Курсовая работа: Взаємозв'язок витрат, об’єму реалізації, прибутку та їх роль у фінансовому менеджменті

 Чи собівартість вага основних матеріалів. Дана база використовується при розподілі витрат, зв'язаних з керуванням запасами, постачанням, збереженням, контролем і їхньою відпусткою.

Але в кожнім конкретному випадку для аналізу витрат застосовується конкретна база розподілу виходячи з задач такого аналізу.

У даному розділі даний опис безлічі варіантів бази розподілу. Але усі вони застосовувалися тільки для аналізу. Основний документ, що регламентує розподіл накладних витрат між окремими видами продукції в бухгалтерському обліку (Типове положення по обліку, калькулюванню і плануванню собівартості... у промисловості), вимагає збирати всі непрямі витрати по статтях:

1. «Витрати на зміст і експлуатацію обладнання»;

2. «Загальновиробничі (цехові) витрати»;

 3. «Загальногосподарські (загальнозаводські) витрати»

с наступним розподілом першої і другої статті на окремі види продукції пропорційно основній заробітній платі основних виробничих робітників, а третин – пропорційно основній заробітній платі робітників і витратам на зміст і експлуатацію устаткування.

Таким чином, це ще раз підтверджує, що калькулювання собівартості для обліку й аналізу може істотно відрізнятися.

1.3 Прибуток підприємства як основна складова господарської діяльності підприємства

Узагальнююча оцінка фінансового стану підприємства дається на основі таких результативних фінансових показнику як прибуток і рентабельність.

Прибуток і рентабельність - важливі показники ефективності виробництва. Прибуток - це, з одного боку, основне джерело фінансування діяльності підприємств, а з іншого боку - джерело доходів державного й місцевого бюджетів

На підприємствах проводиться підсумковий (ретроспективний) прогнозний (перспективний) аналіз прибутку.

Ціль підсумкового аналізу: дати кількісну оцінку причин, що викликали зміну прибутку, податкових платежів прибутку в бюджет, виявити вплив витрат на змінений прибутки або вплив на прибуток зміни цін, викликаних ринковою кон'юнктурою.

В умовах ринку керівники підприємств більше схильні проводити прогнозний аналіз прибутку, тобто зіставляти різні варіанти одержання прибутку в майбутньому, ніж затрачати час на аналіз результатів фактичного виконання шляхом їхнього порівняння зі стандартним рішенням або оцінкою прибутку в динаміку.

Підприємець зацікавлений у тім, щоб у конкурентній боротьбі одержати максимум прибутку. Цей максимум прагне обґрунтувати аналітичними розрахунками.

Аналіз формування й використання прибутку проводиться в кілька етапів:

1.  аналізується прибуток по складу в динаміку;

2.  проводиться факторний аналіз прибутку від реалізації;

3.  аналізуються причини відхилення по таким складового прибутку, як відсотки до одержання й сплати, інші операційні доходи, позареалізаційних доходи й витрати;

4.  аналізується формування чистого прибутку й вплив податків на прибуток;

5.  дається оцінка ефективності розподілу прибутку на нагромадження й споживання;

6.  аналізується використання прибутку на нагромадження й споживання;

7.  розробляються пропозиції до складання фінансового плану.

При цьому варто враховувати, що методика факторного аналізу застосовна як при аналізі показників прибутку за звітний період, так і при обґрунтуванні плану.

Значення прибутку обумовлене тим, що, з одного боку, вона залежить в основному від якості роботи підприємства, підвищує економічну зацікавленість його працівників у найбільш ефективному використанні ресурсів, тому що прибуток - основне джерело виробничого й соціального розвитку підприємства, а з іншого боку - вона служить найважливішим джерелом формування державного бюджету. Таким чином, у росту суми прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава. Приріст прибутку може бути досягнуть не тільки завдяки збільшенню трудового внеску колективу підприємства, але й за рахунок інших факторів. Тому на кожному підприємстві необхідно проводити систематичний аналіз формування, розподіли й використання прибутку. Цей аналіз має важливе значення й для зовнішніх суб'єктів (державних органів, банків і ін.).

Завдання аналізу і його послідовність:

Ø  оцінка плану (прогнозу) прибутку й вибір найкращого варіанта; вивчення виконання плану й динаміки;

Ø  виявлення й кількісний вимір впливу факторів формування показників прибутку й оцінка її якості;

Ø  вивчення напрямків, пропорцій і тенденцій розподілу прибутку;

Ø  виявлення резервів зростання прибутку;

Ø  розробка рекомендацій з найбільш ефективного використання прибутку з урахуванням перспектив розвитку підприємства.

Аналіз повинен показати також вплив на прибуток порушенні договірної, технологічної й фінансової дисципліни.

