Реферат: Економіка Куби
Найбільшу вагу займають
кооперативні форми користування землею й серед них особлива роль приділяється UBPS (Базові одиниці кооперативного
виробництва), які нараховують близько 2500 господарств, роблять 22% овочів, 42%
молока, 36% цитрусових, 16% фруктів, 38% рису, 22% кава, 12% коренеплодів і 7%
тютюну.
Цукрова промисловість є
однієї із провідних галузей економіки Куби. Потенційні потужності 156 цукрових
заводів Куби в стані переробити в добу 670 тис. т цукрового очерету, що
теоретично може забезпечити виробництво 9-9,5 млн. т цукру в рік.
В 1980 р. Куба змогла
досягти стабільного виробництва цукру на рівні 7-8 млн. т у рік, з яких 3-3,5
млн. т поставлялося в СРСР. У минулому відносно високі показники галузі базувалися
переважно на екстенсивному способі розвитку цукрової промисловості.
Відомо більше 50
продуктів, одержуваних з відходів цієї коштовної біологічної сировини й з
успіхом реалізованих на міжнародних ринках (штучні волокна, фарби, пластмаси,
сировина для виробництва паперу й тех. гуми, кормові добавки для худоби й
т.д.). У майбутньому Куба має намір довести кількість похідних цукрового
очерету до 100 найменувань. Цей напрямок визнаний одним із пріоритетних у
реалізації науково-технічного прогресу на Кубі.
Після 5 років
бездіяльності, став до ладу великий агропромисловий комбінат «Мануель Сангілі»
у провінції Пінар-Дель-Ріо. На ньому, поряд з виробництвом основного продукту —
цукру, на основі найсучасніших технологічних процесів виробляється випуск
патоки.
Велика увага також
приділяється очеретяному рослинництву, розширення посівних площ на кращих
землях, доведенню зрілості очерету до необхідних меж. З метою створення
зачепила для майбутніх сафр вироблення цукру в сезон планується в межах трохи
нижче 4,3 млн. т і одночасно будуть інтенсифіковані посадки на нових площах з
дотриманням передових агротехнічних вимог.
Розпочато в промислових
обсягах виробництво екологічно чистого цукру, при вирощуванні якого, так само
як і в ході індустріального процесу переробки, не застосовуються хімічні
продукти. Ціни на екологічно чистий цукор на світовому ринку в три рази
перевищують ціни на цукор звичайних сортів. Лідером національного виробництва
зазначеного продукту є завод «Карлос Баліньо» у провінції Лас Вільяс. В 2000 р.
він випустив 4,2 тис. т. екологічно чистого цукру. У цілому щорічні потреби
світового ринку по зазначеному виді цукру становлять 200 тис. т. Розгортання
програми виробництва екологічно чистого цукру, по оцінках кубинських експертів
цукрової промисловості, дозволить Кубі в перспективі найближчого років зайняти
провідні позиції серед продуцентів цього товару у світі.
Росія зберігає лідируюче
місце в споживанні кубинського цукру-сирцю, однак, його поставки в Росію
здійснюються в основному через фірми третіх країн. В 2000р. Росія імпортувала
2,02 млн. т кубинські цукру-сирцю (в 1999р. — 2,08 млн. т), що склало 63%
цукрового експорту Куби.
Основний потік іноземних
інвестицій припадає на головний кубинський курортний р-н Варадєро. З існуючих у
Варадєро 40 готелів — чотири (з 2 тис. номерів), є спільною власністю й ще 3
тис. номерів перебувають у спорудженнях, якими управляють іноземні підприємства
(іспанські, французькі, німецькі). З кожним роком ця цифра збільшується у
зв'язку з уведенням в експлуатацію нових готелів. Іде будівництво двох десятків
об'єктів.
Основний потік іноземних
інвестицій припадає на головний кубинський курортний р-н Варадєро. З існуючих у
Варадєро 40 готелів — чотири (з 2 тис. номерів), є спільною власністю й ще 3
тис. номерів перебувають у спорудженнях, якими управляють іноземні підприємства
(іспанські, французькі, німецькі). З кожним роком ця цифра збільшується у
зв'язку з уведенням в експлуатацію нових готелів. Іде будівництво двох десятків
об'єктів.
В 2000 р. відбулася зміна
позиції кубинського керівництва відносно інвестування в сектор нерухомості. З
1998р. у цій сфері спостерігався різкий сплеск активності іноземного капіталу.
Зберігаючи вже створені спільні проекти, керівництво країни тимчасово
призупинило допуск закордонних інвесторів у даний сектор. Існує 17 економічних
асоціацій, що здійснюють проекти в житловому секторі й спорудженні великого
ділового центра в Гавані.
Відбувається розширення
сфер іноземних інвестицій: були створені перші спільні структури в банківській
сфері (іспанський партнер Caja de Madrid) і в страхуванні (із британською
фірмою Lambert Fenchurch).
Поряд з ростом обсягів
прямих інвестицій в економіку Куби вкладених іноземних компаніями,
відзначається помітна активність із боку закордонних інвестиційних фондів, що створюють
спеціалізовані структури для обслуговування кубинського ринку. До їхнього числа
відносяться британські Beta Gran Caribe і Commonwealth Development, що мають на Кубі свої
представництва й спільні з кубинцями фірми, що управляють фінансами фондів на
Кубі.
Найважливішим елементом
створення поля правої стабільності для іноземних інвесторів є курс Куби на
висновок угод про заохочення й взаємний захист інвестицій. На кінець 2000 р. у
Куби була підписано 51 подібна угода й по угодах з 10 країнами здійснюється
переговірний процес.
