Курсовая работа: Розрахунок економічного ефекту від виробництва і використання нової машини

5.5. Розрахунок площ приміщень та стоянок машин

Площа відділення визначається по площі підлоги, зайнятої обладнанням, і перехідному коефіцієнту, який враховує робочі зони, проїзди і проходи, і виражається так

,

де – площа зайнята обладнанням;

– перехідний коефіцієнт, який враховує робочі зони, проїзди і проходи (К=4.0)

Приймаємо сітку колон рівну 612

Допоміжні площі

Площа комори запасних частин. Відповідно до нормативів встановлено (0,2...0,6) м2 на одну одиницю технологічного обладнання для комори запчастин:

Площа складів зберігання основних та допоміжних матеріалів. Відповідно до нормативів установлено 0,3 м2 площі на одного виробничого робочого для складів зберігання матеріалів:

Площа інстументально-роздавальної комори (ІРК). Відповідно нормати-вів установлено для ІРК 0,3 м2 на один верстат, що обслуговується, та 0,15 м2 на одного слюсаря:

Загальна площа допоміжних приміщень:

Площа побутових приміщень. Побутові приміщення включають в себе:

- гардеробні;

- кімната прийому харчів;

- душові;

- кімнати для паління;

- кімната для просушування спецодягу.

Для зберігання спецодягу та домашнього одягу влаштовуються гардеробні (роздягальні) приміщення з індивідуальними шафками на 2 відділення – для домашнього одягу та спецодягу. Відповідно до нормативів передбачено для гардеробних 0,5 м2 на робочого:

Для відпочинку та прийому харчів в обідню перерву обладнуються спеціальні кімнати. Відповідно до нормативів передбачено 0,2...0,6 м2 площі на одне посадочне місце:

Приймаємо площу кімнати відпочинку рівною 10м2

Кількість умивальників, а також душових установлюємо за кількістю робітників у найбільш багаточисленній зміні із розрахунку 1 кран на 10-20 чоловік, а душових на 6-10 чоловік.

Кількість умивальників

Кількість душових

За нормою передбачено 1 м2 на умивальник та 2 м2 на душ. Площу душових визначаємо за формулою:

Туалети розміщуються не більше ніж 125 м від місця роботи, окремо для чоловіків та жінок. Загальна кількість унітазів установлюємо згідно з кількістю працюючих. Висота приміщення не повинна бути нижче ніж 2,5 м. За нормою встановлюється 1 унітаз на 10-15 чол. Кількість унітазів

Площа туалетів визначаємо виходячи із норми на 1 унітаз не менше ніж 1,5 м2:

Приймаємо площу туалету рівну 1,5м2

Площа кімнат для паління визначається виходячи із розрахунку 0,02 м2 на одного робітника, але не менше ніж 8 м2 та не більше ніж 40 м2:

Приймаємо  м2

Площа кімнати для сушіння спецодягу визначаємо із норми 0,2 м2 на кожного, хто користується цим приміщенням, як виробничі процеси пов'язані з виділенням вологи та набряканням спецодягу або з великою кількістю пилу:

Загальна площа побутових приміщень:

Площі стоянок визначаємо з урахуванням найбільшої кількості машин, що знаходяться на зберіганні. Для машин 1-ої групи, що повертаються на базу щодня, зберіганню на стоянці підлягають усі машини, за винятком тих, що знаходяться у РММ і ПТО. Для 2-ої групи можна вважати, що потребують зберігання на базі до 60 % машин, для 3-ої групи – до 40 %.

5.6. Будівельні, сантехнічні, протипожежні та

екологічні вимоги

Для здешевлення будівництва бази всі основні відділення РММ та ПТО розміщуємо в одній будівлі – головному виробничому корпусі (ГВК).

За межами ГВК розміщуємо перш за все об’єкти  підвищеної пожежної небезпеки: котельні, трансформаторні підстанції, склади кисню, ацетилену, паливно-мастильних матеріалів, лісоматеріалів. Окремо розміщуємо також холодні склади, стоянки та інші елементи бази, які розміщувати у ГВК економічно не вигідно. В основу вибору взаємного розташування відділень РММ, ПТО та інших елементів бази повинні бути покладені насамперед виробничі зв’язки між ними (технологічні, транспортні й інші). Крім того, мають бути задоволені будівельні, санітарно-гігієнічні, протипожежні та економічні вимоги.

