Дипломная работа: Організаційно-правове регулювання інвестиційної діяльності (на прикладі Вінніцької області)
У підприємницькому секторі процес залучення інвестицій
здійснюється, як правило, у результаті наявних особистих зв'язків і
напрацьованих професіональних технологій. Підприємницькі структури регіону,
спираючись на власний або позиковий капітал, як правило беруть участь у
реалізації інвестиційних проектів в виробництво та у інфраструктурні об'єкти.
Вартість інвестиційних пакетів окремих структур коливається в межах від
декількох тисяч доларів до декількох мільйонів доларів із терміном від 12 до 36
місяців, іноді до 5 років.
Різноманітним
є рівень ефективності діяльності перерахованих структур. У умовах нерозвиненого
і високоризикового вітчизняного інвестиційного ринку, відсутності
професіональних навичок і зв'язків, ефективність посередницької діяльності
(співвідношення укладених договорів до числа що планувалися) комерційних
структур є досить низькою, і ще менш ефективною є діяльність державних
структур. На думку респондентів-підприємців, державні структури формують
“убитий” і “мертвонароджений” інвестиційний пакет, а їхній пакет - активний і
працюючий.
Слід
зазначити, що на сьогоднішній день вже починалися спроби упорядкування
інвестиційного попиту на території області.
В
межах Інвестиційної конференції продовжує створюватись база даних інвестиційних
пропозицій підприємств області , що є однієї з перших таких спроб формування
галузевого інвестиційного пакета області. На теперішній час в базу даних
увійшли біля 30 інвестиційних пропозицій. Зроблено перші кроки в даному
напрямку, які виявили недостатню активність окремих керівників, відсутність на
підприємствах професіоналів у питаннях залучення інвестицій, спроби обійтися
власними силами, не звертаючись за допомогою до кваліфікованих структур ззовні
і т.д. Сформована база даних є явно неповною, складеною на базі матеріалів, що
надійшли від більш активних здобувачів інвестицій і, як правило, не є
результатом обґрунтованого опрацювання.
Тією
ж мірою дане зауваження може бути звернено і до Державної програми
соціально-економічного розвитку Вінницької області на період до 2010 року.
Програма, як відомо, також базується лише на тих матеріалах, що були отримані
на адресу її координаторів і упорядників, тобто проекти і заходи, які входять в
її склад є лише відбитком ініціативи одних і відсутності її в інших. Мова в
даному випадку йде не про ефективність програмно-цільового методу, а про
повноту і якість інформації, що збирається, обґрунтованості величини
інвестиційного попиту і джерела його задоволення.
Необхідність
посилення регулюючої ролі держави в економічному житті України ставить задачу
удосконалювання інвестиційної політики в регіонах шляхом відновлення, а
точніше, створення наново механізму управління інвестиційною діяльністю.
У
якості базового документа формування державної інвестиційної політики в даний
час розглядаються “Основні напрямки інвестиційної політики на 1999-2001 р.”,
підготовлені відповідно до Указу Президента України від 18 серпня 1999 р.
№1004/99, де сформульовані цілі і задачі державного інвестиційної політики, а
також механізми і підходи до стимулювання інвестиційної діяльності в Україні на
період по 2001 рік включно.
Виходячи
з цього документа загальний прогнозований обсяг інвестицій в Україні в цьому
періоді повинний скласти 59,8 млрд. гривень і відповідно по роках у цінах
відповідного років: 18,2; 19,2; 21,8 млрд. гривень. Основні джерела
інвестиційних ресурсів і їхні обсяги, перелічені в частках до загальних
обсягів, приведені в табл. (дод.12.).
Як випливає з таблиці, власні кошти підприємств і організацій
розглядаються в якості головного інвестиційного джерела. Стабільну і сприятливу
кон'юнктуру в реальному секторі, відповідно до “Основних напрямків”, повинні
забезпечити зміни в державній податкової і фінансово-кредитної політика.
Відповідно
до прогнозу іноземні інвестиції в Україні протягом усього цього періоду повинні
скласти біля 1 млрд. грн. при потребі 7-8 млрд. дол. щорічно. Відомо, що за
роки незалежності у країну надійшло іноземних інвестицій ледве більше 3 млрд.
дол. Це відповідає обсягу інвестицій, одержуваних середнім містом Польщі
щорічно. Відсутність в Україні досвіду управління іноземним інвестуванням не
сприяло притягненню в країну прямих іноземних інвестицій. Проте, в Вінницькій
області спостерігається ріст прямих іноземних інвестицій. Лише в 2000 році в область ввезено
іноземних інвестицій на суму майже 10,5 млн.дол.США, із них у вигляді майна
9,8 млн.дол.США, що складає 93,7 % від загальної суми іноземних інвестицій (із
близько трьохсот зареєстрованих спільних із суб’єктами господарювання іноземних
держав підприємств, на кінець 2000 року їх діє близько ста).
