Курсовая работа: Студентство та вищі навчальні заклади Росії та України (наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.)
На зниження кількості студентів Харківського університету на
всіх факультетах з 1911 р. вплинули також циркуляри міністерства освіти
1906, 1911 рр., якими встановлювався максимальний термін перебування в
університеті при 5 та 4 роках навчання: для медичного факультету – 7,5 рр., для
інших – 6,5. Таких осіб, що знаходились в Харківському університеті більше
вказаного терміну, і яких потрібно було звільнити, найменше було на медичному
факультеті – 2 студенти, а на інших – 200. Зазначимо, що міністерство освіти
нагадувало про необхідність звільнення, але університетське керівництво не
виконало поставленої вимоги.
На зменшення кількості студентів Харківського університету
вплинуло також те, що багато з них, чекаючи в 1912 р. збільшення терміну
військової служби від одного до двох років, залишали вуз в 1911 р. для
дострокового проходження служби.[2.16; 88]
Стосовно медичного факультету, треба відзначити, що для нього
завжди стояла проблема підвищеної кількості студентів, або навпаки,
недостатньої забезпеченості учбово-допоміжними закладами для навчання цих
студентів. Так, згідно складу курсів, рекомендованих міністерством в 1901 р.,
факультет повинен був мати комплект в 175 студентів. Однак тільки в 1894 р.
на ньому навчалось 770 студентів. У 1907 р. медичний факультет ставив
питання на засіданні ради університету про збільшення комплекту з 250 до 350
студентів на умовах збільшення учбового персоналу й негайного розширення
учбово-допоміжних закладів. Прохання відхилили, того часу як 1907 р. на
медичному факультеті вже нараховувалося 1422 студенти. У 1908 р. сучасник
відзначав: «Лабораторії та клініки надто тісні, у професорів немає достатньої
кількості помічників. До ліжка хворого професор вимушений з'являтись з групою в
40–60 студентів, а за такій кількості слухачів лекція походить на публічну
страту хворого». За таких умов не дивно виглядають дані анкети, проведеної
серед випускників медичного факультету 1910 р. Так, хоча в ній брали
участь лише 34% випускників, однак і серед них лише 8,9% вважали себе достатньо
підготовленими до лікарського звання, а 62% зовсім не підготовленими. Таким
чином, на медичному факультеті кількість студентів визначала університетська
адміністрація, яка свідомо пішла на зниження підготовки спеціалістів. Від уряду
залежало пристосування учбово-допоміжної бази факультету до зростаючої
зацікавленості молоді в медичній освіті.
За релігійною належністю більшість студентів Харківського
університету відносилась до православних християн. З 1894 р. до 1914 р.
їх частка підвищилась з 63% до 82%. Невеликий відсоток складали католики та
вірмено – григоріанці (3–5%). Представники інших християнських, мусульманської
та не християнської релігій складали від 0,2% до 3,4%. Стосовно представників
іудейського віросповідання, то щодо їх прийняття в студенти університету
адміністрація повинна була керуватися встановленою у 1887 р. 5% нормою, а
з 190Ір. 3%. Однак на практиці, для Харківського університету відсоткова норма
з 1894 до1901 р. становила від 27% до 15,7% і лише в 1914 р. вона
дещо наблизилась до встановленої міністерством (4,1%). Таким чином, і щодо
постанов міністерства за національним складом студентів, адміністрація
Харківського університету, мала протилежну від урядової точку зору і втілювала
її на практиці.[2.16; 89]
В звітах університету, міністерства відсутня національна
характеристика студентства. Однак релігійна характеристика лише деякою мірою
відбивала національний склад. Це пов'язано з тим, що до православних могли
належати не тільки студенти росіяни та українці; але також грузини, вірмени,
євреї та представники інших національностей.
Характеризуючи становий склад студентства Харківського
університету, зазначимо, що сини дворян та чиновників становили в університеті
з 1886 до 1896 рр. 37%. З 1894 р. до 1904 р. їх частка зростає з 40,6%
до 48,8%. А з 1906 р. до 1915 р. знижується з 35,7% до 25,4%.[2.17; 89]
Кількість студентів, що походили з духовного стану, з 1894 по
1904 рр. поступово знижувалась – з 4,3% в 1894 р. до 3,2% в 1903 р. З
1906 р. по 1910 р. йде підвищення – з 13% до 18%, а потім знов
зниження: з 1911 р. – 11,4% до 1915 р. -6,9%. За переписом 1909 р.
таких студентів нараховувалось 20,7% (по відношенню до 46,4%, які брали участь
у анкетуванні).
Постійне збільшення кількості студентів, що походили з
селянства, йде поступово з 1903 р. (з 6,2% 1903 р. до 16,6% 1915 р.).
Саме ця категорія студентства, на думку Г.В. Касьянова, народжувала
українську національно – свідому інтелігенцію. Так, етнічна самосвідомість цієї
категорії студентства під впливом зовнішніх обставин могла трансформуватись,
особливо на рубежі XIX–XX ст., у національну свідомість.
До різночинців (сини почесних громадян, купців, міщан,
цехових та ін. відносилась значна кількість студентів, чисельність яких
змінювалась з часом. Зазначимо, що у 1887 р. різночинці становили
приблизно 53% (вказується цифра 63%, але не виключається відсоток вихідців з
селянства та духовного стану, чисельність яких і через 10 років становила 9–10%).
З 1894 р. до 1904 р. їх кількість знижується з 54,2% до 40,7%. З 1906 р.
