Книга: Держава та її економічні функції
Із
трьох напрямів сучасної західної економічної теорії найгуманнішим є інституціоналізм.
Водночас інституціональним теоріям держави притаманні окремі недоліки
кеинсіанського напряму (наприклад, некомплексність запропонованих методів), а
також відірване від практики капіталістичної дійсності положення про державу як
підпорядкований техноструктурі інститут, суперечливість окремих ідей (з одного
боку, про диктат підприємців, з другого — про підпорядкованість держави
техноструктурі та інші), нереалістичність прогнозів про можливість побудови
держави соціального благоденства без усунення влади союзів підприємців (які є
персоніфікаторами панування гігантських монополій). Для інституціонального
напряму важливою проблемою є оптимальне співвідношення між державою та
громадянським суспільством.
Марксистський
напрям економічної теорії в оцінці ролі держави, передусім, її економічної
діяльності, поєднує з кейнсіанським та інституціональним ряд вихідних положень
(про неспроможність існування сучасної економічної системи без регулюючої ролі
держави, про доцільність впровадження національного планування (зокрема,
індикативного планування), про необхідність соціального контролю над дер-кавою,
державного регулювання цін, зайнятості, розподілу доходів тощо). З
інституціональним напрямом його поєднує теза про вирішальну роль держави в
сучасному суспільстві, про найвищу цінність людини, про необхідність
націоналізації підприємств ВПК та одержавлення економічної та соціальної
інфраструктури та ін.
Різниця
між марксистським напрямом, з одного боку, кейнсіанським та
інститутосоціальним, з другого, полягає у даному випадку в тому, що марксистська
теорія обґрунтувала більшість цих положень набагато раніше і це обґрунтування
має здебільшого системний характер і пов’язане з діалектикою розвитку
продуктивних сил. Не втратило своєї евристичної цінності ленінське положення
про закономірний характер розвитку капіталістичного способу виробництва від
монополій до одержавлення, про поєднання гігантської сили капіталізму з
гігантською силою держави, оскільки воно повніше відображає реальний стан речей
сучасному західному суспільстві, ніж поняття "державно-корпоративний
капіталізм". Ядром об'єднаної гігантської сили капіталізму і гігантської
сили держави є державно-монополістичний капіталізм.
Водночас
хибними, з погляду методології, є ленінська ідея про державну єдину фабрику,
щодо якої всі перетворюються на службовців цієї фабрики (оскільки цим
заперечується діалектичний характер розвитку форм власності, доцільність
плюралізму таких форм, у тому числі, приватної власності), що послужило основою
майже тотального одержавлення економіки в СРСР; окремі положення, в яких
ототожнюється державна власність при соціалізмі з власністю робітничого класу.
|