Курсовая работа: Соціальна інфраструктура України
Життєвий рівень населення
Придніпров'я низький, більшість людей живуть за межею бідності. Номінальні грошові
доходи зростають повільніше, ніж ціни на товари і послуги [9, c.336-337].
У соціальній сфері створюється
близько 1/5 валової доданої вартості району, у якій матеріально-побутові
послуги становлять близько 2/3, соціально-культурні — 1/3. Тут зосереджено
майже 25 % трудових ресурсів.
За останні роки значно скоротилися
інвестиції в соціальну сферу, зросли обсяги платних послуг, особливо побутових.
Значно скоротився обсяг роздрібного товарообороту. Стало менше закладів
культури, установ відпочинку, а також; місць у санаторіях та пансіонатах
відпочинку, житлового й соціально-культурного будівництва.
Значно менше дітей нині відвідують
заклади дошкільного виховання. Скоротилась мережа клубів і бібліотек,
лікарняних установ, зменшилися ліжковий фонд і потужності
амбулаторно-поліклінічних закладів.
У Північно-східному економічному районі
на початок 2004/05 н. р. було 85 вищих навчальних закладів І-II і 53 — III-IV
рівнів акредитації. Серед них Харківський національний університет;
педагогічний, медичний, сільськогосподарський, інженерно-будівельний
університети в Полтаві; педагогічний, сільськогосподарський,
фізико-технологічний університети в Сумах; 2615 загальноосвітніх навчальних
закладів, з них 54 загальноосвітні заклади нового типу (ліцеї, гімназії), 29
державних музеїв. У Полтаві діють гравіметрична обсерваторія, інститут
вагонобудування та інститути атомного і енергетичного насособудування,
компресорного машинобудування в Сумській області. В Харкові для координації та
розвитку фундаментальних наукових досліджень функціонує Північно-Східний
науковий центр АН України [9, c.338-339].
Однією із складових соціальної
інфраструктури є інтелектуальний потенціал. Рівень освіти в Харківській області
відносно високий. В індустріальних районах частка тих, хто має вищу і середню
освіту, більша, ніж в індустріально-аграрних чи аграрних. Склалася певна
територіальна диференціація і в рівні вищої освіти. Простежується тенденція до
зменшення кількості учнів у загальноосвітніх навчальних закладах і збільшення
кількості студентів у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації.
Економічна криза істотно вплинула
і на сферу культури. Кількість місць у закладах культури або залишається на
попередньому рівні (Полтавська область), або зменшується (Харківська і
Сумська), причому це явище має істотні регіональні відмінності. Так, кількість
місць у закладах культури клубного типу найвища в Полтавській області (17 місць
на 100 осіб населення), найнижча — у Харківській (7 місць). Зменшується
книжковий фонд бібліотек, особливо в Харківській області, де кількість
примірників книг з 908 (на 100 осіб) в 1985 р. зменшилася до 859 у 2005 р.
Невтішна ситуація із забезпеченням
кіноустановками. Кількість місць у залах для глядачів стаціонарних
кіноустановок зменшилася в Сумській області від 15 в 1985 р. до 0,5 в 2005 р. з
розрахунку на 100 осіб населення. Через фінансові проблеми, нерентабельність
кінозалів істотно зменшилася кількість кіносеансів (від 17 у Полтавській, 18 у
Сумській, 14 у Харківській областях у 1985 р. до відповідно 0,1; 0,1 та 0,4 у
2005 р. з розрахунку на одного жителя). Аналогічна картина із відвідуванням
музеїв, театрів, концертів. Наприклад, театри у Сумській області у 1985 р.
відвідували 35 осіб із 100, а в 2005 р. — 8, у Полтавській області — відповідно
31 і 2. До речі, у Полтаві й досі немає сучасного концертного залу (планується
переобладнати для цього кінотеатр «Полтава»).
У розвитку регіонів на сучасному
етапі важливе значення мають інвестиційні процеси. У господарський комплекс
Швнічно-Східного економічного району в 2005 р. інвестовано 2557 млн. грн., у
т.ч. в економіку Полтавської області 893 млн. грн., Харківської — 1193 млн. грн.,
Сумської — 471 млн. грн. Зарубіжні інвестори на кінець 2002 р. вклали $ 447,6
млн. найбільше — в Харківську ($ 164,1 млн.) та Полтавську ($ 155,9) області, в
Сумську — $ 127,6 млн. Зворотне інвестування було значно меншим (приблизно $ 44
млн. й то переважно за рахунок Харківської обл.).
Найбільший інтерес у зарубіжних
інвесторів викликає харчова промисловість — 7,1 % та паливна — 49,9 % від
загального обсягу вкладень у цю галузь. Найреальнішим внутрішнім інвестором є
комерційні банки. Однак через низький рівень економічної діяльності підприємств
фінансові активи банків знижуються і відповідно збільшується кількість
збанкрутілих банківських установ. У районі одна банківська структура припадає
на 100 тис. населення (у Полтавській обл. — 177 тис, у Харківській — 20,4 тис).
Для порівняння — у країнах з розвиненою ринковою економікою на один банк
припадає 6-8 тис клієнтів [9, c.350-351].
