Дипломная работа: Народні традиції у вихованні учнів початкових класів
Основу національних традицій нашого народу
складають узагальнені якості ідеалу українця: "людини лагідної і щирої,
дотепної і жартівливої, талановитої і працьовитої, правдолюбної і
доброзичливої, витривалої і терпеливої, з її високою емоційністю, чутливістю та
ліризмом, що виявляється, зокрема, в естетизмі українського народного життя, у
звичаєвості та обрядовості, в артистизмі вдачі, у прославленій пісенності, у
своєрідному гуморі, в яскравості ужитково-прикладного мистецтва, у
концентрованій спрямованості на самопізнання через природу та тонких рефлексіях
на її красу. Ці. якості визначають особливості характеру, певне світобачення і
життєдіяльність народу - "дух нації", або українську ментальність"
(193, С.10-12).
Педагогічний потенціал національно-культурних
традицій, як свідчать дані, одержані нами в результаті проведеного дослідження,
полягає в тому, по-перше, що вони складають основний зміст виховання, служать
формою культурного самозахисту нації; по-друге, виступають як засіб і результат
виховних зусиль народу протягом багатьох століть; по-третє, об'єднують на
високих моральних засадах усі етноси, що проживають в Україні, обстоюють
свободу і рівноправність молодшого і старшого поколінь; по-четверте, надійно
захищають національну самобутність народу, орієнтують на професійне
самовизначення, пов'язане з традиційними регіональними промислами,
декоративно-ужитковим мистецтвом; по-п'яте, втілюють у собі минуле, сучасне і
майбутнє українського народу, обґрунтовують його право на власну
життєдіяльність і творчість, передають велич моральних засад нації; по-шосте,
традиції зберігають і передають досвід народу для зміцнення порядку і норм
життя людей у певних соціальних умовах і етнографічних обставинах; по-сьоме, їх
наукова сутність - у певному національному спрямуванні молодого покоління,
досягненні національних і загальнолюдських ціннісних пріоритетів індивідууму.
Педагогам, потрібно постійно працювати над
відродженням історичної пам'яті рідного народу через поновлення традицій.
Інколи їх актуалізації в демократичних умовах на якісно новому,
"олюдненому" рівні. Важливим є сприйняття їх всіма етносами, що
населяють Україну, для формування почуття культурної єдності й міжнаціонального
взаєморозуміння. На базі національно-культурних традицій накопичується енергія
для пробудження національної свідомості і поваги до всіх народів.
Таким чином, національно-культурні традиції є
унікальним педагогічним явищем, до якого наукова педагогіка і вчитель будуть
постійно йти, щоб "освіжитися "святою водою народного генія.
Прилучення учнів до національно-культурних
надбань рідного народу має пронизувати зміст, форми, методи, всю організацію
діяльності загальноосвітнього навчально-виховного закладу. Школа покликана
спиратися на народні традиції, звичаї, обряди, вироблені віками норми
поведінки, психологічні та моральні якості українця, спонукати старшокласників до
свідомого регулювання своєї поведінки, що відповідала б народному духу, і
українській ментальності.
1.3 Багатство і
різновидність традицій українського народу
Слід самокритично відмітити, що однією з причин
повільного руху реформ у нашій країні є їх недостатня моральна орієнтація на
особистість. Не варто заперечувати, що передусім люди, які уособлюють у своєму
обліку й поведінці основні морально-культурні цінності, здійснюють їх
трансляцію від; покоління до покоління, служать взірцем для молоді. Значення у
вихованні позитивного прикладу переоцінити неможливо. Для учнів - це батьки і
вчителі, їм у першу чергу належить усвідомити педагогічну сутність
національно-культурних традицій українського народу, необхідність їх введення
до державного і шкільного компонентів навчальних планів і програм, особливо в
умовах сучасного державотворення в Україні.
Світовий досвід розвитку педагогічної теорії й
практики переконливо показує, що кожний народ упродовж віків створює власну
національну систему виховання і освіти. В епоху державного й духовного
відродження України головну роль відіграє національна система освіти й
виховання.
