Курсовая работа: Роль міжособистісних відносин у становленні колективу
Курсовая работа: Роль міжособистісних відносин у становленні колективу
Зміст
Вступ
1 Первинна група як суб'єкт і об'єкт соціальної
психології
1.1 Формальні відносини в первинній групі
1.2 Неформальні відносини в первинній групі
1.3 Феноменологія малих груп
2 Вторинна група – колектив
2.1 Колективні відносини
2.2 Міжособистісні відносини в групі
2.3 Міжособистісна атракція
3 Аналіз методів діагностики міжособистісних
відносин
3.1 Методика діагностики міжособистих відносин
Т. Лірі
3.2 Методика «Q-сортування» В. Стефансона. Діагностика
основних тенденцій поведінки в реальній групі та представлень про себе
3.3 Методика діагностики міжособистісних і між
групових відносин („Соціометрія”) Дж. Морено
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Проблема
міжособистих відносин одна з найважливіших у питанні формування людської
психіки, її розвитку і становлення розумного, культурної поведінки.
Її
дослідження має важливе значення, як для теорії психологічного розвитку людини,
так і для суспільної практики, будь то дослідження психології людських взаємин
у чи суспільстві вивчення міжособистісних відносин у малій групі і колективі.
Ці
відносини формують людини як особистість, дають можливість людині придбати
визначені риси характеру, інтереси, звички, схильності, засвоїти норми і форми
морального поводження в колективі, сприяють розвитку й удосконалюванню
комунікативних можливостей людини, внаслідок чого він стає більш здатним до
міжособистісних контактів і відкриває для себе більш широкі можливості для
розвитку.
Метою
курсової роботи на тему „Роль міжособистісних відносин у становленні колективу”
є дослідження ролі міжособистісних відносин у становленні колективу.
Об’єктом
моєї курсової роботи є вивчення міжособистісних відносин у колективу.
Предмет:
виявлення ступеню впливу міжособистісних відносин на формування колективу.
Щоб
вивчити дану проблему я виділила задачі, рішення яких надасть можливість
комплексно упорядкувати і оцінити проведену роботу.
Задача
перша – вивчити психологію первинної групи та форми відносин у ній.
Задача
друга – визначити природу колективу та міжособистісні відносини у ньому.
Задача
третя – ознайомитися з методами вивчення міжособистісних відносин, що надають
можливість визначити ступінь розвитку групи як колективу.
Актуальність
цієї проблеми полягає в тому, що на нинішньому життєвому етапі спостерігається
зміна норм поведінки в суспільстві і зокрема в малих групах, колективах,
відбувається ломка старих стереотипів. Змінюються життєві умови й у зв'язку з
цим міняються шляхи досягнення життєво важливих цілей, сенсу життя.
Спостерігається усе більше роз'єднання між членами групи. У них складаються
такі взаємини, у яких людина не може виявити цілком свої кращі якості.
1 Первинна група як суб'єкт і об'єкт
соціальної психології
Будь-яке суспільство – це складний
механізм, конгломерат, що складається з безлічі взаємодіючих між собою груп
людей. Кожний з нас бере участь у житті суспільства через ті первинні групи, до
яких належить і з якими зв'язана все наше життя. Шпалинський В.В. зазначає, що
термін "первинна група", так само, як і термін
"особистість", є ключовим у соціальній психології і психології
особистості [15].
Первинна група – це група людей, члени
якої об'єднані спільною діяльністю на базі визначених цінностей і норм, група,
члени якої знаходяться між собою в прямому особистому контакті, що і є основою
для виникнення між ними системи міжособистісних відносин усілякого характеру –
від інтимних, типу симпатій і антипатій, до офіційних, позбавлених емоційної
фарбування. Кількісні границі таких груп – від 2 чоловік до декількох десятків.
Родина, виробнича бригада, колектив кафедри або лабораторія, відділ установи,
шкільний клас, студентська група, футбольна команда – усе це приклади первинних
груп. Родина і первинний трудовий колектив є головними осередками суспільства,
тому що в них у першу чергу відбувається процес становлення і формування
особистості. Загальне здоров'я суспільства багато в чому залежить і від того,
наскільки добре почуває себе особистість у тих первинних групах, з якими
зв'язана її життя, наскільки в них створені оптимальні умови для реалізації її
можливостей і здібностей.
