Реферат: Медичне страхування в Україні
1)
юридичну допомогу у разі дорожньо-транспортної пригоди;
2)
забезпечення застави в суді у разі дорожньо- транспортної пригоди;
3)
виплату відшкодування у разі затримки міжнародного (крім країн
СНД) авіарейсу тривалістю більше 4-х годин;
4)
організацію й надання юридичної допомоги щодо порушення справи про
захист прав застрахованої особи.
V.
Додаткові програми для тих, хто подорожує за кордон:
1)
„Страхування від нещасного випадку осіб, які здійснюють закордонні
поїздки” – це страховий захист на випадок смерті або розладу здоров’я внаслідок
настання нещасного випадку.
2)
„Додаткове медичне страхування тих, хто подорожує” передбачає
завершення в Україні курсу лікування, розпочатого за кордоном.
3)
„Страхування ризику неможливості здійснення закордонної поїздки”
внаслідок раптового захворювання застрахованої особи або її близьких родичів,
пошкодження його майна в результаті пожежі, стихійних лих, аварії систем
водопостачання й інших подій, передбачених договором страхування.
4)
„Страхування багажу” на випадок пошкодження, знищення, викрадення
або зникнення внаслідок: аварії, що сталася із транспортним засобом, який
здійснює перевезення багажу; ненавмисних дій працівників транспортної організації
при здійсненні вантажних операцій під час перевезення, пожежі, вибуху й інших
подій.
Страхування подорожуючих Україною
Договір страхування можуть укласти: - дієздатні фізичні
особи – резиденти й нерезиденти України на свою користь або на користь
будь-якої фізичної особи віком від 1 до 70 років; - юридичні особи незалежно
від форм власності на користь своїх співробітників віком до 70 років.
Застрахованими за договором можуть бути:
1)
фізичні особи (у тому числі співробітники підприємств) віком від 1
до 70 років, які збираються у відрядження або в поїздку Україною з метою
відпочинку, туризму тощо.
Страхуванню підлягають майнові інтереси, що не суперечать
чинному законодавству України, пов’язані з життям, здоров’ям і працездатністю
застрахованих осіб.
Страхові ризики [20, с.9-17]:
1)
при добровільному медичному страхуванні – раптове гостре
захворювання, загострення хронічного захворювання, травма, отруєння, нещасний
випадок й інші розлади здоров’я;
2)
при страхуванні від нещасних випадків:
3)
тимчасовий розлад здоров’я внаслідок травматичних ушкоджень,
опіків, обморожень, утоплень, раптових гострих отруєнь, уражень електричним
струмом, укусів тварин, змій тощо;
4)
встановлення інвалідності I–III груп;
5)
смерть.
Розмір страхової суми встановлюється за згодою сторін при
укладенні договору страхування. Мінімальний розмір страхової суми становить 1
000 грн.
Розмір страхового платежу залежить від:
1)
обраного варіанта страхового покриття;
2)
розміру страхової суми;
3)
періоду страхування;
4)
віку застрахованої особи;
5)
кількості застрахованих осіб;
6)
мети поїздки тощо.
Строк дії договору страхування - від 1 до 182 днів.
Територія дії договору страхування – Україна, за винятком
місця постійного проживання застрахованої особи.
Документи, необхідні для укладення договору:
1)
паспорт;
2)
довідка про присвоєння ідентифікаційного номера (оригінали або
копії).
Страхова виплата:
1)
у разі раптового погіршення стану здоров’я застрахованої особи
страхова компанія організує й оплатить вартість надання медичних послуг, а
саме:
·
невідкладну медичну допомогу;
·
екстрену амбулаторну допомогу;
·
екстрену стаціонарну допомогу;
·
екстрену стоматологічну допомогу;
·
медичну евакуацію;
·
репатріацію останків (у разі смерті застрахованої особи);
2)
при страхуванні від нещасних випадків страхові виплати
здійснюються в розмірах:
·
при тимчасовому розладі здоров’я застрахованої особи – у розмірі
відповідного відсотка від страхової суми, визначеного на підставі таблиці
страхових виплат (від 3 % до 100 % залежно від складності отриманої травми);
3)
у разі встановлення інвалідності:
·
ІІІ групи – 50 % страхової суми;
·
ІІ групи – 70 % страхової суми;
·
І групи – 100 % страхової суми;
4)
у разі смерті застрахованої особи – 100 % страхової суми.
Відшкодування витрат
Важливими тенденціями, характерними для системи охорони
здоров'я багатьох зарубіжних країн і багато в чому зумовленими розвитком
добровільного медичного страхування, є зменшення часу перебування застрахованих
в стаціонарі і широке поширення амбулаторної медичної практики, у тому числі і
для проведення цілого ряду операційних втручань. Це, у свою чергу, дозволило
приватним страховикам чіткіше структурувати ризики, що приймаються на
страхування, а також ефективніше управляти ризиками, як в рамках окремого
договору або групи договорів, так і в цілому у вказаному вигляді страхування [2, С.39-41].
