Дипломная работа: Народні традиції у вихованні учнів початкових класів
Дипломная работа: Народні традиції у вихованні учнів початкових класів
Міністерство освіти і
науки України
Тернопільський
національний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка
Кафедра педагогіки і
методики початкового навчання
Дипломна робота
Народні традиції у
вихованні учнів початкових класів
Роботу
виконала:
студентка
факультету ПВПК
групи
з ПК -54
Ковальчук
Маряна Михайлівна
Науковий
керівник – кандидат педагогічних наук,
доцент:
Матіяш В.В.
Тернопіль 2009
Вступ
За нинішніх умов трансформації суспільства на
нову парадигму виховання передусім визначають національні і загальнолюдські
вартості, діалогічність культурних цінностей.У зв'язку з цим у педагогічній
теорії і практиці яскраво виділяються дві тенденції: розвиток національної
свідомості особистості й формування її планетарного світогляду. Конедлідуючим
фактором цих тенденцій виступають національно-культурні традиції,
високоморальний зміст яких не допускає асиміляції національного чи його
відгородження.Тому національно-культурні традиції є реальними детермінантами
навчально-виховної діяльності загальноосвітньої школи. Засвоєння традицій як
повсякчасну трансляцію соціокультурного досвіду забезпечення виховання в школі,
що потребує спеціального організованого,цілеспрямованого процесу. Без кого
неможливо сформувати підростаюче покоління, яке покликане не лише правильно
сприймати соціально-економічні перетворення в крані, а й стати соціально -
активною силою.
Сьогодні школа, вчителі початкової ланки освіти
покликані відповісти на запитання,як підготувати молодшого школяра до життя в
майбутньому постіндустріальному чи інформаційному суспільстві,при цьому
дбайливо оберігаючи і примножуючи систему норм і цінностей,що склалася в
українського народу.
Тому виховання традиціях вкрай актуальне
комплексне завдання. Воно потребує науково обґрунтованого підходу, розвиток
якого криється передусім у розбудові всього навчально-виховного процесу на
національно-культурних традиціях українського народу. Досвід переконує,що без
знання своєї історії, культури,свого родоводу, традицій народу і сім'ї
неможливо виховувати підростаюче покоління країни.
Не випадково,що одним із пріоритетних напрямів
реформування виховного процесу в державній національній програмі„Освіта
(„Україна XXI століття,, ) визначено „утвердження принципів загальнолюдської
моралі, правди, справедливості, патріотизму, добра, краси, працелюбності, інших
добро чинностей[3]. Такі принципи завжди були притаманні українському народу,
ними пронизана вся система його національно-культурних цінностей.
У національно-культурних традиціях вбачали
загальнолюдські цінності, розглядаючи національні здобутки українського народу
як складову золотого фонду вселюдської культури Б.Грінченко, М.Костомаров,
П.Куліш, І.Нечуй-Левицький, І.Франко, Т.Шевченко та інші прогресивні
представники українського народу. Г.Ващенко, О.Духнович, А.Макаренко,
В.Сухомлинський, К.Ушинський підкреслювали, що педагогічний вплив
національно-культурних традицій на формування особистості дитини
неперевершений.
На сучасному етапі розвитку педагогічної науки
окремі аспекти виховання учнів загальноосвітніх шкіл на національних культурних
традиціях українського народу розглядались у дослідженнях А.Бойко,
Р.Дзвінки,О.Дубасенюк, П.Ігнатенко, В.Кузя, Ю.Руденко, М.Стельмаховича,
В.Струманського, В.Попружного, Г.Шевченко. Однак педагогічний потенціал
національно-культурних традицій у початковій школі остаточно не розкриті.
Зазначимо, що національно-культурні традиції є
природним стимулюючим фактором шкільного навчально-виховного процесу.
Можливості його важко переоцінити,якщо співвіднести із сучасними завданнями
гармонійного розвитку молодших школярів в умовах гуманізації початкової освіти.
Актуальність і недостатній рівень визначеної
проблеми в теорії та шкільній практиці зумовили вибір нами теми дипломного
дослідження.
Об'єкт дослідження - процес використання
національно-культурних традицій українського народу у вихованні учнів початкових
класів.
Предмет дослідження - педагогічні умови
використання національно -культурних традицій у вихованні молодших школярів.
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та
експериментально спробувати педагогічні умови та методику використання національно
-культурних традицій українського народу у початковій ланці освіти.
Гіпотеза дослідження полягала у припущенні того,
що використання національно-культурних традицій у вихованні молодших школярів
буде ефективним за умов:
- доступностість;
- емоційність;
- враховування вікових та індивідуальних
особливостей дітей
- зв'язок з життям
- комплексний підхід до виховання національними
традиціями.
