Дипломная работа: Роль ігротерапії в соціальній реабілітації дітей з вадами психофізичного розвитку
У практиці
ігрової терапії існує багато методів. Вони використовуються різними науками і
знаходяться в міждисциплінарних зв’язках з психологією, педагогікою,
спеціальною педагогікою, логопедією та дифектогогією. В магістерській роботі ми
розглянемо такі 3 методи: пісочну ігротерапію, пальчикову ігротерапію, пальчикову
ігротерапію і ґудзикову ігротерапію, вважаючи, що вони найбільш ефективні у
роботі з дітьми, які мають психофізичні вади.
Пісочна терапія –
один із методів, який дозволяє розкрити індивідуальність кожної дитини,
вирішити її психологічні проблеми, та розвинути можливість усвідомлення своїх
бажань і можливостей їх реалізувати (О.Є. Паппе)
Пісочна терапія –
це лікувальний метод, що активізує психічну енергію і відкривають перед людиною
можливість до змін.
У перше пісочну
ігротерапію запровадила у 1929 році дитячий психотерапевт М. Ловенфельд у
Лондонському Інституті Дитячої психології. Розроблена нею техніка «побудови
світу» отримала популярність. У 1935 році вона опублікувала книгу, що мала
назву «Гра в дитинстві». [ 45]
Ця робота була
помічена К.Г. Юнгом, і він запропонував своїй учениці Дорі Калфф приділити
особливу увагу дитячий грі на піску. Вона навчалася у М. Ловенфельд,
результатом цього навчання стала книга, що була опублікована у 1966 році на
німецькій мові «Пісочна ігротерапія», в які був теоретично та практично
обґрунтований аналітичний підхід до пісочної терапії. Також у книзі
розглядається ідея створення «вільного, захищеного простору», де, граючись
дитина почувала б себе вільно. Саме Дора Калфф ввела термін «Пісочна терапія».
Вона стверджувала, що під час пісочної терапії розвивається самоусвідомлення
дитини. [56]
На початку 1980 року
Жизелла де Доменико провела феноменологічне дослідження дітей дошкільного віку,
під час якого з’ясовувала інтелектуальну норму, дослідження проводилося з використанням
форм і розмірів підносів з піском, крім того, використовуючи пісочну терапію,
вона працювала з різними групами клієнтів: дітьми, підлітками, дорослими,
парами, сім’ями і групами. ЇЇ теорія і практика отримала назву – Sandtray – Worldpay. Де Доменіко підходить до розуміння
душі по іншому, ніж М. Ловенфельд і Д. Калфф. Вона бачить людину багатовимірною
істотою, яка створює себе в різних вимірах і використовує свідомість, а не в
безсвідомому стані. На її думку, як тільки картини і форми із піску розміщають
у пісочниці, вони стають реальними а не символічними. На відміну від М.
Ловенфельд і Д. Калфф, де Домініко стверджує, що галузь людської свідомості
функціонує в кожному індивідуумі не залежно від його діагнозу, і пісочна
терапія завжди активізує її.[90]
Вейріб,
юнгівський аналітик, у 1983 році запропонував схему опису стадій пісочної
терапії. Схема дозволяє зрозуміти зв'язок створюваних з сеансу до сеансу
композицій між собою і їх символічний зміст. Все піддається аналізу терапевта –
фігури та будівлі, форми та кольори. Аналізується простір пісочниці, в якій
дитина будує свій світ. Існує карта, згідно якої пісочниця розділена на ряд
секторів, кожний з яких співвідноситься з свідомим і безсвідомим.
В 1983 році Клер
Дейкер у своїй статті «Малюнки на піску Навахо і пісочна терапія» доводить
лікувальний ефект пісочної терапії.
Серед сучасних
вчених, які займаються пісочною терапією можна виділити: Рут Амман, О. Є.
Паппе, О. Федій, Н.А. Саковіч, Д. Райс-Мінухін, Е.Е. Клопотова, та інші.
А.О. Федій виділяє
загальні принципи взаємодії з дитиною, правила та умови проведення гри у
пісочниці. Насамперед вона виділяє принцип комфортного середовища, цей принцип
визначає дві складові: психологічний комфорт, та комфортне оточення.