Медичні послуги, надання яких гарантується в рамках
добровільного медичного страхування, надають медичні установи або лікарі
загальної практики (родинні лікарі) медичні фахівці, акредитовані при
визначеному медичному установ . Часто в полісі і правилах добровільного
медичного страхування, що видаються зарубіжним приватним страховиком, можна
зустріти таке обмеження, як: «дія справжнього полісу їx поширюється на
відшкодування витрат по здобуттю медичних послуг у лікаря, який часто
практикує». І зв'язано це не стільки з тим, що рівень кваліфікації лікаря
нижчий (частенько він такий же, як і у лікарів, що працюють в медичних
установах, або навіть вище).
Причиною тому служать два чинники. Перший зумовлений порядком
ціноутворення на медичні послуги: загальноприйнятою практикою є встановлення
кожною медичною установою одноманітних цін для всіх страхових організацій, чиї
клієнти (страхувальники) звернулися до медичної допомоги у вказаних установах.
А другою викликаний загальним і небезпідставним уявленням про те, що фінансова
основа відповідальності медичної установи за якість надання медичних послуг
вища, ніж у лікаря, навіть за наявності такої рівної умови і в того, і в
іншого, як поліс страхування професійної відповідальності [23, с.58-60].
Зарубіжна страхова компанія, як правило, пропонує
страхувальникові (застрахованій особі) два варіанти відшкодування медичних
витрат, пов'язаних із здобуттям медичної допомоги [6, с.122-123]:
·
це оплата рахунків безпосередньо медичній установі, якщо у
страховика існують договірні стосунки з такою медичною установою або медична
установа погодилася на оплату наданих послуг по факту,
·
компенсація витрат самому страхувальникові після того, як він
виробив такі витрати, на основі рахунків, виставлених медичною установою.
У більшості зарубіжних країн предметом особливої уваги
державних наглядових органів і об'єктом особливої регламентації служать питання
про систему оплати медичних послуг і прейскуранти медичної допомоги. Оскільки
інтереси сторін в таких переговорах протилежні, а страховик представляє
інтереси значних груп населення, ці стосунки жорстко регламентовані як відносно
самого процесу переговорів, так і регулювання ціноутворення, зростання вартості
протягом року і інше. Як наголошувалося вище, часто об'єктом особливо пильного
контролю є ідентичність тарифів на медичні послуги, що надаються однією
лікувальною установою різним страховим компаніям.
У багатьох країнах добровільне медичне страхування служить не
альтернативою, а доповненням обов'язковому медичному страхуванню. При цьому
воно забезпечує надання медичних послуг в комфортніших умовах і за вищими
цінами. Цей чинник спричинив доцільність державного регулювання відносно
квотування об'єму (долі) послуг, що надаються, зокрема, стаціонарними клініками
в рамках добровільного медичного страхування. При цьому як основні методи
оплати послуг стаціонарного лікування застосовуються наступні способи
фінансування, кожен окремо або комбінований:
¾
за фактично виробленими витратами;
¾
за кількістю днів на основі фіксованої ставки добових витрат
(витрат);
¾
за пролікованого хворого за нормативними показниками;
¾
шляхом формування річного бюджету відносно договірного об'єму
діяльності стаціонару.
В результаті тривалих досліджень і збору статистичних
матеріалів, ретельного дослідження ринку попиту на послуги добровільного
медичного страхування, а також співвідношення між собою системи добровільного і
обов'язкового медичного страхування приватні страховики розробили певну
структуру полісних зобов'язань - структуру страхового покриття, яка дозволяє
оплачувати широкий спектр медичних витрат з врахуванням індивідуальних запитів
споживачів [8,с.597-602].
Для відшкодування сум, витрачених на лікування, страховики
пропонують договори страхування, по яких як базові відшкодовуються:
a)
витрати на госпіталізацію і стаціонарне лікування
b)
витрати на амбулаторне лікування
c)
на стоматологічну допомогу, а також
d)
на придбання ліків.
Надання покриття відносно двох останніх видів витрат має
певні особливості. Наприклад, термін дії договору ділиться на два етапи
(періоду): перший передбачає часткове покриття вказаних витрат, і протягом
періоду часткового покриття витрат на стоматологічну допомогу або придбання
медикаментів в аптеці доля участі страховика збільшується, а доля власного
утримання страхувальника знижується, потім настає період покриття вказаних
витрат в повному розмірі. Приклад описаних умов страхування може виглядати
таким чином: у перший рік страхування участь страховика в компенсації витрат у
зв'язку із здобуттям страхувальником стоматологічної допомоги може скласти 30%,
тоді як власне утримання страхувальника - 70%, в другий рік це співвідношення
складе 40% до 60%, в третій -50% до 50%, на четвертий рік модифікується до 70%
до 30% і лише з п'ятого року страхування страховик почне відшкодовувати 100%
понесених витрат [33].
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17 |