Курсовая работа: Цивільні правовідносини
Курсовая работа: Цивільні правовідносини
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МАКІЇВСЬКИЙ
ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ
КАФЕДРА
ГОСПОДАРСЬКОГО ТА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
До
захисту допустити
Керівник:
______________________________
_______________________________
„____”______________________2007 року
КУРСОВА
РОБОТА
З
___________________________
ТЕМА:_______________________________
Студента:
_________________
___курсу,
групи___
____________форми
навчання
Оцінка:
„____”(__________________)
Дата
захисту: „___”_______2007 року
Керівник:
_______________/_________/
Макіївка
2007
ВСТУП
Актуальність обраної теми. На сучасному
етапі розвитку Україна стоїть на дорозі до створення правової демократичної
держави. А цивільні правовідносини – це основний шлях рішення проблем у
демократичній державі.
Хоча цій темі було присвячено значну кількість досліджень,
але можна розглядати її кожен раз з різного боку. Визначення поняття цивільних
правовідносин – це теоретичне питання, але створення класифікації має крім
теоретичного велике практичне значення, тому що це може допомогти юристам-практикам
точніше та скоріше шукати потрібні норми права.
Ступінь розробленості проблеми. Проблемою визначення
класифікації цивільних правовідносин вже досліджували в науці цивільного права
України і досліджують зараз. Аналізом деяких аспектів цієї проблеми займалися Ємельянов В.П., Бірюков І.А., Шевченко Я.М. Проблему
дії цивільного закону висвітлювали у своїх роботах Знаменський
Г., Харитонов Є.О. та інші. Але на сучасному
етапі розвитку України недостатньо розроблено в наукових дослідженнях визначення
місця юридичних фактів у цивільних правовідносинах, тому вважається доцільним
освітити цю проблему у цієї роботі.
Об’єктом дослідження є цивільні
правовідносини.
Предмет
дослідження
– визначення поняття цивільних правовідносин, а також класифікація цивільних
правовідносин.
Метою цієї роботи є визначення
поняття цивільних правовідносин, аналіз та створення класифікації цивільних
правовідносин.
Гіпотеза цієї роботи полягає в тому,
що треба створити класифікацію цивільних правовідносин. Хоча це вже й робилось,
але треба узагальнити інформацію й створити нову класифікацію.
У процесі
виконання курсової роботи були використані такі методи:
- вивчення й аналіз наукової літератури при створенні
класифікації та визначенні поняття цивільних правовідносин та юридичних фактів;
- аналіз різних аспектів і особливостей цивільних
правовідносин;
- порівняння
різних класифікацій юридичних фактів та цивільних правовідносин.
Розділ 1 :
Загальна характеристика цивільних правовідносин
У результаті регулювання нормами цивільного права
суспільних відносин за участю громадян та організацій вони набувають правової
форми і стають цивільними правовідносинами. Цивільні правовідносини — це суспільні відносини, врегульоване нормами цивільного
права. Йому притаманні риси будь-якого суспільного відношення. А оскільки ці правовідносини врегульовані саме нормами цивільного права, то для нього
характерні ті особливості, що вирізняють цивільно-правові відносини з-понад
усіх інших. Це визначення склалося історично та є найбільш поширеним і
загальновживаним. Але є й інше визначення правовідносин, що дещо відрізняється від описаного вище та більше
відповідає суті приватноправового характеру цих відносин1. Так, на
думку його авторів, цивільні правовідносини є
лише юридичною формою суспільних відносин, що регулюються нормами цивільного
права. Тому результатом правового регулювання є не привнесення нової, юридичної
сторони, а лише надання відповідної форми фактичному відношенню, що склалося.
Завданням юриспруденції є не створення нових відносин, а саме надання відповідної
форми існуючим, що збігається із суттю обох позицій, які насправді не
відрізняються одна від одної[1, c.26].
Предметом цивільного права є майнові та особисті
немайнові відносини. Відповідно, внаслідок застосування норм права виникають
майнові або особисті немайнові правовідносини.
У першу чергу цивільне право регулює майнові
відносини — це основа економічного розвитку будь-якої країни. Але таке правове
регулювання має певну специфіку. І основна специфічна риса полягає в тому, що правовідносин є зв'язком між надбудовою у вигляді норм права та
суспільними відносинами, що є економічною основою суспільства.
1.1.
Поняття
й ознаки цивільних правовідносин. Підстави
виникнення
цивільних правовідносин
Цивільні правовідносини — це
правовий зв'язок, що ґрунтується на нормах цивільного права, між юридично
рівними суб'єктами, що виступають носіями цивільних прав і обов'язків.
