Курсовая работа: Методи прийняття рішень в управлінні ризиками

• На першій стадії (I) підприємство-експортер і підприємство-імпортер укладають між собою угоду про поставку продукції, формами та термінами платежу (платежі здійснюються звичайно в міру виконання окремих етапів угоди). Підприємство-імпортер відповідно до угоди зобов'язується здійснювати платежі за допомогою комерційних векселів, авальованих (гарантованих) банком його країни (або індосованих у цього банку).

• На другій стадії (II) підприємство-експортер укладає угоду з банком (факторинговою компанією) своєї країни, який зобов'язується за комісійну винагороду фінансувати поставки продукції шляхом виплат за врахованими їм векселями.

• На третій стадії (III) підприємство-імпортер індосує (або авалірует) свої векселі в банку своєї країни.

• На четвертій стадії (IV) банк країни імпортера пересилає індосованих (авальовані) їм векселі підприємства-імпортера на адресу підприємства-експортера.

• На п'ятій стадії (V) підприємство-експортер продає векселі банку (факторингової компанії) своєї країни й одержує за це відповідні кошти.

• На шостій стадії (VI) банк (факторингова компанія) країни-експортера індосує векселі, перепродуючи їх на ринку цінних паперів.

8. Побудова ефективних систем контролю за рухом і своєчасної інкасацією поточної дебіторської заборгованості. Такий контроль організовується в рамках побудови загальної системи фінансового контролю на підприємстві як самостійний його блок. Одним з видів таких систем є «Система АВС» стосовно до портфеля дебіторської заборгованості підприємства. До категорії «А» включаються при цьому найбільш крупні і сумнівні види поточної дебіторської заборгованості (так звані «проблемні кредити»); в категорію «В» – кредити середніх розмірів; в категорію «С» – інші види дебіторської заборгованості, що не роблять серйозного впливу на результати фінансової діяльності підприємства.

3.2 Особливості управління фінансовими ризиками інвестиційної діяльності підприємства

Управління проектними ризиками підприємства

Реальне інвестування підприємства у всіх його формах пов'язане з численними ризиками, що об'єднуються загальним поняттям «ризик реального інвестування», основу інтегрованого ризику реального інвестування підприємства становлять так звані проектні ризики, тобто ризики, пов'язані із здійсненням реальних інвестиційних проектів підприємства. У системі показників оцінки таких проектів рівень ризику займає третє за значущістю місце, доповнюючи такі його показники, як обсяг інвестиційних витрат і сума чистого грошового потоку.

Під ризиком реального інвестиційного проекту (проектним ризиком) мається на увазі можливість виникнення в ході його реалізації несприятливих подій, які можуть обумовити зниження його розрахункового ефекту.

Проектний ризик є об'єктивним явищем у функціонуванні будь-якого підприємства, яке здійснює реальне інвестування. Він супроводжує реалізацію практично всіх видів реальних інвестиційних проектів, в яких би формах вони не здійснювалися. Хоча ряд параметрів проектного ризику залежить від суб'єктивних управлінських рішень, відображених у процесі підготовки конкретних реальних інвестиційних проектів, об'єктивна його природа залишається незмінною.

Рівень проектного ризику, притаманний здійсненню навіть однотипних реальних інвестиційних проектів одного і того ж підприємства, не є незмінним. Він істотно варіює під впливом численних об'єктивних і суб'єктивних факторів, які знаходяться в постійній динаміці. Тому кожен реальний інвестиційний проект вимагає індивідуальної оцінки рівня ризику в конкретних умовах його здійснення.

Оцінка рівня проектного ризику базується на наступних принципах і методичних підходах, що використовуються в сучасній практиці Управління проектами:

1. Загальна оцінка проектного ризику здійснюється шляхом визначення інтегрованого показника їх, що характеризуються як «рівень проектного ризику». Цей показник інтегрує вплив усіх видів ризику, пов'язаних з реалізацією даного проекту.

2. В основі оцінки рівня проектного ризику лежить визначення можливого діапазону відхилень показників ефективності проекту від розрахункових їх величин. Чим ширше цей можливий діапазон відхилень, тим вище рівень проектного ризику.

3. В якості розглянутого показника ефективності, використовуваного для оцінки рівня проектного ризику, може бути обраний будь-який з них. Разом з тим, найбільшу перевагу в процесі такої оцінки віддасться показниками чистого приведеного доходу та внутрішньої ставки дохідності. Ці показники в найбільшою мірою характеризують можливості забезпечення зростання ринкової вартості підприємства в результаті реалізації проекту.

4. Для кількісного вимірювання розмірів можливих відхилень ефективності проекту від розрахункової її величини використовується система показників, що відображають ступінь її гойдає. Основними з цих показників є дисперсія, середньоквадратичне (стандартне) відхилення та коефіцієнт варіації.

