Учебное пособие: Будівельна організація

Із зростанням обсягів виробництва в початковому періоді відбувається зниження середніх  витрат, а потім, досягнувши мінімуму, витрати починають зростати. Це характерно для всіх станів будівельної організації.

Кожен наступний стан будівельної організації характеризується збільшенням їх виробничої потужності.

В реальному житті зростання потужності будівельної організації відбувається не плавно, а стрибкоподібно. Для кращого розуміння ефекту зростання масштабу виробництва, розглядаються три види кривих середніх

В   а                                      В     б                      В      б                          

                                            Q                                             Q                                           Q

В – витрати на одиницю робіт, грн./шт.

Q – об’єм робіт.

Графік типу а відображає зміну середніх витрат у будівельній організації на окремі види будівельних робіт. Для таких організацій характерне швидке досягання мінімальних середніх витрат і зберігання такого рівня витрат на період значного зростання масштабу виробництва. У таких видах робіт можуть бути зайняті як дрібні будівельні організації, так і великі, і при цьому за рівнями витрат вони можуть конкурувати один з одним.

Графік типу б характерний для будівельних організацій, що вимагають для виконання робіт значних виробничих фондів. Для таких організацій характерно: тривале пологе зниження витрат при значному зростанні масштабів робіт. За такими видами робіт  конкурентними можуть бути великі спеціалізовані організації, що мають достатній потенціал у нарощуванні обсягів робіт. Невеликі будівельні організації на даному ринку не можуть ефективно працювати через відносно великі середні витрати на виконувану роботу.

Графік типу в описує поведінку довгострокових середніх загальних витрат для будівельних організацій у сфері будівництва невеликих об’єктів (житлові, торгові будинки, майстерні та ін.).

Для таких будівельних організацій характерним є те, що при малих обсягах робіт досягаються мінімальні середні витрати, на такому ринку більш ефективно можуть функціонувати малі підприємства, на відміну від великих, нездатних швидко схвачувати зміни коньюктури ринку. До того ж дрібні будівельні організації необтяжені значними фондами та великим управлінським апаратом.

Визначення оптимального обсягу виробництва та реалізація будівельної продукції

Завдання будівельної організації визначити для себе оптимальний обсяг виробництва і реалізацію будівельної продукції як товару.

Під оптимальним обсягом виробництва та реалізацією будівельної продукції розуміється такий обсяг, при якому досягаються найкращі економічні результати будівельної організації, тобто прибуток – рентабельність.

Найбільш поширеними методами визначення оптимального обсягу виробництва є:

·  Метод зіставлення валових показників. Суть даного методу припускає розрахунок прибутку будівельної організації при різних обсягах виробництва та реалізації робіт.

·  Метод зіставлення граничних показників базується на використанні понять граничні витрати і граничний прибуток.

Під граничним прибутком  розуміється додатковий прибуток на кожну наступну одиницю продукції.

Граничні витрати – це додаткові витрати на кожну наступну одиницю продукції.

Будь-який виробник продукції визначає для себе мінімально допустиму ціну реалізації своєї продукції, при чому дане питання необхідно вирішувати в умовах конкуренції. Припустимо, що ринкова ціна на якусь продукцію впала, що необхідно зробити будівельній організації? Будівельна організація не зможе вижити, якщо вона зазнаватиме збитків протягом тривалого часу, а тому:

·  У довгостроковій перспективі ціна реалізації виробленої продукції не може бути нижчою за розмір середніх валових витрат.

·  У короткостроковій перспективі будівельна організація часто змушена зазнавати збитків навіть при повному припиненні реалізації продукції

У випадку, коли ціна продукції тимчасово знижується на ринку, для виробника (підрядника) мінімальна допустима ціна повинна бути не нижче середніх змінних витрат по причині:

·  Постійні витрати мають місце при будь-яких обставинах.

·  При рівності ціни і змінних витрат відбувається мінімізація збитків.