Практична значущість дослідження полягає у
з'ясуванні методичних орієнтирів щодо використання національно-культурних
традицій українського народу у вихованні молодших школярів.Матеріали і
результати дослідження можуть бути використанні у навчально-виховному процесі
початкової ланки освіти.
Відповідно до мети та гіпотези дослідження були
встановлені такі завдання:
♦ вивчити стан проблеми у педагогічній
теорії і шкільній практиці;
♦ визначити педагогічні умови, що забезпечать
ефективність використання національно-культурних традицій українського народу у
вихованні молодших школярів;
♦ розробити експериментальну методику виховання
молодших школярів використанням національно-культурних традицій;
♦ зробити кількісний і якісний аналіз результатів
експериментального дослідження.
Основні методи дослідження:
- аналіз літературних джерел;
- вивчення шкільної документації;
- вивчення та аналіз масового педагогічного
досвіду;
- бесіда;
- спостереження;
- інтерв'ювання;
- анкетування;
- педагогічний експеримент.
Базою дослідження виступала Бродівська
загальноосвітня середня школа - ІІІ ступенів №4 Львівської області. В
експерименті приймали участь 70 учнів початкових класів. Структура дипломної
роботи: вступ, два розділи, сім параграфів, висновки, список використаних
джерел, додатки.
РОЗДІЛ І. СТАН ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ТЕОРІЇ І
ШКІЛЬНІЙ ПРАКТИЦІ
1.1.
Феномен, національно культурні традиції українського народу
Поняття "Традиції" походить від
латинського traditio, що в перекладі означає - передача. Кожне покоління входить
у життя через освіту, виховання, соціалізацію, самопізнання і самотворення
індивідууму як особистості. Передусім, саме шляхом передачі соціального досвіду
від старших до прийдешніх поколінь традиції забезпечують засвоєння найвищих
національних, культурних і матеріальних, нагромаджених віками цінностей, норм,
правил, ідеалів, відображають наступність соціального досвіду. Традиції,
спрямовані на розширення знань про свій народ, уможливлюють реальний особистий
вибір у житті, праці, моралі, у сучасному естетично-творчому, побутовому
відродженні національного менталітету. Отже, традиції поєднують способом передачі
найцінніші моральні й матеріальні здобутки українського народу минулих епох і
теперішнього часу.
Для усвідомлення теоретичних основ феномена
"традиції", ми ознайомилися з найбільш важливими їх ознаками з
наукової довідкової літератури і виявили найхарактерніші для нашого дослідження
аспекти цього поняття.
У філософській енциклопедії [187, 663]
підкреслюється, що традиційними стають норми поведінки, народний досвід, ідеї,
погляди, смаки, звичаї, обряди, свята та інші форми соціальних і культурних
явищ. У філософському словникові вони визначаються як елементи
соціально-культурної спадщини, що історично склалися і передаються від
покоління до покоління [188, 487]. У педагогічному словнику виділяються
традиції в сім'ї і традиції шкільні. Традиції в сім'ї розглядаються як
"сукупність звичаїв і норм поведінки, прийнятих у сім'ї, що передаються
від старшого покоління молодшому" [189, 490]. Традиції шкільні - це
"звичаї, порядки, правила поведінки, що склалися в школі, які зберігає
колектив та які передаються від одного покоління учнів до іншого" [190,
490-491]. Таким чином, як підкреслюється в етнографії, "традиції - це
процес позабіологічної передачі від покоління до покоління усталених
культурно-побутових особливостей" [83, 230], соціальних і культурних явищ,
що історично склалися. Таким чином, традиції складаються в суспільному житті
певного народу, в сім'ї, школі, побуті, праці, моралі, мистецтві тощо.
В.Г.Кузь, Ю.Д.Руденко, З.О.Сергійчук під
національними традиціями розуміють "своєрідні віковічні духовні устої
розвитку народу, нації, які втілюють у собі кращі досягнення в ідейному,
моральному, трудовому і естетичному житті" [119, 132]. Отже, автори
акцентують увагу на змісті традицій. О.Вишневський доводить, що виховний досвід
народу закріплюється в традиціях, які "є виявом його історичної пам'яті,
його самовизначення та оберегом культури, мови, релігії, звичаїв тощо".
Розглядаючи сутність традицій, він наголошує, що "у кожній країні
найголовнішим педагогом є народ, який сотні років нагромаджує педагогічний досвід,
формує правила виховання", при цьому піддає різкій критиці сучасне
українське виховання.
Сприймаючи основні думки О.Вишневського,
погоджуючись, що у вихованні на традиціях мають місце значні недоліки, все ж не
поділяємо його висновку про те, що "між українською традицією і сучасним
вихованням - в сім'ї і школі - виникла духовна прірва" (29, 72). Не можна
спростовувати того факту, що Україна підійшла до сучасних реформ зі значним
науковим, освітнім і культурним потенціалом, який належить не розбазарювати, а
повніше використовувати в умовах державотворення.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 |