Дипломная работа: Організаційно-правове регулювання інвестиційної діяльності (на прикладі Вінніцької області)
У третьому розділі "
Проблеми створення сприятливого інвестиційного клімату в Вінницькій
області" розроблено основні положення формування умов для організації
інвестиційного процесу, які включають розробку принципових умов державного
регулювання інвестиційної діяльності, шляхи посилення ролі певних інститутів в
інвестиційному процесі. Практична та методична знахідка цього розділу – це
детальний аналіз конкретного регіону та визначення особливостей державного
регулювання інвестиційної діяльності в Вінницькій області. Розділ відбиває
реальну, існуючу ситуацію інвестиційної діяльності на регіональному рівні і
включає такі питання: стан інвестування та інвестиційний потенціал області,
передумови створення сприятливого інвестиційного клімату в регіоні.
У висновках сформульовано
основні результати, здобуті у процесі досліджень.
РОЗДІЛ I.
ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЦЕС В УМОВАХ
РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
1.1. Сутність інвестиційної діяльності
Поняття
інвестицій є занадто широким, щоб можна було дати йому єдине і вичерпне
визначення. У різноманітних розділах економічної науки і різних галузях
практичної діяльності, його зміст має свої особливості.
У
макроекономіці інвестиції - це частина сукупних витрат, що складається з витрат
на нові засоби виробництва (виробничі або фіксовані інвестиції), інвестиції в
нове житло, і приріст товарних запасів. Тобто, інвестиції - це частина валового
внутрішнього продукту, не спожита в поточному періоді, яка забезпечує приріст
капіталу в економіку. У теорії виробництва, і в цілому в мікроекономіці,
інвестиції, є процес створення нового капіталу. У фінансовій теорії під
інвестиціями розуміють придбання реальних або фінансових активів, тобто - це
сьогоднішні витрати, метою яких є одержання майбутніх вигод. Ряд авторів
вважає, що інвестиції - це обмін визначеної сьогоднішньої вартості на можливо
невизначену майбутню вартість [106, с.4].
На
думку І.Т. Балабанова, інвестиції - це довгострокове вкладення грошей для
отримання прибутку [47, с.92].
У
монографії «Інвестиції», підготовленої Нобелевським лауреатом по економіці У.
Шарпом разом з іншими американськими вченими відзначено, що в найбільш широкому
розумінні слово “інвестувати” означає: віддати гроші сьогодні, щоб одержати
більшу їх суму в майбутньому. З даним процесом пов`язані
два чинники - час і ризик. Віддавати гроші необхідно зараз і у визначеній
кількості. Винагорода наступає пізніше, якщо наступає взагалі, і її розмір
заздалегідь невідомий. У деяких випадках найважливішим чинником буде час
(наприклад, для державних облігацій). В інших ситуаціях головним є ризик
(зокрема, для опціонів на покупку звичайних акцій). У ряді випадків вагомими є
одразу два чинники - час і ризик (наприклад, для звичайних акцій) [156, с.1].
Аналогічне
визначення можна знайти і в іншій, не менш відомій монографії «Основи інвестування»,
підготовленої американськими економістами Л.Гітманом і М.Джонком: інвестиція -
це засіб розміщення капіталу, що може забезпечити зберігання або ріст суми
капіталу [69, с.4].
К.Еклунд зазначає, що “інвестиції - це те, що “відкладають” на
завтрашній день, щоб мати можливість більше споживати в майбутньому”. При чому
він наголошує на тому, що в системі рахунків статистика інвестицій включає
тільки матеріальні витрати (на машини, споруди, устаткування та ін.), але не
враховує найважливіші інвестиції в знання, наукові дослідження та освіту. Обсяг
інвестицій, як зауважує автор, визначається через це не зовсім точно [78,
с.219].
Дж. Хунсон звертає увагу на те, що інвестиції означають дійсне
виробництво капітальних товарів… Інвестиції – це обсяг реального капіталу,
виробленого за визначений період часу. Це зауваження цілком слушне, оскільки
ігнорування натурально-речової сторони інвестиційного процесу часто призводить
до зміщення предмета дослідження в область дослідження фіктивного капіталу,
спекулятивного зростання капітальної вартості за рахунок фінансових операцій,
біржової гри на курсах цінних паперів, зобов’язань тощо. Навіть в умовах
розвиненої економіки це може призвести до небажаних наслідків [92, с.138].
Термін
«інвестиції» походить від латинського слова «invest», що означає «вкладати». У
найбільше широкому трактуванні інвестиції представляють собою вкладання
капіталу з метою наступного його збільшення. При цьому приріст капіталу повинен
бути достатнім, щоб компенсувати інвестору відмову від використання наявних
засобів на споживання в поточному періоді, винагородити його за ризик,
відшкодувати втрати від інфляції в майбутньому періоді [52, с.10].
У
Законі України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 р. зазначено,
що інвестиції - це усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що
вкладаються в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності, у результаті
якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект [12, с.646].