5. Оцінка можливої захитаного розрахованих показників ефективності проекту здійснюється в максимально широкому діапазоні можливих умов його реалізації. У цих цілях прогнозуються різні варіанти можливої зміни факторів зовнішнього інвестиційного середовища і параметрів внутрішнього потенціалу підприємства, які генерують загрози зниження розрахункової ефективності проекту в процесі його реалізації.

Виходячи з викладених вище принципів формується методичний інструментарій оцінки рівня ризику від ділових реальних інвестиційних проектів.

I. Аналіз чутливості проекту. Основним завданням використання цього аналітичного методу є оцінка впливу основних вихідних (факторних) параметрів на результативні показники ефективності реального інвестиційного проекту. У процесі здійснення цього аналізу, послідовно змінюючи можливі значення Змінні вихідних (факторних) показників, можна визначити діапазон коливань обраних для оцінки ризику проекту кінцевих показників його ефективності, а також критичні значення вихідних (факторних) показників розглянутого проекту, які ставлять під сумнів доцільність його здійснення. Чим вище ступінь залежності показників ефективності проекту від окремих вихідних (факторних) показників її формування, тим більш ризикових він вважається за результатами аналізу чутливості.

Аналіз чутливості проекту в процесі оцінки ступеня його ризику здійснюється в розрізі наступних основних етапів

1. Вибір для аналізу пріоритетного показника ефективності проекту. Аналіз чутливості проекту принципово може бути проведений за будь-якого з показників його ефективності – чистого наведеного доходу, індексом (коефіцієнтом) прибутковості, індексом (коефіцієнтом) рентабельності, періоду окупності, внутрішньої ставці прибутковості. Разом з тим, з урахуванням раніше розглянутих переваг і недоліків кожного з оціночних показників ефективності проекту, пріоритет в такому виборі слід віддавати показниками чистого приведеного доходу або внутрішньої ставці прибутковості.

2. Вибір для аналізу системи основних вихідних (факторних) показників, що впливають на можливу зміну обраного показника ефективності проекту.

Так як практично всі показники оцінки ефективності інвестиційного проекту побудовані на зіставленні обсягу інвестиційних витрат і суми чистого грошового потоку, при виборі факторних показників слід звернути увагу на ті з них, які, на думку аналітика, мають найбільший вплив на зазначені елементи визначення обраного показника ефективності.

3. Побудова моделі розрахунку впливу кожного з вихідних (факторних) показників на обраний показник ефективності проекту. Така модель будується роздільно по кожному факторингу показником методом прямого рахунку або на основі кореляційного аналізу за попередній період.

4. Визначення аналітичного періоду здійснення розрахунків. Аналіз чутливості проекту може проводитися як з будь-якого з етапів проектного циклу, так і по всьому періоду проектного циклу. Зазвичай для аналізу обирається другий варіант аналітичного періоду, якщо інформаційна база аналізу дозволяє прогнозувати можливі зміни окремих первинних (факторних) показників у процесі повної реалізації проекту.

5. Встановлення базового значення кожного з вихідних (факторних) показників, за яким розраховувався обраний показник ефективності проекту. Система таких базових значень всіх вихідних показників міститься в проектному обґрунтуванні (у відповідних його розділах – виробничому, маркетинговому, фінансовому та ін.)

6. Визначення можливого діапазону зміни кожного вихідного (факторного) показника в ході реалізації проекту. У процесі цього етапу аналізу визначається мінімально і максимально можливу зміну базового вихідного (факторного) показника до кінця аналітичного періоду. Розрахунок можливих змін ведеться у відсотках до базового значенням вихідного показника. Загальний діапазон можливої зміни вихідного показника також визначається у відсотках (як різниця між максимальним і мінімальним розміром його можливого відхилення).

7. Розрахунок очікуваної зміни обраного показника ефективності проекту при екстремальних значеннях можливої зміни кожного вихідного (факторного) показника. Такий розрахунок здійснюється як за мінімальним, так і за максимально можливе значення кожного вихідного показника на основі раніше побудованих моделей визначення їх впливу на обраний показник ефективності проекту. Результати розрахунку дозволяють отримати кількісні значення показника ефективності проекту при мінімальному і максимальному значенні кожного з вихідних (факторних) показників.

8. Встановлення можливого діапазону значень обраного показника ефективності проекту в діапазоні зміни кожного вихідного (факторного) показника. У цих цілях спочатку визначається розмір відхилень показника ефективності проекту (при мінімальному і максимальному значенні вихідного показника) від базового його значення (у відсотках до базового значення). Потім як різниця між максимальним і мінімальним значеннями показника ефективності визначається можливий діапазон його коливань (у відсотках) в залежності від зміни кожного вихідного показника.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13