З'ясування властивостей і характеру цивільних правовідносин відносяться
до числа найбільш складних питань теорії цивільного права.
Разом з тим, значна частина аспекту цієї проблеми
(наприклад, кваліфікація правовідносин як вольових, ідеологічних відносин, установлення співвідношення їх з реальними, виробничими відносинами,
визначення можливості впливу права на
суспільні відносини і т.п.) відноситься до
сфери не тільки цивільного права, але має
також і загальнотеоретичний характер[2, c.55].
Головні ознаки цивільного правовідносини можуть бути виведені вже
із самого його визначення.
До їхнього числа, зокрема, відносяться:
1) особливості суб'єктного складу.
Учасники цивільних правовідносин у цих
відносинах виступають як юридично рівні суб'єкти, що в організаційно-правовому
і майновому змісті відділений друг від друга;
2) цивільні правовідносини — це
правовий зв'язок, що виникає з приводу нематеріальних і матеріальних благ, що представляють інтерес для окремого (частки) особи;
3) відносини сторін, урегульовані на основах ініціативи учасників, їхнього вільного розсуду,
заснованого на уполномочивающем характері норм цивільного законодавства. Це знаходить відображення в тім, що головною підставою
виникнення правового зв'язку між суб'єктами цивільних
відносин є їхній договір, що, вдобавок, може виступати і як норма цивільного законодавства;
4)
учасники даного виду правовідносин виступають як носії цивільних прав і
обов'язків.
5) захист суб'єктивних прав і спонукання до
виконання суб'єктивних обов'язків здійснюється за допомогою специфічних заходів
впливу й у спеціальному (як правило, позовному) порядку;
6) підстави виникнення, припинення і
трансформації цивільних правовідносин
ґрунтовно відрізняються від юридичних фактів в інших областях права по видах, змістом і
характером правових наслідків. Зокрема,
цивільні права й обов'язки виникають (припиняються, змінюються і т.п.) не
тільки по підставах, передбаченим актами цивільного
законодавства, але також унаслідок дій суб'єктів цивільних відносин, що, виходячи з загальних основ цивільного права (законодавства), породжують
відповідні цивільні права й обов'язки[2, c.57].
Цивільне правове відношення являє собою складну правову категорію, що складається з трьох обов'язкових елементів: 1) суб'єктів, 2) об'єкта,
3) змісту.
Таким чином, цивільні правовідносини
- це правовий зв'язок, що ґрунтується на нормах цивільного права, між юридично
рівними суб'єктами, що виступають носіями цивільних прав і обов'язків. А
підставами виникнення цивільних правовідносин є юридичні факти – це
виникнення передбачених правовими нормами специфічних обставин.
1.2.
Склад
цивільних правовідносин
Елементами цивільних правовідносин вважають
суб'єктів і об'єктів, а також суб'єктивне цивільне право і суб'єктивний цивільний
обов'язок.
У цивільних правовідносинах завжди беруть участь
дві і більше особи — учасники відносин, яких називають суб'єктами.
Суб'єктом цивільних правовідносин
визнається особа, що бере участь у врегульованому правовими нормами
відношенні, поведінка яких трактується правом як юридично можлива або
необхідна. До суб'єктів цивільних правовідносин закон відносить фізичних та
юридичних осіб, державу, а також Автономну Республіку Крим та територіальні
громади.
Фізичні особи є учасниками цивільних
правовідносин у випадку, якщо вони мають обсяг повної право-дієздатності.
Цивільна правоздатність — це здатність
мати цивільні права і обов'язки. Вона виникає у момент народження та
припиняється у момент смерті громадянина. У деяких випадках момент настання
правоздатності може встановлюватися законом залежно від досягнення особою
певного віку (ч. З ст. 25 ЦК України). Обсяг правоздатності є однаковим для
всіх фізичних осіб.
Дієздатність — це здатність своїми
діями набувати для себе цивільні права і самостійно їх здійснюватрі, а також
здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх
виконувати та відповідати у випадку їх невиконання. Обсяг дієздатності
фізичної особи залежить від рівня інтелектуальної та вольової зрілості особи.
Обсяг повної цивільної дієздатності наступає за загальним правилом у 18 років[4,
c.70].
Правосуб'єктність — здатність суб'єкта
права бути учасником цивільних правовідносин. Вона характеризується наявністю
правоздатності та дієздатності як складових частин правосуб'єктності.
Дієздатність включає в себе поняття деліктоздатності — здатності нести
самостійну юридичну відповідальність за наслідки своїх дій..
Юридичні
особи як приватного, так і публічного права у цивільно-правових відносинах є
рівноправними як між собою, так і у стосунках з іншими суб'єктами цивільного
права —- фізичними особами та державою.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6 |