При проектуванні внутрішнього планування приміщень ГВК і генерального плану бази можна користуємося рекомендаціями, що містяться в науковій літературі (6, 7 та ін.). Однак ураховуємо те, що в літературі розглядаються переважно підприємства для капітального ремонту машин, які значною мірою відрізняються від ремонтно-експлуатаційних баз. Основні особливості ремонтно-експлуатаційних баз, які враховуємо при компонуванні ГВК, складаються з наступного:

1)  бази обслуговують машинні парки з дуже широкою номенклатурою машин, що відрізняються між собою за конструкцією, габаритними розмірами та ін. Кількість однотипних машин у складі парку УМ взагалі не перевищує декілька десятків одиниць. Але також у однотипних машинах залежно від їх віку та виду ТО й ТР склад операцій, їх трудомісткість і тривалість значно відрізняється. У таких умовах застосування поточних методів ТО та ТР викликає значні труднощі й потребує попереднього обґрунтування дуже трудомісткими розрахунками, що виходять за межі даної курсової роботи. Для існуючих баз характерно  виконання основних робіт на універсальних тупикових постах з бригадною організацією праці робітників;

2)  установлення машин на пости, їх зняття  з постів  та переміщення всередині приміщення здійснюється власним ходом, що викликає підвищену загазованість і шум у приміщеннях. Тому особливе значення має раціональне розміщення постів РММ та ПТО, що передбачає незалежну доставку й віддалення машин, рух машин за найкоротшими маршрутами, прямоточний напрям технологічного процесу, а також підсилену вентиляцію приміщень. При великій кількості постів необхідні наскрізні внутрішні проїзди;

3) для зручності в’їзду та виїзду машин поряд із прямокутним застосовується косокутне розташування постів у РММ і ПТО. На постах ТО та ремонту машин, що мають значну частину робіт у нижній частині (особливо на автомобільному ходу), влаштовують спеціальні оглядові канави та естакади, розміри яких повинні суворо відповідати вимогам охорони праці й техніки безпеки;

4) відділення РММ мають бути розташовані таким чином, щоб забезпечити зручний взаємозв’язок розбірно-збірного відділення з агрегатним, механічним, зварним та ін. З цією метою розбірно-збірні відділення розміщують у центральному прольоті ГВК, що забезпечений мостовим краном або кран-балкою, а останні відділення – у боксових прольотах;

5) при невеликій розрахунковій площі відділень (10-20м2) можливе їх об’єднання, якщо вони є технологічно спорідненими. Так, можуть бути суміщені мідницьке та жерстяницьке, ремонту паливної апаратури й гідроприводу. Об’єднання дозволяється при умові, що загальна пожежна небезпека приміщення не підвищиться.

Проектування приміщення будівлі ГВК повинно виконуватися з урахуванням вимог СНіП (7, 8).У більшості випадків будівля приймається одноповерховою багатопрольотною. Периметр будівлі повинен бути мінімальним для даної площі, що зменшує витрати на зведення зовнішніх стін, опалення тощо. Цим вимогам найбільшою мірою задовольняють будівлі найпростішої прямокутної форми в плані при відношенні довжини до ширини не більше ніж 3:1.

У конструкції будівлі ГВК використовуються, як правило, типові уніфіковані елементи (колони, ферми, плити перекриття). Розміри сітки колон приймаються кратними 6м. Бажана якомога більша сітка колон, оскільки вона уможливлює раціональне використання виробничих площ та зменшує трудомісткість будівництва. Бажаними є сітки 24´12 і 18´12 м.

Стіни  будівлі ГВК часто виконуємо панельними. У цьому випадку крок зовнішніх колон приймаємо 6м. Товщину стін призначаємо залежно від виду прийнятого стінового матеріалу та кліматичних умов в районі будівництва. Взагалі товщина зовнішніх стін складає 38,51 або 64см.

Відділення: ковальське, зварне, мідницько-жерстяницьке, столярно-обойне, ремонту та регулювання систем живлення і гідроприводу, зовнішньої мийки машин відокремлюємо від останніх капітальними стінами. Відділення, у яких технологічний процес не пов’язаний з виділенням шкідливих газів, пари, вологи, світлового випромінювання, шуму, не потребують обов’язкового огородження внутрішніми стінками. Перегородки у цих приміщеннях можуть бути стаціонарними або збірно-розбірними; останні полегшують перепланування відділень при необхідності зміни технологічного процесу або потужності відділень. Товщину стаціонарних перегородок приймаємо рівною 25см. Перегородки збірно-розбірної конструкції можуть бути запроектовані не на повну висоту приміщення, а лише на 2,5-3м. При цьому нижню частину висотою до 1м від підлоги роблять глухою, а верхню забезпечують металевою сіткою або склінням.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10