Дипломная работа: Політика США в Азійському регіоні
Нагадаємо,
що ядерна доктрина Індії формувалася за відсутності чітких установок з боку її політичного
керівницта. Політики і цивільні керівники ядерної програми не наважилися передати
контроль за ядерною зброєю країни військовикам; в результаті воно перебуває під
цивільним контролем, а засоби доставки - під контролем військових. У своїх оперативних
планах військові враховують ядерний фактор, але фактично Індія базує свою військову
доктриу на принцпі ядерного стримування, коли ядерна зброя може бути застосована
лише у відповідь на завданий удар.
Серед сфер
американо-індійської співпраці вкажемо такі: 1) співпраця у військовій і розвідувальній
діяльності; 2) сільське господарство; 3) освіта; 4) захист довкілля.
Першочергові
завдання американо-індійської співпраці - протистояти тероризму, наркотрафику, розповсюдженню
зброї масового ураження.
Потенціал
американо-індійської військової співпраці був яскраво продемонстрований при ліквідації
наслідків цунамі в Південній і Південно- Східній Азії у грудні 2004 року, коли військово-морські
флоти і авіації Індії і США були першими, хто надав допомогу потерпілим. З тих пір
взаємодія США та Індії зміцнилася і стала включати щорічні спільні навчання флотів
і авіації обох країн.
Інша сфера
взаємодії між обома країнами стосується розв'язання найгостріших проблем Індії у
сфері сільського господарства і освіти. Незважаючи на значний поступ Індії в економічному
розвитку, майже 700 млн. її жителів, які становлять 25% світової бідноти, живуть
меше ніж на два долари в день. Індія зацікавлена в американських технологіях та
інвестиціях, які змогли б дати стимул другій «зеленій» революції. Прем'єр-міністр
Сингх запропонував США надати допомогу Індії у встановленні ефективного державно-приватного
партнерства, зорієнтованого на ринок сільського господарства і нових сільськогосподарських
технологій. Американські інвестиції і технології могли б створити складські приміщення,
логістику і агропереробні комплекси, які є базою сучасного аграрного ринку. Дві
держави могли б також співпрацювати у сфері розповсюдження ефективних сільськогосподарських
методів, таких як консервація землі і менеджмент водних ресурсів.
Розвивається
співпраця і в освітній царині. Так, Сполучені Штати допомогли створити першокласні
вищі навчальні заклади - Інститут менеджменту та Індійський технологічний інститут.
Освіта була і залишається рушійною силою американо-індійських відносин. Сьогодні
в американських університетах навчається більше індійців, ніж представників будь-якої
іншої держави. На державному рівні була розширена програма стипендій Фулбрайта,
яка реалізовує обмін молодими вченими між США та Індією.
Ще одна
сфера, в якій обидві держави планують розвивати тісну співпрацю, - захист довкілля.
Економіка Індії, яка стрімко розвивається, щораз більше потребує енергоносіїв, що
збільшує викиди у навколишнє середовище. США могли б передати Індії нові енергозберігаючі
технології, а також проводити спільні наукові дослідження у царині альтернативних
джерел енергії. Загалом за підтримки США Ідія сподівається здійснити технологічний
ривок своєї економіки
У свою
чергу, США очікують підтримки з боку Індії з ключових питань міжнародної безпеки,
таких як призупинення іранської і північнокорейської ядерних програм; боротьба з
тероризмом і бідністю; співпраця в енергетичній безпеці, а також з підтримки демократії
у всьому світі.
США та
Індія спільно працюють над спільними підходами до вирішення різних міжнародних проблем.
Прем'єр-міністр Сингх і президент Буш заснували Фонд демократії ООН в 2005 році
і стали його головними спонсорами. Фонд надав понад сотню грантів неурядовим організаціям
у країнах, які заявили про перехід до демократії. Обидві країни є активними учасниками
у наданні допомоги цим державам.
США та
Індія мають ще одну спільну мету - завдання поразки «Талібану» і «Аль-Каїді» в Афганістані
і надання допомоги у становленні демократії в цій країні. Індія зобов'язалася надати
понад 750 млн. дол. на реконструкцію Афганістану, ставши, таким чином, найбільшим
в регіоні донором уряду Хаміда Карзая.
Сполучені
Штати за нової демократичної адміністраціїна чолі з Бараком Обамою вважають пріоритетним
завданням покращення відносин між Індією та Пакистаном. Вашингтон проголосив як
одну із головних цілей своєї політики Південній Азї встановлення довготривалого
миру шляхом вирішення індо-пакистанського конфлікту через Кашмир. Індія також становить
величезний інтерес для США у якості стримуючого фактору щодо Китаю, який бурхливо
розвиваються, і це створює взаємну зацікавленість обох держав у зміцненні і розширенні
двосторонніх зв'язків.
Керівник
держдепартаменту Хіларі Клінтон, яка відвідала 20 липня 2009 року Індію, заявила,
що двосторонні відносини Індії і США виходять на новий етап. За словами Х.Клінтон,
США готові до початку «оновлених і багатообіцяючих відносин з Індією», а також до
їх «розширення і поглиблення». Спостерігачі зазначають, що ключовим питанням на
порядку денному індійського візиту Хіларі Клінтон була сфера безпеки й оборони,
а саме - можливості поставок американських озброєнь і військових технологій до Індії.
