Курсовая работа: Методи прийняття рішень в управлінні ризиками
Способи
зниження ризику – диверсифікація постачальників; створення фінансових
резервів на випадок непередбачених витрат; прогнозування динаміки цін;
залучення традиційних постачальників до діяльності підприємства шляхом
укладання договорів на участь у прибутку або продажем акцій; придбання акцій
підприємств-постачальників; створення страхових запасів вихідних матеріалів;
диверсифікація виробництва шляхом збільшення числа використовуваних технологій
і видів продукції; організація на підприємстві системи постійного збору
інформації про можливих постачальників, їхні наміри, освоювані технології,
соціально-економічні ситуації навколо них; завчасна розробка системи
функціонування підприємства в умовах пошуку альтернативних постачальників.
2. Ризик
неповернення передоплати постачальниками. Наслідок – погіршення фінансового
стану підприємства, складності у відносинах з постачальниками.
Причини
ризику – ті ж, що й у вищеописаному випадку, а також вольові рішення
постачальника про тимчасове або остаточне присвоєння отриманих як передоплату
сум, неможливість їхнього повернення через використання до зриву договорів.
Фактори
ризику – критична ситуація у взаємовідносинах підприємств; слабкість
арбітражу і законодавчої бази; низька правова культура управлінського
персоналу; відсутність розвиненої системи страхування господарських і
фінансових операцій.
Способи
зниження ризику – придбання акцій постачальника й обмін акціями;
встановлення неформальних особистих відносин з керівництвом
підприємства-постачальника; створення регіональної системи страхування угод;
залучення незалежних організацій як гарантів угод; розвиток заставних угод.
3. Ризик
не укладання договорів на реалізацію виробленої продукції. Наслідок – затоварення
готовою продукцією, погіршення фінансового стану.
Причини
ризику – зміна структури споживчого попиту і загальне скорочення потреб
в даному виді продукції; заміщення продукції аналізованого підприємства
продукцією конкурентів; моральний знос продукції; зміна виробничого профілю або
спеціалізації традиційних виробників продукції; відсутність у підприємства
повної інформації про конкретні сегменти ринку.
Фактори
ризику – технічний прогрес; залежність результатів прийняття рішень
споживачами від таємних умов договору, які задовольняють особисті інтереси
керівництва; зміна умов імпорту, що полегшує ввіз імпортної продукції;
активізація маркетингової діяльності конкурентів; різкий ріст обсягів і
рентабельності виробництва в галузі, що сприяє збільшенню конкурентів.
Способи
зниження ризику – диверсифікація виробництва і збуту; створення на
підприємстві системи баз даних про можливих споживачів продукції (їхню
діяльність, наміри, тенденції розвитку тощо); активне використання всіх форм
маркетингу; обмін акціями з традиційними споживачами; освоєння гнучких
технологій виробництва.
4. Ризик
неотримання або несвоєчасного отримання оплати за реалізовану без передоплати
продукцію. У наш час настання такої події є скоріше правилом, ніж виключенням.
Причини
ризику – прийняття споживачем рішення про використання призначеної для
оплати суми на інші цілі; відсутність коштів у споживача; збої в системі
банківського обслуговування.
Фактори
ризику – нерівномірне і невиправдане підвищення цін окремими
підприємствами; низька правова культура керівників; слабкість господарського
арбітражу.
Способи
зниження ризику – обов'язкова передоплата (обмежує можливості споживача);
перехресне володіння акціями постачальників і споживачів; страхування угод у
третіх осіб; використання застав; систематичне інформування громадськості про
підприємства, які постійно порушують (виконують) умови договорів.
5. Ризик
відмови покупця від отриманої й оплаченої ним продукції.
Причини
ризику – невідповідність продукції вимогам до її якості; неможливість
використання споживачем продукції даної якості; застаріла технологія й обладнання
підприємства; рішення споживача про переключення на інший вид продукції, іншого
постачальника або на інший вид діяльності.
Фактори
ризику – нестабільність загальної соціально-економічної ситуації; зайва
концентрація на обмеженій кількості споживачів; низький ступінь правової
культури і правової свідомості керівників підприємств.
Способи
зниження ризику – у загальному випадку використовуються ті ж методи, що і
для описаного вище виду ризику, постійні збір і аналіз інформації про
споживачів (інформаційні бази даних), крім того, у числі заходів, що
перешкоджають переключенню споживачів на продукцію конкурентів можна відзначити
укладання угод з конкурентами про розділ сфер впливу.
6. Ризик
зриву укладених угод про одержання зовнішніх позик, інвестицій і кредитів.
Причини
ризику – несподіване надходження до інвесторів або кредиторів негативної
інформації щодо перспектив і можливостей підприємства; витік несприятливої
інформації про поточний або минулий стан підприємства; різке падіння курсу
акцій підприємства; виступи споживачів із критикою продукції підприємства.
