Дипломная работа: Політика США в Азійському регіоні
IIo-третє, пакистанські наукові центри виявилися втягненими у транснаціональний
нелегальний бізнес, який займається поставками на світовий «чорний ринок урану»
ядерних технологій з Пакистану. Весною 2004 року були розкриті факти незаконого
продажу пакистанських ядерних матеріалів - газових центрифуг, які дозволяють збагачувати
уран-235 - в Іран, Лівію і КНДР.
Загалом
американські експерти проробляють такі сценарії: розпад Пакистану і перехід його
ядерного потенціалу під контроль транснаціональних кримінальних мереж; втеча пакистанських
ядерних метеріалів і попадання їх в руки міжнародних терористичних організацій;
втручання Індії у внутрішньопакистанські конфлікти і вихід індо- пакистанського
конфлікту на новий - «параядерний» - рівень.
Варто нагадати,
що раніше планів «боротьби із загрозою розпаду ядерних держав» у США не розроблялися.
У Вашингтоні усвідомлюють, що позбавити Пакистан ядерної зброї з допомогою класиноївійськової
операції неможливо. Тому у США обговорюються переважно невійськові сценарії утримання
контролю над пакистнською ситуацією у надзвичайних обставинах і розробляються відповідні
профілактичні заходи.
У цьому
контксті особлива увага приділяється створенню юридичної бази для дій США на пакистанській
території у критичній ситуації. Весною 2004 року на американо-пакистанських переговорах
йшлося про можливе розташуваня на пакистанській території американських військ.
Щоправда, пакистанська сторона відхилила цю пропозицію.
В червні
цього ж року Дж.Буш оголосив про надання Пакистану статусу «основного союзника поза
межами НАТО». Аналогічним статусом вже володіють Японія, Тайланд, Кувейт, Єгипет,
Йорданія і Ізраїль. Такий статус дозволяє названим країнам купляти американську
військову техніку і зброю на пільгових умовах. У рамках нового режиму співпраці
у листопаді 2004 року Вашингтон надав Пакистану першу велику партію зброї, у тому
числі шість літаків патрульної морської авіації «Оріон». Так само у грудні 2004
року в американських ЗМІ з'явилися повідомлення про те, що Ісламабад надав Пентагону
право наносити удари по зайнятих талібами високогірних прикордонних районах у зоні
афгано-пакистанського кордону. Пентагон, таким чином, отримав можливість проводити
операції проти афганських талібів по обидві сторони афгано-пакистанського кордону,
тобто і на пакистанській території.
Сполучені
Штати прагнуть також підключити Пакистан до антикризових механізмів НАТО. З аналізу
натовських документів можна зробити висновок, що надання допомоги Пакистану у справі
захисту його ядерних об'єктів від терористів у подальшому цілком може виявитися
однією з функцій НАТО.
Поряд із
сценаріями «кризового реагування» у Вашингтоні розглядаються версії стабілізації
Пакистану через його внутрішню еволюцію, тобто «демократизацію» політичної системи
країни.
Розробляються
також плани взаємодії США із розвідувальними і силовими структурами Пакистану, встновлення
режиму зовнішнього контролю над будь-якою продукцією «ядерного сектора», а також
надання технічної допомоги силами американських спеціалістів у справі охорони і
експлуатації ядерних об'єктів Пакистану. Не виключається залучення міжнародних організацій
(ООН, МАГАТЕ) до управління пакистанськими ядерними об'єктами, а також встановлення
прямого контролю над ядерними об'єктами Пакистану на основі відповідного договору
між Вашингтоном і Пакистаном.
Восени
2004 року між представниками МАГАТЕ і адміністрацією П.Мушаррафа відбувся письмовий
обмін думками щодо контролю над експортом продукції, технологій, матеріалів й обладнання,
які використовуютьтся при розробці ядерної й біологічної зброї і засобів їхньої
доставки. В результаті Ісламабад суттєво модифікував своє експортне законодавство,
погодившись зробити свою експортну систему більш прозорою для контролю представниками
МАГАТЕ. У травні 2005 року Пакистан пішов на зустріч агенству і передав у його розпорядження
зразки ядерних матеріалів зі своїх об'єктів.
Підсумовуючи
сказане, можна дійти висновку, що сучасна американська політика у сфері нерозповсюдження
складається з чотирьох важливих компонентів:
1)
забезпечення
допуску американських спеціалістів і інспект орів США до ядерних об'єктів «ненадійних»
інозмних држав;
2) розробка і укладення союзниками міжнародних
угод про прийняття спільних заходів щодо протидії розповсюдженню у надзвичайних
ситуаціях;
3) формування правових і політичних основ для
забезпеченн в тій чи іншій формі «зовнішнього управління» ядерними об'єктами «слабких»
держав з метою попередження їхнього захоплденн терористами чи іншими ворожими силами;
4) зміцнення міжнародних норм
контролю над експортом ядернних матеріалів й технологій.
Система
«зовнішнього управління ядерними арсеналами» розглядається у Вашингтоні як новий
варіант глобальної політики ядерного нерозповсюдження.