Національна система виховання - це історично
обумовлена і створена самим народом система ідей, поглядів, переконань,
ідеалів, традицій, звичаїв та інших форм соціальної практики, спрямованої на
організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, виховання їх у дусі
природно-історичного розвитку матеріальної і духовної культури нації"
[119, 88]. І.В.Мартишок, обґрунтовуючи суть і значення національного виховання
в Україні, наводить, цитуючи, таке його визначення: "Національне виховання
- цілеспрямований, систематичний, регульований виховний процес, що має на меті
утвердження у свідомості нації, народу етнічної, (національної) культурної
мовної єдності, перетворення національної цінності з ідеалу мислителів і
поглядів української інтелігенції в ідейні переконання та норми моральної
поведінки всіх членів суспільства, тобто "перевести" національне із
суто теоретичної свідомості у практичну свідомість багатомільйонних
мас..." [100, 28]. Таким чином, національне виховання - це передусім
виховання дітей на культурно-історичному досвіді рідного народу, в основі якого
- його традиції, звичаї, обряди, ритуали, свята.
В змісті народних традицій лежить віковічний
досвід народу і природний, необхідний людському організмові ритм, що склався
передусім у процесі трудової діяльності. Урочисті відзначення важливих подій у
житті роду, громади, сім'ї, окремої людини, що систематично повторюються, також
стали обрядами, звичаями, традиціями. Вони визначаються особистісними і
соціальними інтересами та потребами.
Найширший
поділ національних народних традицій можна визнати такий: родинні, регіональні,
загальнолюдські, трудові, моральні, естетичні, культуротворчі, державотворчі,
політичні, побутові, релігійні, місцеві, шкільнолюдські, національні, родинні
(за приналежністю); ідеологічні, трудові, моральні, фізичні, естетичні,
екологічні (за своєю спрямованістю); культуротворчі, релігійні, політичні,
державотворчі, побутові (за метою і призначенням); сімейні, шкільні, місцеві,
сільські, міські, регіональні, загальнонаціональні (за місцем виникнення і
розвитку); віковічні, новаторські, відроджувальні, розвивальні (за часом появи
і примноження); прогресивні, реакційні, шкідливі, корисні, віджилі (за
значенням).
Таблиця 1.1.
Класифікація традицій
За
приналеж-нісю |
За
спрямова-ністю |
За
метою і призначен-ням |
За
місцем виникнення |
За
часом появи |
За
значенням |
загально
-
людські,
національні, родинні
|
ідеологічні,
трудові, моральні, фізичні, естетичні, екологічні |
культуро-творчі,
релігійні, державотворчі, політичні, побутові |
загально-національні,
регіональні, місцеві, шкільні, сімейні, сільські, міські |
віковічні,
новаторські, відроджу-вальні, розвивальні |
прогресивні,
реакційні, віджилі, шкідливі, корисні |
Слід зауважити, що розроблена нами кваліфікація
традицій, що мають виховне значення, досить умовна. За певних
соціально-історичних обставин одні традиції можуть активізуватися1 у вихованні,
інші - відходити на периферію педагогічного процесу.
В.Г. Кузь, Ю.Д. Руденко, З.О. Сергійчук та інші
педагоги переконливо доводять, якщо несприятливі політичні, ідеологічні та
адміністративні фактори гальмують реалізацію і розвиток традицій, звичаїв і
обрядів, народної творчості, то цим самим гальмується і руйнується національна
система виховання. При цьому інституції освіти, заклади національної системи
виховання можуть формально залишатися, але національний зміст, народний дух її
вихолощується, як це і було в роки застою. Високе історичне покликання батьків,
ні, віковічні, новаторські, розвивальні, прогресивні, реакційні. Отже, традиції
- різнобічне об'ємне поняття, що увібрало в себе багато аспектів наступності Це
одна з форм особистісних, людських і суспільних відносин, яка охоплю всі сфери
життєдіяльності людини. Вона існує в усіх ланках суспільства,
багатофункціональна за своїм характером. У процесі виховання традиції не є
абсолютно безособовими, це не якась абстракція досвіду певного народу. Вони
набирають особистісно-значущого характеру, прилучають молодь до суспільного
життя, формують відчуття власної причетності до певного народ) певної
історичної спільності, до нації.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 |