Такими
цінностями можуть бути:
Ø
цільові
банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
Ø
рухоме й
нерухоме майно (будівлі, споруди, устаткування й інші матеріальні цінності);
Ø
майнові
права, що випливають з авторського права, досвіду та інші інтелектуальні
цінності;
Ø
сукупність
технічних, технологічних, комерційних і інших знань, оформлених у вигляді
технічної документації, виробничого досвіду, необхідних для організації того
або іншого виду виробництва, але не запатентованих («ноу-хау»);
Ø
права
користування землею, водою, ресурсами, спорудами, устаткуванням, а також інші
майнові права;
Ø
інші
цінності [12, с.646].
Визначення інвестицій Законом України в цілому відповідає
міжнародному підходу про розуміння інвестиційної діяльності як процесу
вкладання ресурсів (благ, майнових і інтелектуальних цінностей) з метою
одержання прибутку в майбутньому.
Більш
чітку уяву про інвестиції отримуємо наглядно розглянувши структуру інвестицій
(дод.1.).
Можна виділити три основні функції,
що виконують інвестиції в економічній системі:
а)
забезпечення росту і якісного вдосконалення основного капіталу (фондів), як на
рівні окремої фірми, так і на рівні національної економіки в цілому;
б)
здійснення прогресивних структурних економічних зрушень, що стосуються
найважливіших народногосподарських пропорцій: відтворювальних, галузевих,
вартісних;
в)
реалізацію новітніх досягнень науково-технічного прогресу і підвищення на цій
основі ефективності виробництва на мікро - і макрорівнях.
Варто відзначити, що вчені дають досить різноманітну
класифікацію інвестицій.
Наприклад, професор Вайнріх так класифікує інвестиції [83,
с.8]:
1. Щодо об'єкта вкладання:
Ø інвестиції
в майно (матеріальні інвестиції), що безпосередньо беруть участь у виробничому
процесі (інвентар, устаткування, запаси матеріалів);
Ø фінансові
інвестиції - придбання прав на участь у справах інших фірм і боргових прав
(придбання акцій і інших цінних паперів);
Ø нематеріальні
інвестиції (у нематеріальні цінності) - у підготовку кадрів, дослідження і
розробки, рекламу й ін. (дод.2.).
2.
Класифікація з погляду спрямованості дій:
Ø інвестиції на
основі проекту (початкові інвестиції або нетто-інвестиції) при заснуванні чи
покупці підприємства;
Ø інвестиції
на розширення (екстенсивні інвестиції), спрямовані на збільшення виробничого
потенціалу;
Ø реінвестиції
- зв'язування знову вільних інвестиційних засобів за допомогою направлення їх
на придбання, або виготовлення нових засобів виробництва з метою підтримки
складу основних фондів підприємства:
1)
інвестиції на заміну;
2)
інвестиції на раціоналізацію (модернізація
технологічна, і модернізація процесу);
3)
інвестиції на зміну програми випуску;
4)
інвестиції на диверсифікацію (зміну номенклатури
підприємства);
5)
інвестиції на забезпечення виживання підприємства в
майбутньому
-
брутто-інвестиції (складаються з нетто-інвестицій і
реінвестицій).
Яковлєв А.І. виділяє три типи інвестицій [158 с.12]:
1.
Реальні, що представляють собою довгострокові
вкладення у сфері матеріального виробництва:
а) витрати на придбання земельних ділянок, устаткування;
б) витрати на проведення будівельно-монтажних робіт і ін.;
2.
Інвестиції, що приносять прибуток через певний
період часу:
а) капіталовкладення в удосконалення продукції,
довгострокову рекламу, реорганізацію підприємств і ін.;
б) інтелектуальні вкладення, направлені на підготовку
спеціалістів, передачу досвіду, «ноу-хау» і ін.
3. Фінансові, що включають витрати на проведення
фінансово-кредитної діяльності, у тому числі на проведення операцій з цінними
паперами (придбання акцій, облігацій і ін.).
Бланк
І.А., із метою обліку, аналізу і планування інвестиції класифікує по таких
ознаках (дод.3.)[52, с.18]:
1. По об'єктах вкладення засобів виділяють реальні і
фінансові.
2. По характеру участі інвестування виділяють прямі і
непрямі.
Під прямими інвестиціями розуміється особиста участь
інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладенні засобів. Пряме
інвестування здійснюють, в основному підготовлені інвестори, що мають достатньо
точну інформацію про об'єкт інвестування і добре знайомі з механізмом
інвестування.
Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, що
опосередковується іншими особами (інвестиційними або іншими фінансовими
посередниками). Не всі інвестори мають достатню кваліфікацію для ефективного
вибору об'єктів інвестування і подальшого управління ними. У цьому випадку вони
одержують цінні папери, що випускаються інвестиційними або іншими фінансовими
посередниками (наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів і інвестиційних
компаній). Зібрані таким способом інвестиційні засоби посередники розміщують на
власний розсуд - обирають найбільш ефективні об'єкти інвестування, беруть
участь в управлінні ними, а отримані прибутки розподіляють потім серед своїх
клієнтів.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34 |