Відмітимо такі стадії приходу іноземних інвесторів в регіон:
імпорт/ експорт товарів, послуг, їхнє фінансування - утворення СП для випуску
продукції, яка ітиме в основному на експорт - участь у приватизації -
інвестиції у виробничий сектор - інвестиції в інфраструктуру (готелі, зв'язок,
ЗМІ і т.д.) - інвестиції у фондовий ринок. При цьому рідко буває, що наступна
стадія розвивається вдало без нормального розвитку попередньої. Цей досвід може
бути враховано при формуванні регіонального інвестиційної політики у по
відношенню до іноземних інвесторів.
Отже, можна відмітити, що характерними рисами утворюваного
регіонального механізму управління інвестиційною діяльністю повинні стати:
• орієнтування інвестиційної діяльності в регіоні в напрямку
основних пріоритетів його соціально-економічного розвитку;
• диверсифікація джерел інвестування соціально-економічного
розвитку регіону;
• мобілізація інвестиційного потенціалу регіону;
• кооперування всіх можливих джерел інвестування для
спільного фінансування розвитку регіону;
• сприяння в поліпшенні інвестиційного клімату, мобілізація
регіональних резервів його оптимізації; підвищення привабливості регіону для
внутрішніх і зовнішніх інвесторів.
Під
інвестиційним потенціалом у даному випадку розуміються не тільки грошові
накопичення, виробничий і будівельний комплекс, але і такі соціально-економічні
показники регіону як професійно-кваліфікаційна структура робочої сили, освітній
рівень населення, спроможність до швидкого перенавчання й ефективної праці,
підприємницька активність, гнучкість і ефективність регіональної системи
управління.
Координацію
ж інвестиційної діяльності слід розглядається як один з основних елементів
цілісного механізму управління інвестиційною діяльністю. Її ціль - мобілізація
і раціональне використання інвестиційного потенціалу регіону, консолідація
інвестиційних ресурсів на реалізацію інвестиційних пріоритетів регіонального
розвитку.
В
даний час проблема розробки механізму координації набуває тієї ж актуальності і
гостроти, що і проблема власне дефіциту інвестиційних ресурсів.
Основні
задачі координації можуть бути сформульовані в такий спосіб:
1.
Узгодження діяльності різноманітних гілок влади (виконавчої і законодавчої) і
органів територіального управління (обласних, міських, районних) у вирішенні
інвестиційних проблем регіону.
2.
Формування інвестиційного пакету регіону, що охоплює як виробничу сферу, так і
соціальну інфраструктуру.
3.
Сприяння в реалізації інвестиційних намірів усіх суб'єктів економічної
діяльності на території регіону. Відпрацьовування схем і механізмів залучення й
акумуляції ресурсів для реалізації масштабних регіональних програм. Розробка
системи заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату в регіоні.
4.
Сприяння впровадженню проектів інноваційного характеру, спроможних дати
достатньо високий прибуток або забезпечити значний позитивний соціальний ефект
при помірних вкладеннях.
5.
Інтеграція інтелектуального і підприємницького потенціалу регіону, думок і
досвіду територіальних управлінців, підприємницьких і наукових структур
регіону. Підвищення інформованості суб'єктів інвестиційної діяльності;
збільшення прозорості інвестиційного ринку на території регіону.
6.
Забезпечення соціальної, економічної й екологічної безпеки інвестиційної
діяльності, із тим щоб реалізація підприємницьких інтересів не наносила збитку
державі та регіону.
7. Сприяння міжрегіональному і міжнародному економічному
співробітництву.
Слід відмітити інтерес і прагнення усіх, із числа охоплених
опитуванням суб'єктів інвестиційної діяльності, до взаємодії і координації,
їхню орієнтацію на вирішення соціально-економічних проблем регіону, створення в
інвестиційному просторі регіону цивілізованого ринку інвестицій із розвитком
усіх його сегментів.
У
основу формування механізму координації інвестиційної діяльності в регіоні
повинні бути покладені, у першу чергу, слідуючі принципи:
1. До
складу інвестиційних пріоритетів соціально-економічного розвитку регіону
повинні бути включені як пріоритети довгострокового характеру, так і найбільше
актуальні пріоритети сьогодення.
2.
Рівною мірою уваги потребують як виробництво, так і об'єкти соціальної
інфраструктури і життєзабезпечення населення регіону. Важко погодитися з точкою
зору, що в умовах економічного спаду економічні пріоритети повинні превалювати
над соціальними. Так, медико-демографічна ситуація в регіоні потребує вже
зараз включення до складу пріоритетних програм і проектів, пов'язаних із
життєзабезпеченням населення.
3.
Створення умов для кооперації і конкуренції одночасно у відношенні всіх
суб'єктів інвестиційної діяльності. Використання даного принципу буде сприяти
формуванню в регіоні цивілізованого ринку і вирішенню цільових задач
регіонального розвитку.
Територіальні
органи управління володіють цілим рядом мір прямого і непрямого впливу на
інвестиційні процеси, використовуючи при цьому як ринкові, так і
адміністративні методи регулювання. Вони мають визначені ресурси й економічні
важелі, у тому числі: право власності на майно і землю, що дозволяє їм
виступати гарантом під інвестиційні проекти, вони мають засоби для часткового
фінансування об'єктів із місцевого бюджету, тут здійснюється реєстрація
підприємств і т.п.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34 |