Отже, «пакистанські дискусії»
висвітлили нову грань розуміння сучасного ядерного конфлікту. У другій половині
XX століття єдино можливим сценарієм такого конфлікту вважалось зіткнення великих
держав. В останні роки заговорили про можливість використання ядерних матеріалів
транснаціональними терористичними організаціями. Сьогодні предметом аналізу стають
сценарії виникнення конфліктів через розпад слабких ядерних держав, захоплення ядерного
потенціалу таких країн транснаціональними суб'єктами, а також воєн, які можуть бути
спричинені супротивом спробам силою встановити зовнішній контроль (міжнародну опіку)
над ядерними об'єктами тих чи інших держав. Але можливим видається і поява прецедента
нового типу конфлкту - між підтримуваними США міжнародними організаціями і «проблемними»
ядерними державами, які не погоджуватимуться передати свій ядерний арсенал під міжнародний
контроль.
Список
використаної літератури
Работы общетеоретического характера
1.
Назарбаев Н.А., Казахстан - 2030. Процветание, безопасность и улучшение.
благосостояния всех казахстанцев: Послание Президента страны народу Казахстана //
Вечерний Алматы.- 1997. - 13 окт.
2.
Назарбаев Н.А. На пороге XXI века. Алматы, Онер, 1996.- 250 с.
3.
Назарбаев Н.А. Пять лет независимости. - Алматы: Казахстан, 1996. -624с.
4.
Нурсултан Назарбаев: Моя цель - построить нормальное демократическое
общество // Казахстанская правда. - 2002. - 7 февраля.
5.
Об основных направлениях внутренней и внешней политики на 2003 год.
Послание Президента народу Казахстана Астана, апрель 2002 г.// Казахстанская правда.
- 2002. - 2 мая.
6.
Актуальные проблемы внешней политики Казахстана. Сборник статей под
редакцией Токаева К.К. Подготовлено МИД Республики Казахстан. М.: Русский Раритет
- 1998 г., 450 с.
7.
Токаев К.К. Внешняя политика: Время размышлений, время действий. //Казахстан
и мировое сообщество. - 1995, №2
8.
Токаев К.К. Под стягом независимости. Очерки внешней политики. -Алматы:
Билим, 1997.- 610 с.
9.
Токаев К.К. Внешняя политика Казахстана в условиях глобализации. –А.:
Онер, 2000. - 584 с.
10.
История Казахстана в лицах: Политические портреты / под ред. Григорьева
В.К. и Кусаинова А.К. - Акмола, 1999. - 128 с.
2. Источники
1.
Устав Организации Объединенных Наций (Сан-Франциско, 26 июня 1945 г.)
2.
Сборник важнейших документов по международному праву. М. 1996-1997гг.
3.
Совместное заявление Президента Соединенных Штатов Джорджа У. Буша
и Президента Казахстана Нурсултана А. Назарбаева: новые взаимоотношения. // ПВ.
4.
Стратегия Ассамблеи народов Казахстана на среднесрочный период (до
2007 года) // Утверждена Указом Президента Республики Казахстан от 26 апреля 2002
года, № 856
5.
. Соглашение между Правительством Республики Казахстан и Правительством
Соединенных Штатов Америки о стимулировании капиталовложений. Вашингтон, 19/05/92.
(с момента подписания) Опубликовано в Бюллетене международных договоров, 1997, №
1
6.
Соглашение между Правительством Республики Казахстан и Правительством
Соединенных Штатов Америки относительно сотрудничества по облегчению оказания содействия.
Вашингтон, 20/05/92. (с момента подписания)
7.
Соглашение о торговых отношениях между Республикой Казахстан и Соединенными
Штатами Америки. Вашингтон, 19/05/92. (c 18 февраля 1993 года)
8.
Меморандум о взаимопонимании между Президентом Республики Казахстан
Н.Назарбаевым и Председателем Правления корпорации "Шеврон" К.Т.Дерром.
Алматы, 06/04/93. (с момента подписания).
9.
Договор между Республикой Казахстан и Соединенными Штатами Америки
о поощрении и взаимной защите капиталовложений. Вашингтон, 19/05/92. (с 12 января
1994 года) / Опубликовано в Бюллетене международных договоров, 1997, № 1 и № 6
10.
Принципы сотрудничества между Республикой Казахстан, Корпорацией иностранных
частных инвестиций и Американо-казахстанским советом по экономическому развитию.
Вашингтон, 14/02/94. (со дня подписания).
11.
Хартия о демократическом партнерстве между Республикой Казахстан и
Соединенными Штатами Америки. Вашингтон, 14/02/94. (с момента подписания). / Опубликовано
в Бюллетене международных договоров, 1994, № 1-2
12.
Соглашение между Правительством Республики Казахстан и Правительством
Соединенных Штатов Америки о сотрудничестве в области науки и технологий. Вашингтон,
14/02/94. (со дня подписания). Опубликовано в Бюллетене международных договоров,
1994, № 3-4
13.
Заявление о принципах создания американо-казахского комитета по оборонной
конверсии. Вашингтон, 14/02/94. (с момента подписания).
14.
Рамочное соглашение между Республикой Казахстан и Соединенными Штатами
Америки. Алматы, 07/10/94. (с момента подписания).
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 |