Курсовая работа: Банківська система України
Ця форма безготівкових розрахунків є найбільш надійною тому,
що вимоги на оплату подаються безпосередньо платнику, а не в банк. З метою
гарантованої прискореної доставки вимог-доручень платникам рекомендується
передавати їх у комплекті розрахункових та відвантажувальних документів за
поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, передбачені
договором. Одержавши платіжну вимогу-доручення, платник у разі згоди сплатити
суму заповнює її нижню частину і подає до банку, що його обслуговує.
Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачу та
зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суми, яку
вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення.
Банк платника приймає вимогу-доручення від платника
протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем. Платіжна
вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, зазначена платником,
перевищує суму, яка є на рахунку платника. Причини несплати платником
вимоги-доручення з’ясовуються безпосередньо між платником та одержувачем
коштів.
Договором може бути передбачена і відповідальність платника
за безпідставну відмову від оплати або несвоєчасне подання платіжних
документів у банк для оплати. Вимоги-доручення також можуть застосовуватися для
здійснення попередньої оплати.
Спеціальною
формою безготівкових розрахунків є платіжна вимога. Платіжна вимога — це розрахунковий документ, що містить
вимогу стягувача або при договірному списанні отримувача до обслуговуючого
платника банку здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми
грошей з рахунка платника на рахунок отримувача. Примусове списання коштів з
рахунків платників дозволяється лише у випадках, установлених законами
України, а саме: на підставі виконавчих документів, установлених законами
України, рішень податкових органів та визнаних претензій. Банки виконують
платіжні вимоги на примусове списання коштів з усіх рахунків підприємств (у
тому числі поточних, депозитних, відкритих за рахунок цього підприємства для
здійснення розрахунків за акредитивами) та платіжні вимоги на примусове
списання коштів з поточних і депозитних розрахунків фізичних осіб.
Стягувач несе відповідальність за обґрунтованість примусового
списання коштів і правильність даних, внесених до платіжної вимоги на примусове
списання коштів. Платіжні вимоги стягувачів на примусове списання коштів банки
приймають на виконання незалежно від наявності достатнього залишку коштів на
рахунку платника. Ці платіжні вимоги виконуються банком частково в межах
наявного залишку коштів платника, а в невиконаній сумі повертаються разом із супровідними
документами, що надавалися разом з ними.
Правилами Національного банку встановлено таку форму
безготівкових розрахунків, як розрахунки чеками, які мають значне поширення як
у внутрішньому обороті країни, так і в міжнародній практиці.
Розрахунковий
чек — це розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунка
(чекодавця) банку-емітента, у якому відкрито його рахунок, про сплату
чекодержателю зазначеної у чеку суми коштів.
Учасниками розрахунків чеками є чекодавець, чекодержатель і
банк-емітент Чекодавцем виступає юридична або фізична особа, що здійснює платіж
за допомогою чека та підписує його, чекодержателем — підприємство або фізична
особа, яка є одержувачем коштів за чеком. Банк-емітент — це банк, що видає чекову
книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі. Чеки застосовуються
між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою
скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані
послуги. Платником за чеком може бути тільки банк, де відкрито рахунок чекодавцю.
У разі відмови банку-емітента сплатити чек чекодержатель має право пред'явити
до чекодавця претензію. Відповідальність за неправильне використання чеків та
завдані збитки несе чекодавець, якому видано чекову книжку.
Бланки чеків та чекові книжки видаються банками-емітентами
юридичним і фізичним особам, яким відкрито рахунки у банках. Строк дії чекової
книжки — один рік, розрахункового чека, який видається фізичній, особі для
одноразового розрахунку, — 3 місяці з дати їх видачі.
Строк дії невикористаної чекової книжки може бути подовжений
за погодженням з банком-емітентом, про що він робить відповідну відмітку на
обкладинці чекової книжки, яка засвідчується підписом головного бухгалтера і
відбитком штампу банку.
Правова форма оплати за допомогою розрахункових чеків є
гарантованою. Для гарантованої оплати розрахункових чеків чекодавець бронює
кошти на окремому аналітичному рахунку “Розрахунки чеками” відповідних
балансових рахунків у банку-емітенті.
Розрахунковий чек із чекової книжки пред’являється до оплати
в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів, не враховуючи день його
виписки.
Забороняються передавання розрахункового чека (чекової
книжки) його власником будь-якій іншій юридичній або фізичній особі, а також
підписання незаповнених бланків розрахункового чека і проставлення на них
відбитка печатки юридичними особами.
