Дипломная работа: Управління оборотними активами підприємства

При прогнозуванні грошових потоків розглядають можливі варіанти руху грошових коштів, оцінюють відповідні їм імовірності та виявляють позитивні або негативні тенденції, що дає можливість більш кваліфіковано підходити до складання бюджетів поточних надходжень та витрат і приймати ефективні управлінські рішення щодо управління оборотним капіталом підприємства в цілому.

Для визначення оптимального залишку грошових коштів і оптимізації розрахунків використовують моделі Баумоля та Міллера – Орра, оскільки завдання управління залишком грошових коштів можна трактувати як завдання управління запасами грошових коштів, тобто управління запасами. Альтернативні витрати можна розглядати як витрати на утримання запасів, а транзакційні, пов’язані з перетворенням частини страхового запасу ліквідних цінних паперів у грошові кошти, – як витрати на поповнення запасів (на організацію замовлення).

Застосування моделі Баумоля для визначення оптимального залишку грошових коштів передбачає виконання досить жорстких обмежень щодо руху грошових коштів на підприємстві, а саме:

-  рух коштів точно прогнозований;

-  кошти витрачаються з постійною швидкістю;

-  надходження коштів відбувається періодично і виключно за рахунок реалізації цінних паперів.

Модель Баумоля дає можливість аналітично виразити залежність між залишком грошових коштів та витратами на його утримання (рис. 1.6). Оптимальний залишок грошових коштів, при якому витрати на його утримання будуть мінімальними, розраховують за формулою:

,                                                                            (1.5)

де Р – річні потреби в грошових коштах;

Вт – транзакційні витрати, пов’язані з перетворенням частини страхового запасу ліквідних цінних паперів у грошові кошти;

Ва – альтернативні витрати в процентах до обсягу грошових коштів.

Рис. 1.6 Визначення оптимального залишку грошових коштів

Середній залишок грошових коштів на рахунку становить половину оптимального залишку, якщо підприємство допускає мінімальний залишок на рахунку, який дорівнює нулю, і (ОЗГК + МЗ) : 2, якщо підприємство підтримує мінімальний залишок (МЗ) на рахунку на деякому рівні. Коливання залишку грошових коштів на рахунку за моделлю Баумоля (рис. 1.7) визначається інтервалом {МЗ, ОЗГК + МЗ}. При зменшенні залишку до мінімального рівня МЗ здійснюється продане ліквідних цінних паперів в обсязі ОЗГК і поповнення запасу грошових коштів. Кошти витрачаються до моменту, коли залишок знову досягне мінімального значення і відбудеться їх чергове поповнення.

Рис. 1.7 Рух грошових коштів згідно із моделлю Баумоля

Модель Міллера – Орра є більш прийнятною з практичного погляду, оскільки враховує непередбачені коливання залишку грошових коштів на рахунку, що є характерним для підприємств, які не можуть точно спрогнозувати щоденний рівень надходжень та витрат.

Модель визначає інтервал між верхньою та нижньою межами коливання залишку I, при якому мінімізуються сумарні витрати на утримання грошових коштів на рахунку:

,                                                                           (1.6)

де Вт – транзакційні витрати;

σ – стандартне відхилення одноденного чистого потоку грошових коштів;

Ва – альтернативні витрати в процентах до обсягу грошових коштів у розрахунку на день.

Середня величина залишку СЗ та точка повернення Р, що визначає рівень, відносно якого залишок на рахунку може збільшуватись і зменшуватись у певних межах, визначаються з таких виразів:

,                                                                               (1.7)

,                                                                        (1.8)

де МЗ – мінімальний залишок коштів на рахунку.

Коливання залишку грошових коштів, що відповідає моделі Міллера – Орра, показано на рис. 1.8. Щодня в результаті здійснення господарських операцій залишок коштів на рахунку змінюється. При збільшенні залишку до рівня, який визначається верхньою межею коливання залишку (МХЗ = МЗ + I), здійснюється купівля цінних паперів на суму (2 / 3) × I і зменшення залишку до рівня, що визначається точкою повернення Р. «Точка повернення» Р згідно з формулою (1.7) ділить інтервал I у співвідношенні 2 : 1. При зменшенні залишку коштів на рахунку до мінімального рівня здійснюється продаж цінних паперів на суму (1 / 3) × I і поновлення обсягу грошових коштів до рівня Р.