Психологічний комфорт включає в себе вдалі цікаві завдання, позитивне
оцінювання з боку дорослого, а комфортне оточення – це м’яке освітлення, зручна
пісочниця, цікаві іграшки тощо. Другий принци – принцип безумовного прийняття.
Основна ідея цього принципу - прийняття дитини такою, якою вона є. Третій
принцип – принцип доступності інформації. Усі звернення, рекомендації повинні
бути сформульовані у доступній для дитини формі з використанням «дитячої
термінології». Четвертий принцип – конкретизація, він передбачає знання
вихователем справжніх проблем дитини, а також поступове та тактовне з’ясування
цієї проблеми. П’ятий принцип - об’єктивізації. Відповідно до цього принципу
вихователь повинен бачити проблему «зверху», у системі життєдіяльності дитини.
Шостий принцип - орієнтації на потенціальний ресурс дитини. Сьомий принцип –
інтегрування у соціальне середовище, тобто орієнтування на вирішення проблем
соціалізації дитини у мікросередовищі. [101] Крім того в посібнику О. Федій
«Естетотерапія» подані додаткові принципи пісочної терапії, а саме: принцип
оживлення абстрактних символів, принцип реального проживання, принцип
усвідомлення досвіду і ситуацій і принцип обміну, при якому дитина і дорослий
легко обмінюються ідеями, думками, почуттями, будуючи партнерські відносини.
Вона визначає і основні матеріали у їх символічній семантиці, які можна
використовувати для пісочної терапії: пісок – засіб передачі метафоричного,
відчуття нескінченності, нестійкості, змінності, байдужості; вода – метафора
глибини, спокою, бурхливого руху, чистоти; метал – у багатьох культурах метал –
це ембріон, що зароджується у надрах землі; камінь – символ кісток матері
землі, міцність, безсмертя, вічність, скло та кришталь – символи зцілюючого
впливу психотерапії, який стає можливим завдяки глибинній внутрішній роботі психіки,
це символ чистоти, взаєморозуміння та духовного досвіду; мінерали – символ
прихованої цінності, відкриття краси у предметі та багатий потенціал природного
начала; дерево – у багатьох культурах це правляча матерія, з якої було все
створено, асоціюється з колискою, труною, або постіллю, енергія життя та
процесу формування особистості; раковини – символ сексуальності, родючості та
народження фізичного та духовного; кістки – вічне життя та можливість
воскресіння, нагадують про смерть та скінченність життя; пір’я – символ істини,
воно асоціюється з небом і вітром, нагадує про польоти до інших світів;
пластмаса – символ пакунків та продуктів промислового виробництва, сучасного
суспільства та прагнення створювати зовнішній ефект для того, щоб якомога
вигідніше продати той чи інший товар.[ 90]
Символічне
значення матеріалів у пісочній терапії, описує і Н. Сакович. Вона відзначає,
що:
- вода – символ безсвідомого і
емоційного, метафора очищення;
- пісок – символізує землю;
- люди – часто символізують
реальних індивідуумів, що присутні в житті дитини, вони мають символічне
значення авторитетних особистостей, що мають вплив на дитину. Фігурки людей
також символізують аспекти індивідуальності клієнта;
- тварини – можуть
символізувати інтуїтивну і інстинктивну сторону життя клієнта, а також
відображають різні аспекти характеру дитини. Наприклад, лев може відображати
сильну і агресивну сторону, а ягня – вразливу рису особистості. Однак важливо
пам’ятати, що діти різних культурних традицій можуть відчувати різні почуття
пов’язані з тваринами;
- рослини – для багатьох людей
символізують цикл життя, сили життя, смерть та відродження. Сезони (пори року)
нагадують нам о мінливих якостях фізичного світу;
- корисні копалини – метали та
дорогоцінні камені можуть символізувати стабільність, постійність, ґрунтовність
і захист. Для дітей це символізує душу;
- будівлі – для дитини часто
вони мають дуже велике значення. Наприклад, дім може символізувати схованку,
захист, або усамітнення. У розширеному масштабі дім може бути символом
«Самості»;
транспорт – може
бути метафорою психофізіологічного стану дитини. Транспортний засіб може бути
символом руху і змін. Також він може означати контроль (самокерування), свободу
[ 100]. Пісок не має структури і можуть
перетворитися за бажанням дитини в будь-яку річ: поверхню луни, зибучі піски,
пляж, засіб для чистоти і т. п.. Його можливості без кордонів.