Сприятливі кліматичні умови,
мальовничі ландшафти, лісиста місцевість у Сумській, густа річкова мережа у
Полтавській області створюють курортний потенціал регіону: 45 санаторіїв та
пансіонатів, 16 туристичних бюро подорожей та екскурсій, 8 і ристичних баз
(найбільші «Новосанжарська» в Нових Санжара «Сонячна» в с Липовому Глобинського
району, «Бузковий гай» у с Горбанівці та «Кротенківська» в с. Кротенках Полтавського
району, «Кияниця» Сумського району, «Ярославна» в Путивлі, «Васищеве»
Харківського, «Лиман» Зміївського районів).
Особливе значення мають мінеральні
води Полтавщини, зокрема в Миргороді, Великобагачанську, Нових Санжарах,
Хоролі. Зі хімічним складом вони належать до гідрокарбонатно-хлоридно-натрієвих
і хлоридно-натрієвих, слабко мінералізовані. Серед курортів користуються
популярністю Миргород, Березівські Мінеральні Води Дергачівського району, Рай —
Оленівка Харківського, курортна місцевість Ліщинівка Кобеляцького районів. Для
лікування використовуються торфові грязі, зокрема гіпсові купоросні торфи.
Середня мінералізація їх грязьового розчину становить 2-3 г/л. Доцільно
зосередити увагу на розширенні і поглибленні індустрії туризму. Розгалужену, але
дещо занедбану мережу для розвитку туризму становлять пам'ятки історії та
культури, близько двох тисяч з яких можна задіяти як об'єкти огляду для
розробки маршрутів екскурсій і турів. З огляду на це може бути доцільним
поєднання організованого і самодіяльного туризму, як внутрішнього, так і
міжнародного.
Соціальна сфера Столичного
економічного району охоплює систему установ сфери послуг, призначення якої —
задовольняти фізичні й духовні потреби населення. Об'єкти соціальної сфери не
беруть безпосередньої участі у виробництві матеріальних благ, проте
забезпечують необхідні умови для формування виробництва і життя людей.
Наявність у регіоні розвиненої соціальної сфери сприяє розширенню економічної
бази, припливу населення. Найвищий рівень розвитку цієї сфери в урбанізованих
регіонах, найменший — в областях з високою часткою сільського населення,
переважанням серед міських поселень малих міст і селищ міського типу. Це
підтверджують показники локалізації основних невиробничих фондів, які
становлять у Житомирській області 0,41; Київській 2,81; Чернігівській 0,43.
Найвища концентрація основних
фондів соціальної сфери у Київській області, де найвищий виробничий і
рекреаційний потенціали, а також розміщена столиця України — центр управління
державою, науки, культури, охорони здоров'я і т. ін. У Житомирській і
Чернігівській областях, рівень економічного розвитку яких порівняно невисокий,
показники соціального потенціалу (індекс локалізації < 0,5) одні з найнижчих
в країні. Це підтверджується і рівнем послуг, наданих тут населенню закладами
та підприємствами сфери послуг. У Київській області обсяг послуг з розрахунку
на одного жителя є одним з найвищих в Україні (більший він тільки у
Причорноморському регіоні) [9, c.355-356].
У районі налічується 2379
постійних дошкільних закладів, з яких близько 60% у місті Києві та Київській
області; 3109 середніх закладів освіти з 907 тис. учнів. Скорочення
фінансування закладів освіти призвело до того, що лише за 2005 р. в районі
ліквідовано 24 школи, переважно в Чернігівській та Житомирській областях.
Разом з тим відвідування закладів
культури населенням з року в рік скорочується. Найвищий його рівень у Києві з
його провідними театрами, музеями, бібліотеками, які відвідує велика кількість
гостей столиці.
Серед галузей соціальної сфери
важливою є охорона здоров'я. У районі працюють 37,8 тис. лікарів (по 50 лікарів
на 10000 осіб проти 47 по Україні). Кількість лікарняних ліжок з розрахунку на
10000 осіб (за винятком Житомирської області) теж значно вища, ніж у середньому
по Україні. Мережа закладів охорони здоров'я охоплює велику кількість лікарень,
амбулаторно-поліклінічних закладів, санаторіїв, пансіонатів, будинків
відпочинку, інтернатів для старих людей та інвалідів.
До соціальної сфери належать також
торгівля (державна, кооперативна, приватна) і підприємства масового харчування.
На їх розміщення впливають особливості розселення в країні. Міста, селища
міського типу й великі села є торговельними центрами для навколишніх сіл. У
віддалених невеликих селах північної частини району рівень торгових послуг
найнижчий.
Обсяг роздрібного товарообігу в
2005 р. становив 94584,6 млн. грн., або 33% від загальнодержавного. З
розрахунку на одного жителя він найвищий у м. Києві (втричі більший за середній
показник по Україні). У структурі роздрібного товарообороту переважають
продовольчі товари (52,0 %), серед яких — одяг, трикотажні вироби, взуття,
тканини, товари культурно-побутового та господарського призначення.
Важливою галуззю соціальної сфери
є побутове обслуговування (послуги з ремонту, пошиття одягу, взуття,
трикотажних і шкіряних виробів, ремонту телерадіоапаратури, побутової техніки,
а також послуги перукарень, лазень, хімчисток, інших установ). Обсяг платних
послуг становить 4007,0 млн. грн. У міських поселеннях району обсяг їх з
розрахунку на одну людину майже втричі вищий, ніж у сільській місцевості. У
значній кількості сіл зовсім немає побутових установ, а ті, що є, надають мало
послуг через низьку платоспроможність населення.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 |