доходи населення у Центрально-українському економічному районі менші за середні по країні: у Кіровоградській області вони становили у 2001 р. 1602,9 грн. на душу населення, в Черкаській — 1544,8 грн. (по Україні — 2247,5 грн.); середньомісячна заробітна плата відповідно — 282 грн. (75,0 % від середнього рівня в економіці), в Черкаській — 276 грн. (73,4 %).

Рівень торговельних послугу районі менший за середній по країні. Роздрібний товарообіг на душу населення у 2002 р. становив у Кіровоградській області 644 грн., у Черкаській — 570 грн. (в Україні— 823 грн.); обсяг вироблених послуг—відповідно 571,2 млн. грн. і 605,9 млн. грн. (2,7 % від загального обсягу по Україні).

Забезпеченість регіону дошкільними закладами освіти вища, ніж у середньому по Україні. Показники, що характеризують рівень розвитку шкільної освіти, близькі до середніх по країні. У загальноосвітніх навчальних закладах у 2005 р. навчалися 336,5 тис. дітей (5,3 % від загальної кількості по країні); у вищих закладах І-ІІ рівнів акредитації — 30 тис. (5,1 %), III-IV — 52,9 тис. осіб (3,1 %). Розвиваються нові типи навчальних закладів: гімназії — 16 (4,3 % від загальної кількості по країні), ліцеї — 7 (2,1 %), колегіуми — 2 (5,9 %), навчально-виховні комплекси — 106 (6,3 %).

У регіоні 37 вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації і 13 III-IV рівнів: два педагогічних (у Кіровограді, Умані), Черкаський державний університет ім. Б.Хмельницького, Черкаська академія менеджменту, сільськогосподарського машинобудування, Вище льотне училище цивільної авіації (Кіровоград), Уманська сільськогосподарська академія та ін.; функціонує багато середніх спеціальних навчальних закладів (у т.ч. гідромеліоративний технікум в с Шевченкові), професійно-технічних училищ. Є науково-дослідні інститути і проектно-конструкторські бюро (43 одиниці, або 2,9 % від кількості їх в Україні): філія Українського проектного інституту «Укрміськбудпроект», Придніпровське відділення Українського НДІ праці, проектно-конструкторсько-технологічний інститут «Укрґрунтмаш», селекційно-дендрологічна станція Українського інституту лісового господарства і лісомеліорації, Черкаська обласна сільськогосподарська дослідна станція, Інститут садівництва Лісостепу ім. Л.П. Симиренкау Млієві, Верхняцька дослідно-селекційна станція, Канівський фізико-географічний стаціонар та ін. Обсяг виконаних власними силами науково-технічних робіт у 2005 р. становив 25,3 млн. грн. (1,0% від загального обсягу по країні).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9