Отже, коливання залишку коштів на рахунку відбувається довільно, поки не досягає максимального чи мінімального рівня. По досягненні верхньої або нижньої межі коливання (які визначаються інтервалом I) залишок коштів на рахунку повертається до рівня Р шляхом купівлі чи продажу цінних паперів.

Особливістю завдань, які вирішує менеджер у процесі управління грошовими коштами підприємства, є їх оперативний характер і необхідність знаходити компромісні рішення (як, наприклад, щодо формування залишку грошових коштів, який би був, з одного боку, достатнім для забезпечення платоспроможності, а з другого – не потребував значних витрат на його утримання). Ці завдання ускладнюються в умовах нестабільного ринку, коли підприємству важко спрогнозувати надходження коштів, оперативно вирішити питання щодо короткострокового кредитування або інвестування коштів у ліквідні цінні папери. У таких випадках особливого значення набуває складання бюджетів поточних надходжень та витрат, які на основі майбутніх чітко визначених у часі надходжень і витрат грошових коштів дають змогу визначити рівень забезпеченості підприємства грошовими коштами та своєчасно виявити потреби в додатковому фінансуванні.

Рис. 1.8 Рух грошових коштів згідно з моделлю Міллера – Орра

Такі бюджети виступають не тільки необхідним елементом у системі управління оборотним капіталом, а й відіграють важливу роль у процесі оперативного фінансового планування.

У цілому, якість управління грошовими коштами підприємства суттєво залежить не лише від кваліфікації фінансового менеджера, його уміння планувати потребу в грошових коштах та оперативно приймати фінансові рішення, а й від макроекономічної ситуації в державі та рівня розвитку ринків цінних паперів, кредитних ресурсів і банківських послуг.

Розділ 2 Аналіз процесу управління оборотними активами ВАТ «Київпромстройсервіс»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

ВАТ «Київпромстройсервіс» засноване згідно з наказом Управління комунального майна м. Києва від 20 червня 1994 року №131 шляхом перетворення державного комунального підприємства ВАТ «Київпромстройсервіс» у відкрите акціонерне товариство відповідно до розпоряджень Представника Президента України у м. Київ від 13 серпня 1993 року №862 «Про порядок корпоратизації підприємств комунальної власності м. Києва та від 23 вересня 1993 року №1018 «Про затвердження переліку підприємств комунальної власності, що підлягають корпоратизації, та графіку їх проведення».

Дочірні та спільні підприємства до складу ВАТ «Київпромстройсервіс» не входять. ВАТ «Київпромстройсервіс» має в своєму складі 7 промислових та допоміжних цехів, підрозділи заводоуправління та складські приміщення, а саме:

1. Основні:

-  цех металоформ і оснастки;

-  цех металоконструкцій;

-  механічний цех;

-  цех по виготовленню металевих та броньованих дверей.

2. Допоміжні:

-  інструментальний цех;

-  енерго-механічний цех;

-  автотранспортний цех.

А також:

-  монтажну ділянку;

-  ремонтно-будівельну ділянку;

-  охорона;

-  склад сировинних матеріалів;

-  склад готової продукції та інструментів.

Метою діяльності товариства є задоволення потреб промислових підприємств та будівельних організацій у металоформах, металопрокаті, оснастках, товарній арматурі та реалізація, на основі отриманого прибутку, інтересів акціонерів та трудового колективу.

Основні види діяльності підприємства:

-  виготовлення і реалізація металоформ, оснастки та товарної арматури для виробництва залізобетонних конструкцій;

-  виготовлення і реалізація будівельно-монтажної оснастки та нестандартного обладнання для промислових підприємств та організацій;

-  виробництво товарів народного споживання та надання послуг населенню;

-  проведення зовнішньоекономічних операцій;

-  надання виробничих, транспортних, експедиційних, ринкових, посередницьких, брокерських та інших послуг;

-  реалізація столярних виробів, пиломатеріалів;

-  виготовлення металевих конструкцій і виробів для населення.

Основною продукцією ВАТ «Київпромстройсервіс» є:

-  металоформи та оснастка для виготовлення залізобетонних конструкцій;

-  освітлювальні опори та металеві огорожі;

-  металеві броньовані двері.

Протягом 10-ти років товариство було провідним у випуску металоформ для залізобетонних конструкцій. Основними споживачами до реформування ВАТ «Київпромстройсервіс» були заводи ЗБК м. Київ. За всі ці роки на підприємстві постійно вдосконалювалась технологія випуску, методи зварювання, конструктивне виконання металоформ та оснастки з метою зменшення собівартості, підвищення якості та технологічного удосконалення.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24