Одночасно кубинське
керівництво веде роботу з розширення договірно-правової бази інвестиційної
сфери.
У цьому зв'язку, іншим
елементом стимулювання припливу іноземних капвкладень є угоди про запобігання
подвійного оподатковування. До теперішнього часу в Куби є подібні угоди з
Іспанією, Італією й Барбадосом. Відповідна угода з Росією була підписана в
грудні 2000 року, під час візиту президента РФ В.В. Путина на Кубу.
Позитивний ефект для
розвитку зовнішньої торгівлі й іноземних інвестицій очікується у зв'язку з
розвитком на Кубі вільних зон. В 1997р. почали функціонувати перші три вільні
зони в гаванському регіоні: Місто Гавана, Вахай і Маріель. Концесіонерами цих
утворень є корпорація CIMEX
і компанія Almacenes Universales. У зазначених вільних зонах
зареєстровано більше 240 іноземних операторів, 66% з яких діють у сфері
торгівлі, інші – у виробництві й сфері послуг. Найбільш представлені в цьому
бізнесі фірми Іспанії, Панами, Італії, Канади й Мексики.
В політиці кубинського
керівництва із залучення в країну іноземного капіталу помітна роль приділяється
вільним економічним зонам (СЕЗ). Передбачається, що в умовах збереження
державного характеру економіки Куби й гострої недостачі фінансових засобів,
зазначена форма дозволить зробити інвестиційний ринок країни більше привабливим
для закордонних компаній. Відзначається, що одним зі стимулюючих моментів на
користь роботи у вільних економічних зонах Острова є вигідне географічне
положення Куби в Карибському регіоні й близькість до ринків країн Латинської
Америки.
Розробляючи й реалізуючи
концепцію створення вільних економічних зон, кубинське керівництво переслідує
досягнення наступних цілей:
прискорення соціально-економічного
розвитку країни в цілому;
стимулювання й інтенсифікація зовнішньої
торгівлі, у першу чергу в рамках зміцнення регіональної економічної інтеграції
із країнами Латинської Америки й Карибського регіону, так само як і залучення
іноземних капіталів і розширення можливостей для іноземного інвестування;
створення нових робочих місць і
якісне підвищення кваліфікаційного рівня кубинських трудящих;
підвищення ступеня національної
складової в доданій вартості кінцевої продукції, виробленої в СЕЗ, за рахунок
використання національної сировини й напівфабрикатів;
розгортання в країні нових
виробничих процесів на основі запозичення передових іноземних технологій з
метою якісного вдосконалювання структури національного виробництва й експорту.
Крім того, ставиться
завдання створення постійних виробничих зв'язків між підприємствами
фірм-операторів СЕЗ і національними підприємствами з наступним інтегруванням
виробничих процесів і торговельних операцій, тобто фактично створення як
вертикальних, так і горизонтальних виробничьо-комерційних зв'язків. У цих цілях
в 2000 р. була розроблена Програма економічного співробітництва підприємців,
реалізація якої почалася наприкінці минулого року.
Порядок створення й
функціонування вільних економічних зон і промислових парків визначається
Декретом-Законом №165 від 3 червня 1996р. Даний Декрет-Закон був прийнятий у
розвиток базового Закону № 77 «Про іноземні інвестиції» з метою залучення
іноземних капіталовкладень в економіку Куби на основі створення пільгових умов
для іноземних інвесторів.
Зазначені
нормативно-правові акти встановлюють для компаній-операторів вільних
економічних зон пільговий податковий і митний режим і дозволяють проведення
ними СЕЗ різноманітної виробничої діяльності (у тому числі, у сфері складання
продукції із увезених напівфабрикатів, вузлів і складальних одиниць і доведення
кінцевої продукції), торговельних і банківських операцій, послуг у сфері
страхування, діяльності в області організації виробництв на базі передових
технологій, проведення науково-дослідних робіт і впровадження
дослідно-конструкторських розробок.
Оператори СЕЗ мають право
на спорудження на території зон будинків і необхідних будівельних об'єктів з
метою створення виробничих цехів, складів, офісних і інших службових приміщень.
Вони можуть орендувати ділянки території в межах зон, створювати необхідну інфраструктуру
електричного, газового, і водопостачання, зв'язку й систем забезпечення
безпеки. Їм надається право користування аеропортовою, портовою й вантажною
залізничною мережею зон, а також відповідною інфраструктурою об'єктів перевалки
вантажів.
Термін дії концесії на
право діяльності в СЕЗ установлений в 50 років, а прерогатива видачі дозволів
на концесію віднесена до компетенції Виконкому Ради Міністрів Республіки Куба.
Органом, що здійснює безпосереднє керівництво діяльністю СЕЗ, є Національне
керування вільних економічних зон Міністерства іноземних інвестицій і
економічного розвитку Куби (Oficina nacional
de zonas francas). Компанії-оператори СЕЗ, що займаються виробничою й
торговельною діяльністю, мають право направляти для реалізації на місцевому
ринку до 25% продукції, виробленої ними в зонах; у цьому випадку вони
звільняються від сплати ввізних мит. Також діє положення про звільнення
компаній-операторів СЕЗ, що займаються виробничою діяльністю, від сплати
податків на прибуток і на робочу силу протягом перших 12-ти років їхньої
діяльності в зонах, з наступним наданням 50%-ний знижки зі сплатою даних
податків протягом наступних 5-ти років. Схожа схема діє й для операторів,
зайнятих у сфері надання послуг, з єдиним виключенням — строк звільнення від сплати
податків для них установлений в 5 років, а наступний пільговий період становить
3 роки.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 |