Фактори
ризику: утрата контролю за іміджем підприємства; активні дії несумлінних
конкурентів; недооцінка маркетингової діяльності і недостатньо активне її
проведення.
Способи
зниження ризику: організація цілеспрямованих маркетингових заходів,
включаючи всебічне інформування потенційних споживачів і інвесторів про
найбільш сприятливі сторони продукції підприємства і самого підприємства (для
акціонерних підприємств у системі маркетингу повинні бути заходи, спрямовані на
роботу з акціонерами з метою підтримки їхнього сприятливого ставлення);
підтримування постійних зв'язків з економічно активною громадськістю.
Перераховані
види ризиків належать лише до взаємин між підприємством і його економічними
партнерами. Досить великий потенціал ризику полягає й у внутрішній діяльності
підприємства, особливостях організації його виробництва і фінансів, системи
управління. Ризик прийняття невірних управлінських рішень тим вище, чим менше
уваги приділяється перспективному аналізу і плануванню діяльності підприємства
з урахуванням факторів ризику. Урахування факторів ризику як зовнішніх, так і
внутрішніх, повинне стати одним з найважливіших завдань керівництва
підприємства, яке претендує на успішне функціонування в умовах ринку.
Кількісний
аналіз передбачає чисельне визначення розмірів окремих ризиків і ризику
конкретного виду діяльності (проекту) в цілому.
В
економіці для кількісного аналізу ризику використовують імовірнісний підхід,
відповідно до якого для того, щоб оцінити ризик, необхідно знати всі можливі
наслідки конкретного рішення або дії (сценарії розвитку подій) і ймовірності
цих наслідків (сценаріїв).
3.
Особливості управління фінансовими ризиками підприємства у процесі здійснення
окремих видів діяльності
3.1
Особливості управління фінансовими ризиками в операційній діяльності
Серед
не систематичних фінансових ризиків підприємства, що виникають у процесі
здійснення ним операційної діяльності одним з найбільш небезпечних є ризик
зниження фінансової стійкості. Якщо цей вид ризику не буде вчасно
нейтралізований, підприємство втрачає можливість генерування необхідного рівня
прибутку (внаслідок зростання вартості залученого капіталу), а також темпи
свого стійкого зростання в майбутньому періоді.
Ризик
зниження фінансової стійкості належить до так званих структурним ризиків
підприємства, так як він викликається в першу чергу недосконалістю структури
формування операційних активів та капіталу. Тому основним змістом процесу
управління ризиком зниження фінансової стійкості підприємства виступає
оптимізація складу необоротні та оборотних активів, з одного боку, а також
співвідношення власного і позикового капіталу, з іншого.
Оптимізація
складу необоротні та оборотних акти ¬ вів вимагає врахування галузевих
особливостей здійснення операційної діяльності, середньої тривалості
операційного циклу на підприємстві, а також оцінки позитивних і негативних
особливостей функціонування цих видів активів.
Необоротні
активи операційні характеризуються наступними позитивними особливостями:
а)
вони практично не схильні до втрат від інфляції, а отже краще захищені від неї;
б) їм
властивий менший комерційний ризик втрати в процесі операційної діяльності
підприємства; вони практично захищені від недобросовісних дій партнерів по
операційним комерційних операціях;
в) ці
активи здатні генерувати стабільний прибуток, забезпечуючи випуск різних видів
продукції відповідно до кон'юнктури товарного ринку;
г)
вони сприяють запобіганню (або істотного зниження) втрат запасів
товарно-матеріальних цінностей підприємства в процесі їх зберігання;
д) їм
притаманні великі резерви істотного розширення обсягу операційної діяльності в
період підйому кон'юнктури товарного ринку.
Разом
з тим, необоротні активи в процесі операційного використання мають ряд недоліків:
а)
вони схильні до морального зносу (особливо активна частина виробничих основних
засобів і нематеріальні операційні активи), у зв'язку з чим, навіть будучи
тимчасово виведеними з експлуатації, ці види активів втрачають свою вартість;
б) ці
активи важко піддаються оперативному управлінню, тому що слабко мінливі в
структурі в короткому періоді; в результаті цього будь-тимчасовий спад кон'юнктури
товарного ринку призводить до зниження рівня корисного їх використання, якщо
підприємство не переходить на випуск інших видів продукції;
в) в
переважній частині вони належать до групи слаболіквідних активів і не можуть
служити засобом забезпечення потоку платежів, що обслуговує операційну
діяльність підприємства.
Оборотні
активи характеризуються такими позитивними особливостями:
а)
високим ступенем структурної трансформації, в результаті якої вони легко можуть
бути перетворені з одного виду в інший при регулюванні товарного і грошового
потоків в операційному процесі;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 |