по 1915 р. частка студентів – різночинців підвищується на 8%, не зазнаючи
суттєвих коливань (крім 1906/1907 рр.) (з 42,8% 1906 р. до 50,8% 1915 р.).
Таким чином, з 1887 р. до 1915 р. частка студентів, що походила з
недворянського, не чиновницького, не духовного та не селянського звання майже
не змінилася (різниця становитиме 3–5%). Тому, якщо враховувати, що циркуляр
1887 р., який мав обмежити вступ до університетів студентів з
недворянських станів, і таким чином сприяти припиненню студентських виступів,
на Харківський університет впливає не в 90-х рр. XIX ст., а саме напередодні та під час
революції 1905–1907 рр., коли саме університетські колегії користувались
значною самостійністю у вирішенні внутрішніх справ.
Слід зазначити різке зниження кількості студентів – різночинців
у 1907 р. (якщо у 1906 р. їх кількість складала 42,8%, то у 1907 р.
лише 35,7%). Теж саме стосується і студентів – дітей дворян та чиновників (з
35,7% 1906 р. до 25,3% 1907 р.). Зниження їх чисельності в цей період
відбулося за рахунок різкого збільшення студентів, що походили з духовного
стану (з 13% 1906 р. до 21% 1907 р.). Ці цифри демонструють наслідки
введення правил 27 серпня 1905 р. щодо управління університетів, яке з
того часу «покладалось на обов'язок та відповідальність рад». Кількісні
показники свідчать, що вплив ради не дав можливості поступати в Харківський
університет більшому, ніж це було до революції 1905–1907 рр., числу дітей
козаків, селян, міщан, тобто переважно незаможних верств суспільства, а відкрив
дорогу в першу чергу семінаристам.[2.16; 90]
Матеріальне становище студентства університету було
несприятливе: «Умови життя студента важкі і уроків дістати важко, а якщо вже і
дістанеш, то грошові, приходиться бігати кожен день далеко від своєї квартири,
займатися і.учнями по годині, по півтори, отримуючи за цю важку працю 8–10
карбованців, за місяць. 15 карбованців за урок – це свого роду щастя для
студента». Студенти університету переважно наймали квартиру (86,7%). Більшість
таких приміщень не відповідала елементарним санітарно – гігієнічним умовам (3/4
квартир недостатньо вентилювались, освітлювались гасницями (94,1%), були
холодними чи сирими, становили темні чи прохідні кімнати, мали тонкі,
перебірки). Більшість студентів жили в одній кімнаті (81–91%), переважно у
двох. Середня плата за кімнату на 1909 р. складала 15 крб. 70 к., на одну
особу – 9 крб. 51 к. Тому коли при університеті 23 листопада 1903 р. було
відкрито студентський гуртожиток, розцінки в ньому здались чималими (від 26 до
19 крб.). Однак якщо, додати до платні за приміщення в Харкові середню ціну
обіду студента (8 р. 83 к.), плату служниці, за освітлення, опалення
та ін., вийде не набагато більше, ніж плата за життя в гуртожитку Харківського
університету. Тому, мабуть, студентство Харківського університету було набагато
біднішим, ніж це подається за переписом студентства Харкова 1909 р.
45,5% студентів столувалася за місцем проживання. Інші
обідали або в студентській (25,5%), або в приватних їдальнях (24,8%). Майже
половина студентів (49%) витрачала кожен місяць від 7 крб. 50 к. до 10 крб. 50
к. на обіди, а за окремий обід від 15 до 25 коп. Самі студенти зазначали: «Наше
студентство настільки бідне, що… два карбованці це, якщо перевести на
студентський бюджет, часто десятиденний обід». Керівництво Харківського
університету 1903 р. дозволило відкрити буфет для студентів, в якому були
чай (4 коп.), молоко (4 коп. за стакан), сосиски (порція з 3-х штук коштувала
10 коп.), котлети (по 5 коп.), пиріжки (по 3 коп.). Хоча і зазначали, що ціни в
буфеті були недорогі порівняно з цінами міста, але для 29,1% студентів
університету, що могли витратити на обід лише 10-І5 коп., та і для студентів,
що витрачали від 15 до 25 коп. (49%) такі ціни були надто високі для отримання
повноцінної їжі.[2.16; 90]
Щоб запобігти захворюванням, пов'язаними з незадовільним
харчуванням студентів, правління університету затвердило в 1910 р. правила
для студентських буфетів, які побічно свідчать про неправильну постановку
харчування в університеті в цілому. За правилами заборонявся продаж фруктів,
штучних мінеральних вод, масла, не кип'яченого та холодного молока. Ці заходи
не вплинули на загальний стан здоров'я студентів. Так, за 1896/97 рр.
захворюваність серед студентів університету становила 63,1%. Хворіли на грип,
туберкульоз (6 з 30 померло), запалення легенів. Спостерігались хвороби органів
кровообігу, нервової системи та ін. У значної частини студентів університету
спостерігався розлад органів травлення. Не допомагала дешева студентська
їдальня, яка мала б знищити «крокодильський» спосіб харчування, за висловленням
університетського лікаря. Навпаки, серед тих, хто обідав в ній, спостерігався
найвищий відсоток цього виду захворювань (40,1%). Однак і самі студенти
зазначали, що якби студентство, «через співчуття до хворих товаришів, а також
виконуючи неодноразову постанову загальностудентської сходки перестало курити в
корпусі біля аудиторій і в самих аудиторіях, то і цим з свого боку було б
багато зроблено для хворих товаришів».
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16 |