На відміну від первинних груп, вторинні
групи, або як частіше говорять, вторинний колектив – це більш широка спільність
людей (школа, цех, підприємство), що складається з первинних груп. Якщо
первинна група виступає сполучною ланкою між особистістю і вторинним
колективом, то останній зв'язує особистість, первинну групу з усім
суспільством. По цілям і характерові взаємодії групи поділяються на формальні
(оформлені) і – неформальні (неоформлені). Формальна група – це група, у якій
місце, положення і поводження членів регламентовано правилами організації, що є
частиною держави або його суспільним інститутом. Це завжди чітко організована
група, члени якої мають визначений набір прав і обов'язків, закріплених у
різного роду інструкціях і документах. У таких групах у залежності від
особистого внеску і посади всі члени займають визначені позиції. Сукупність
позицій і складає ієрархічну структуру групи. Неформальна група (або, як тепер
частіше говорять, неформальне об'єднання) – це сукупність осіб, де взаємини між
членами засновані на особистих перевагах, що виникають звичайно на основі
загальних захоплень або інтересів. Такі групи не зв'язані з державним
інститутом. Спрямованість таких груп може бути всілякої – від суспільно
корисної (наприклад, об'єднання милосердя або реставрації історичних
пам'ятників) і особисто значимої (філателія, рокери) до антигромадської
(об'єднання екстремістського плану, панки, рекетири і т.д.).
Якщо неформальна група існує усередині
формальної, то її звичайно називають угрупованням або неформальною групою в
колективі. Члени таких груп добре знають один одного, охоче й інтенсивно
спілкуються. Наявність таких угруповань, якщо вони не протиставляють себе
колективові, є звичайним явищем, результатом тих складних процесів
внутрігрупової інтеграції і диференціації, що завжди властиві будь-якої
людської спільності. Керівник первинного колективу повинний розбиратися в структурі
сформованих відносин. Він повинний враховувати феномен неформального
спілкування, ні в якому разі не ігноруючи його. Як своїх помічників він може
залучати лідерів неформальних угруповань, активно співробітничати з ними. При
вивченні ефективності виробничих бригад відзначається, що низька продуктивність
і велика плинність спостерігається серед тих робітників та службовців, що не є
членами неформальних угруповань.
Будучи одночасно членом багатьох
первинних груп (так званих груп приналежності), індивід далеко не з кожної
прагне ідентифікувати себе. Усередині будь-якого колективу є, наприклад, члени,
для яких головним еталоном є родина, для інших джерелом орієнтації є самі
авторитетні члени групи, для третіх – спортивна секція або неформальне
об'єднання, для четвертих – ровесники в дворі і т.д.
Групи, чиї норми, установки й орієнтації
не тільки приймаються індивідом в увагу, але і стають мотивом поводження
особистості, називаються референтними. Такі групи є як би внутрішнім форумом
особистості, з їх нормами і цінностями особистість звіряє своє поводження,
коректує його.
Для кожної людини можна скласти
своєрідний ранжированний ряд із груп його приналежності. У кожного він може
виявитися різним, але в будь-якому випадку принцип ранжирування буде тим самим:
на першому місці будуть ті групи, з якими найбільше повно прагне ідентифікувати
себе особистість, а на останньому – ті, з якими вона менш всього вважається, і
чиї чекання для неї байдужні.
Таким чином, група приналежності, що володіє
високим рангом, на визнання якої претендує особистість і чиї стандарти вона приймає
як еталони свого поводження, і називається референтної. Референтні групи в кожного
з нас можуть бути не тільки реальними, але й уявлюваними. У підлітковому і юнацькому
віці референтною групою для особистості може стати не реальна первинна група, до
якої особистість належить, а герої книг або кінокартини, що видаються діячі історії
або сучасності. У зрілому віці поряд з реальними референтними групами можуть прекрасно
сполучитися й уявлювані, що свідчить про повноту контактів і зв'язків особистості
із середовищем і суспільством. Роль референтної групи, своєрідного еталона, може
виконувати для індивіда і найбільш авторитетний для нього член колективу або родини,
або група осіб з найближчого оточення [15].
Вище відзначалося, що головними
осередками суспільства є родина і трудовий колектив. От чому дуже важливо, щоб
ці первинні групи обов'язково мали для особистості статус референтних. У цьому
випадку створюються сприятливі умови для гармонійного і повнокровного розвитку
і становлення особистості. Якщо ж родина, трудовий колектив не є для індивіда
авторитетними, якщо він не дорожить ними і не вважається з їх чеканнями і
вимогами, то така ситуація приводить не тільки до ослаблення його первинних
зв'язків з цими общностями, але і створюються передумови для розриву з ними і
пошуку інших груп приналежності, з якими особистість у більш високому ступені
могла б ідентифікувати себе.
Шелест Є.Г. відзначає, що процес утрати
групою статусу референтної в очах особистості може бути викликаний не тільки
якимись деформаціями в самій особистості, її переродженням, але і серйозними
подібними процесами, що відбуваються в самій групі (поряд з "Ми в ньому
розчарувалися", "Він нам не підходить" можна почути і "Я в
них розчарувався", "Вони мені не підходять") [15].
Може бути і так, що індивід належить до
декількох первинних груп, що мають для нього статус референтних, але
спрямованість цих груп різна.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 |