За бажанням фізичної особи розрахунковий чек може виписуватися
на ім’я іншої особи, яка стає в цьому разі його власником. Розрахункові чеки на
пред'явника не видаються.
Банківські правила передбачають обов’язкові реквізити, які
повинен мати кожний чек: назву — “розрахунковий чек”; назву (для фізичних осіб
— прізвище, ім’я, по батькові чекодавця, реквізити його паспорта або
документа, що його замінює) власника чекової книжки та номер його рахунка;
назву банку-емітента і його номер МФО; ідентифікаційні коди чекодавця та
чекодержателя за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України,
у фізичних осіб — ідентифікаційні номери у разі їх присвоєння державною
податковою адміністрацією; назву чекодержателя; доручення чекодавця
банку-емітента сплатити конкретну суму, що зазначена цифрами та письмово;
призначення платежу; число, місяць та рік складання чека (місяць має бути
написаний літерами, дата видачі чека повинна відповідати його реальній видачі),
місце складання чека; підписи чекодавця та відбиток печатки (юридичної особи).
Чек, на якому відсутній будь-який із зазначених реквізитів, вважається
недійсним і повертається банку-чекодавцю без виконання.
Банківські правила забороняють підписувати чек до
здійснення платежу. В практиці фінансових взаємовідносин розрізняють такі види
чеків: ордерні, пред’явницькі та іменні. Чек, виписаний на певну особу з
обов’язковим застереженням про наказ оплатити, називається ордерним. Чек, у
якому не міститься будь-яких даних про чекодержателя, є пред'явницьким. Цей
вид чека найбільш поширений у країнах з ринковою економікою. Чек, виписаний на
певну особу або переданий іншій особі лише шляхом укладенням договору про
уступку вимоги, називається іменним.
При здійсненні розрахунків чеками між клієнтами різних
банків комерційні банки повинні укладати між собою кореспондентські угоди і
передбачати в них взаємні зобов’язання щодо оплати чеків, а також
відповідальність сторін за порушення правил розрахунків. У разі відсутності
такої угоди банки зобов’язані приймати від клієнтів чеки та інкасувати їх у ті
банки, які обслуговують чекодавця. У таких випадках кошти на рахунок
пред’явника чека можуть бути зараховані лише за умови отримання їх з
банку-емітента чека, тобто після пересилання банку платника.
У платіжному обігу існує і така форма безготівкових розрахунків,
як акредитив. Акредитив є грошовим зобов’язанням, банку, яке видається ним за
дорученням клієнта на користь його контрагента за договором, згідно з яким
банк, що і відкрив акредитив (банк-емітент), зобов’язаний виконати, платіж
третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані
послуги, або надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей
платіж.
Умови та порядок здійснення розрахунків за акредитивами
передбачаються в договорі між бенефіціаром та заявником акредитива і не
повинні суперечити чинному законодавству. Акредитив за своєю суттю є
договором, що відокремлений від договору купівлі-продажу або іншого контракту,
на якому він може базуватися, навіть якщо в акредитиві є посилання на них.
Інструкцією
про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті передбачено, що
банк-емітент може відкривати такі види акредитивів: покриті та непокриті (гарантовані),
а також відкличні або безвідкличні.
Покритий
акредитив — це акредитив, для здійснення платежів за яким завчасно бронюються
кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у
виконуючому банку. Такий вид акредитивів застосовується за відсутності між
банком-емітентом і виконуючим банком кореспондентських відносин.
Непокритий (гарантований) акредитив передбачає, що оплата
за ним у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника гарантується банком-емітентом
за рахунок банківського кредиту.
Відкличний
акредитив — може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який
час без попереднього повідомлення бенефіціара. Всі розпорядження про зміни умов
відкличного акредитива або його анулювання заявник може надати бенефіціару
тільки через банк-емітент, який повідомляє виконуючий банк, а останній —
бенефіціара. Виконуючий банк не має права приймати розпорядження безпосередньо
від заявника акредитива. Документи за акредитивом, що відповідають умовам
акредитива та подані бенефіціаром і прийняті виконуючим банком до отримання
останнім повідомлення про зміну умов або анулювання акредитива, підлягають
оплаті. У разі відсутності позначки, що акредитив е відкличним, його вважають
безвідкличним.
Безвідкличний акредитив — це такий акредитив, який може
бути анульований або умови якого можуть бути змінені тільки за згодою на це
бенефіціара, на користь якого він був відари тий у банку-емітенті. Бенефіціар
може достроково відмовитися від використання акредитива.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 |