Пальчикова
терапія – це ігротерапевтичний метод, який передбачає програвання будь-яких
римованих історій, казок, або зображення умовних фігур за допомогою пальців.
Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дитині орієнтуватися
в поняттях «право», «ліво», «вверх», «вниз». (Чернікова Е.Ф.)[45 ]
Ще Аристотель
вважав: «що рука це інструмент всіх інструментів»
Жан-Жак Руссо у своїй
роботі «Емиль, або про виховання» так написав о необхідності маленької дитини:
«він хоче до всього доторкнутися, все взяти до рук. Не заважайте йому, це для
нього надзвичайно необхідна справа. Так він вчиться розрізняти тепло і холод,
твердість і м’якість тяжкість, розмір і форму предметів. О властивостях
оточуючих її речей дитина пізнає, порівнюючи те що вона бачить, з відчуттями,
які вона отримує від своїх рук». [88 ]
Кант вважав що:
«рука – це свого роду зовнішній мозок». [56 ]
Відомому педагогу
В.О. Сухомлинському належить висловлювання: «Розум дитини – знаходиться на
кінчиках її пальців». Це саме неодноразово підкреслювала М. Монтессорі.
Ігри з пальчиками
розвивають мозок дитини, стимулюють розвиток мови, творчі здібності, фантазію,
допомагають зняти напругу, не тільки самих рук, а і розслабити м’язи всього
тіла. Вони також здібні покращити вимовляння багатьох звуків. Чим краще
працюють пальці, тим ліпше говорить дитина. Справа в тому, що рука має саме
велике (представництво) у корі головного мозку, тому саме руці належить важлива
роль у формуванні головного мозку та встановлення мови, і саме тому починає
розвиватися мовлення дитини, коли рухи її пальчиків досягають достатньої
точності.[103] Вчені вважають, що якщо у
людини зажатий кулак, або великий палець запряганий в кулаці, то це вважається
ознакою розумової відсталості, або є ознакою повної спустошеності організму.
Тому не випадково у немовляти завжди зжаті кулачки, а по мірі того, як дитина
дорослішає і набирається розуму, кулачок її розжимається. Не виключено, що
існує і зворотній взаємозв'язок, адже психологи і неврологи стверджують, що
мозкова діяльність співвідноситься з дрібною моторикою. Тому якщо долоня
навчиться розкриватися, то і голова почне активніше працювати. Крім того, метою
занять по розвитку дрібної моторики є розвиток взаємозв’язку між півкулями
головного мозку і синхронізація їх роботи. В правій півкулі мозку виникають
різні образи предметів і явищ, а в лівій півкулі вони вербалізуються, тобто
знаходять словесне вираження. Цей процес відбувається завдяки місточку
(мозолистого тіла), яке пов’язує ліву і праву півкулю. Чим міцніше цей місток,
тим швидше і частіше по ньому йдуть нервові імпульси, активніше мислинневі
процеси, точніша увага, підвищуються здібності. У самих різних народів
пальчикові ігри були поширені дуже давно. В Китаї поширені вправи з камінними і
металевими кулями, постійні заняття з ними поліпшує пам'ять, діяльність
серцево-судинної системи, усувають емоційне напруження, розвивають координацію
рухів, силу і спритність рук, підтримують життєвий тонус. А в Японії широко
використовують вправи для долонів і пальців з грецькими горіхами. Чудову дію
здійснює перекатування між долонями шестигранного олівця. В Український
народній педагогіці також здавна існують пальчикові ігри. З немовлячого періоду
дітей вчили грати в «ладусі», «сорока білобока», «козу рогату» та інше. [ 105]
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25 |