Не випадково темою обговореннякерівництва двох країн стала угода «Про моніторинг
кінцевого призначення», яка передбачає контроль з боку постачальника за подальшою
долею проданоїзброїабо чутливих технологій. У результаті США отримують можливість
продавати Індії новітнє озброєння з гарантією того, що індуси не ділитимуться технологіями
з третіми країнами.
Ще одна
угода передбачає будівництво в Індії двох американських ядерних реакторів у рамкахпрограми
про співробітництво у сфері ядерної енергетики. Індійський уряд ужезатвердив майданчики
для будівництва реак торів. Сума контракту оцінюється у 10 млрд. дол. Для Індії
це дійсно прорив у сфері мирного атома. Фактично після оформлення ядерних відносин
між США й Індією в часи адміністрації Дж.Буша нинішній договір став черговим кроком
на шляху вибудовування довірчих відносин у ядерній сфері між двома країнами. А це
однохзначно підвищує авторитет Індії в регіоні й світі як стабільного й передбачуваного
члена ядерного клубу.
Так само
підписання угоди «Про моніторинг кінцевого призначення» відкриває перед США двері
для участі у всіх індійських збройових програмах, які передбачають асигнування у
розмірі майже 100 млрд. дол. до 2020 року. Уже у найближчий період у рамках оголошеної
2006 року програми переозброєння очікуються великі витрати на закупівлю військової
техніки за кордоном. Зокрема, Індія купує шість американських літаків С-130 «Геркулес».
Проводяться тендери на поставку 126 багатоцільових винищувачів і понад 300 гвинтокрилів
для індійських ВПС і сухопутних військ. У свою чергу ВМС Індії вийшли на завершальну
стадію переговорів з Boeing про придбання восьми літаків Р-8, оснащених протичовневим
озброєнням. Передбачаються тендери на шість підводних човнів, 140 легких гаубиць
чотириста 155-міліметрових самохідних артилерійських установок. Крім цього, Індію
цікавлять РЛС, ракети, БЛА, самонавідні боєприпаси й багато інших зразків зброї.
Крім фінансової
вигоди, проникнення на індійський ринок відкриває для американців можливості впливу
на індійське керівництво й посилення своїх позицій у регіоні. Особливо в умовах,
коли Росія стабільно демонструє зниження технологічного рівня і якості поставок
зброї. Притчею во язицех стало затягування модернізації авіаносця «Адмірал Горшков»
для ВМС Індії, браковані авіаційні російські ракети РВВ-АЕ, проблеми з ракетним
озброєнням для індійських фрегатів.
Взагалі
на тлі невдач Росії переорієнтація Індії на США виглядає логічною і своєчасною.
І головною причиною такої метаморфози є саме рівень американських технологій і можливість
їхнього одержання для потреб індійської оборонної промисловості. Річ у тім, що буквально
напередодні візиту Х.Клінтон голова міністерства оборони Індії Араккапарамбіл Ентоні
озвучив головне завдання, потсавлене перед індійським оборонно- промисловим комплексом:
домогтися протягом 10 років самозабезпечення у виробництві стратегічних видів озброєння.
На зустрічі з керівниками й фахівцями Організації оборонних досліджень і розробок
міністр нагадав, що зараз Індія дуже залежить від закордонних поставок. До 70% використовуваних
Збройними силами країни систем і і бойової техніки, зброї, боєприпасів, устаткування
закуповується в іноземних виробників і тільки 30% вмпускається індійськими підприємствами.
Американські
зусилля на індійському напрямку формують нові геполітичні умови в регіоні. І хоча
дотепераналітики сперечаються, чого ж домагаються США, ідучи на зближення з Індією,
одне залишається безперечним - Делі від цього тільки виграє. Йому не доведеться
змінювати свої зовнішньополітичні принципи або обмежувати регіональні амбіції. Навіть
якщо США ставлять перед собою завдання створення в особі Індії потужної противаги
Китаю, це аж ніяк не означає миттєвого створення проблем для індійської політики.
Хоча б тому, що Китай поки що випереджає Індію за усіма найважливішими показниками
- економічними, так і оборонними. Єдине, у чому майже не має відставання, це демографія
(однак чисельність населення у двох країнах може зрівнятися лише до 2030 року).
Іншими словами, незважаючи на потужний потенціал, найближчим часом Індія не зможе
рішуче заперечувати китайську гегемонію.
Разом з
тим погяди Індії та США на чимало міжнародних проблем не співпадають. Так, Індія
не підтримала американське вторгнення в Ірак.Так само Делі досить критично ставиться
до того, що США надає Пакистану статус союзника поза межами НАТО.
Все ж Вашингтон
визнав за Індією статус самостійної і відповідальної світової держави. Вірогідно,
США будуть підтримувати Індію у її прагненні стати членом Ради Безпеки ООН і зайняти
місце у «великій вісімці». І це при тому, що навіть зближення зі США не змусить
Індію змінити, як уже зазначалося, свій зовнішньополітичний курс.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 |