У господарській практиці використаються наступні показники прибутку:

1. На одиницю продукції;

2. Балансова;

-  Прибуток від основного виду діяльності (реалізації продукції (товарів, робіт, послуг));

-  Прибуток від іншої реалізації;

-  Доходи й витрати від позареалізаційних операцій (позареалізаційні результати):

§  По цінних паперах і від участь на паях у спільних підприємствах;

§  Штрафи, пені, неустойки, отримані й сплачені;

§  Прибуток і збитки минулих років, виявлені у звітному році;

§  Надходження боргів і дебіторської заборгованості;

§  Надходження від інших підприємств і організацій фінансової допомоги, поповнення фондів спеціального призначення та ін.

3. Оподатковувана;

4. Пільгована (не оподатковувана податком);

5. Що залишається в розпорядженні підприємства;

6. Чиста.

Показник «балансовий прибуток» вивчається при аналізі фінансового результату від всіх видів діяльності підприємства, а показники 3-6 - при аналізі формування податків і розподілу прибутку.

Перевірка обґрунтованості й напруженості плану прибутку необхідна для з'ясування взаємоув’язки планових показників прибутку й рентабельності по залишкам нереалізованої продукції на початок періоду, випущеної й реалізованої.

 На зміну балансового прибутку впливають багато факторів. Кількісно виміряти можна фактори першого й другого порядків.

До факторів першого порядку ставляться зміни:

1.  прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

2.  прибутку від іншої реалізації;

3.  позареалізаційних результатів.

Факторами другого порядку є зміни:

1.1. обсягу реалізованої продукції;

1.2. структури реалізованої продукції;

1.3. повної собівартості реалізованої продукції;

1.4. цін на реалізовану продукцію;

2.1. доходів по цінних паперах і від участь на паях у спільних підприємствах;

2.2. штрафів, пені, неустойок, отриманих за винятком сплачених;

2.3. прибутку й збитків минулих років, виявлених у звітному році;

2.4. надходжень боргів і дебіторської заборгованості;

2.5. фінансової допомоги від інших підприємств і організацій, поповнення фондів спеціального призначення й ін.

Фактори формування балансового прибутку в узагальненому виді характеризує структурно-логічна модель, показана на рис. 1.2.

Рис. 1.2 Структурно-логічна модель факторної системи балансового прибутку

Вплив факторів першого порядку (1, 2, 3), другого порядку (3.1- 3.5) розраховується шляхом порівняння відповідних фактичних і планових (прогнозних) даних.

Фактори другого порядку 1.1-1.4, що характеризують зміну прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), визначаються іншим способом.

В економічній літературі зустрічаються розбіжності в підходах до визначення впливу фактору «зміна обсягу реалізації» у частині оцінки обсягу реалізованої продукції (тільки для розрахунку факторів зміни прибутку: по плановій повній собівартості, за відпускними цінами). Розходження в оцінці обсягу реалізованої продукції приводять до значних відхилень у визначенні впливу на прибуток факторів «зміна обсягу реалізованої продукції», «зміна структури реалізованої продукції». Найбільш точні результати розрахунку факторів дає оцінка обсягу реалізації по плановій собівартості.

Величина впливу на прибуток від реалізації продукції й балансову зміни обсягу реалізованої продукції (фактор 1.1) визначається шляхом множення суми планового прибутку від реалізації на коефіцієнт перевиконання (недовиконання) плану по реалізації. Коефіцієнт же виконання плану по обсязі реалізованої продукції розраховується як відношення планової собівартості фактично реалізованої продукції до планової собівартості запланованої до реалізації продукції.

Зміна структури реалізованої продукції впливає на прибуток у зв'язку з тим, що рівень рентабельності різних виробів неоднаковий. При підвищенні в загальному обсязі реалізації (у порівнянні із планом) питомої ваги більше високорентабельних виробів прибуток від реалізації збільшується й навпаки.

У теорії й практиці аналітичної роботи відомі кілька способів розрахунку впливу цього фактору: шляхом порівняння суми прибутку від реалізації «за планом на фактичний обсяг реалізованої продукції» із плановим прибутком, скоректованої на коефіцієнт виконання плану по обсязі реалізації; шляхом вирахування з різниці між показниками прибутку «за планом на фактичний обсяг реалізованої продукції» і «за планом» суми впливу фактору «зміна обсягу реалізації» (сальдовий спосіб).

При зниженні або підвищенні в порівнянні із планом собівартості реалізованої продукції (фактор 1.3) прибуток від реалізації відповідно збільшується або зменшується. Для розрахунку цього фактору порівнюють фактичну собівартість із плановою собівартістю фактично реалізованої продукції. В отриманої в такий спосіб сумі знайшли відбиття й зміни цін, що мали місце, у порівнянні із планом на сировину, матеріали, паливо, покупні напівфабрикати, тарифів на енергію. Тому що цей фактор є не залежним від підприємства, то доцільно виділити його як самостійний. При необхідності можна виділити як самостійний фактор і зміна комерційних витрат.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12