Тема 3. Ціноутворення в ринкових умовах на будівельну продукцію.

Ціна будь-якої продукції – це грошове вираження її вартості.

В умовах ринкового господарювання ціна будівельної продукції визначається замовником і підрядником на рівноправній основі в процесі укладання договору-підряду на будівництво конкретного об’єкту.

Для визначення ціни будівельної продукції будівництва об’єкта в процесі підготовки пропозицій складають:

·  Локальні кошториси,

·  Локальні кошторисі розрахунки,

·  Об’єктні кошториси

·  Об’єктні кошторисні розрахунки

·  Кошторисні розрахунки на окремі види витрат

·  Зведені кошторисні розрахунки вартості будівництва

·  Зведення витрат

Підставою для визначення ціни будівельної продукції є:

·  Інвесторські кошториси на стадії розробки до проектної або проектно-кошторисної документації.

·  Розрахунки підрядника на стадії підготовки підрядного контракту

Вартість будівництва у кошторисній документації рекомендується проводити за двома рівнями цін:

1.  у базисному (постійному) рівні, що визначається на основі діючих кошторисних норм і цін.

2.  у поточному або прогнозованому рівні, що  визначається на основі цін, які склались на час складання кошторисів або здійснення будівництва.

Кошторисна документація складається з урахуванням інформації про поточну зміну цін на різні ресурси (трудові та матеріальні). Ця інформація може отримуватись за даними територіальних статистичних управлінь про зміни цін.

Система ціноутворення в будівництві

Система ціноутворення в будівництві базується на нормативно-розрахункових показниках і поточних цінах трудових та матеріально-технічних ресурсів.

Нормативними показниками є ресурсні елементні кошторисні нормативи РЕКН. До елементарних кошторисних нормативів належить: ДБН Д2.2-[1-47]-99 – РЕКН на ремонтні роботи, РЕКН на монтаж устаткування – РЕКНМУ або ДБН Д.2.3.-99, РЕКН на ремонтно-будівельні роботи – РЕКНР або ДБН Д.2.4.-2000, РЕКН на реставраційно-відновлювальні роботи – РЕКНРВ або ДБН Д.2.5.-2001, РЕКН на пусконалагоджувальні роботи – РЕКНПН або ДБН Д.2.6.-2000, РЕКН експлуатації  будівельних машин та механізмів – РЕКНЕМ або ДБН Д.2.7-2000.

УРЕКН – укрупнені.

На підставі цих норм і поточних цін на трудові та матеріально-технічні ресурси визначаються прямі витрати вартості будівництва.

Решта витрат, які враховують вартість будівництва визначають не за нормами, а розрахунково. До таких витрат належать:

1.  загальні виробничі витрати (ЗВВ)

2.  кошти на зведення тимчасових будівель і споруд

3.  додаткові витрати при виконанні будівельно-монтажних робіт у зимовий період

4.  додаткові витрати при виконанні будівельно-монтажних робіт у літній період при температурі більше +270С і під відкритим небом

5.  інші витрати замовника і підрядника, пов’язані із здійсненням будівництва

6.  витрати на утримання служб замовника і авторський нагляд

7.  підготовка експлуатаційних кадрів

8.  проектні та вишукувальні роботи

9.  кошторисний прибуток

10.  кошти на покриття адміністративних витрат

11.  кошти на покриття ризику всіх учасників будівництва

12.  кошти на покриття інших витрат, пов’язаних із інформаційними процесами.

Кошторисна вартість будівництва будівель і споруд складається із наступних елементів:

Вб=Вбр+Вмпр+Ву+Він

Вб – вартість будівельної продукції,

Вбр – вартість будівельних робіт,

Вмр – вартість монтажних робіт,

Ву – вартість технологічного устаткування,

Він – інші витрати.

Кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт розраховується як сума прямих і загально виробничих витрат:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8