Дипломная работа: Формування творчого потенціалу у студентів 1–4 курсу
У людей
«середнього розуму» інтелект і творчі здібності зазвичай тісно пов'язані один з
одним. У людини з нормальним інтелектом зазвичай є й нормальні творчі здібності.
Лише починаючи з певного рівня шляху інтелект і творчість розходяться. Цей
рівень, лежить в області IQ (коефіцієнта інтелекту), рівного 120. При IQ вище
120 кореляція між творчої та інтелектуальної діяльністю зникає, оскільки творче
мислення має свої відмінні риси і не тотожне інтелекту. Припущення Торренса на
диво добре відповідає даними Д. Перкінса, згідно з яким для кожної професії
існує нижній допустимий рівень розвитку інтелекту. Люди з IQ нижче певного
рівня не можуть оволодіти цією професією, але якщо IQ вище цього рівня, то
прямого зв'язку між інтелектом і рівнем досягнень немає. Головну роль у визначенні
успішності роботи відіграють особистісні цінності та риси характеру. Високий
рівень розвитку інтелекту передбачає високий рівень творчих здібностей і
навпаки [5].
1.3 ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВІКОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ СТУДЕНТІВ (18–23
РОКІВ)
Ранню дорослість
прийнято називати "молодістю" (18-23 років). Цей період
характеризується завершенням головної фази біологічного та психологічного
розвитку, уповільненням зростання. За даними Б.Г. Ананьєва і його
співробітників, пік психофізіологічних, психічних і інтелектуальних функцій
доводиться на 19-20 років, коли спостерігається підвищення рівня психомоторних
характеристик, уваги, пам'яті, мислення, творчості, спостерігається пік
динамічності збудливого і гальмівного процесів [3].
Визначення
вікових кордонів молодості до цих пір залишається предметом наукових дискусій.
Відомий вітчизняний соціолог І.В. Бестужєв-Лада пише: «Річ у тому, що молодь - не
лише і не стільки вікове поняття, скільки соціальне і історичне. До цієї
категорії в різні часи і в різних шарах суспільства відносили людей вельми
різного віку».
На думку
Оленникової М.В. період молодості людини починається в юності (від 18 до 23
років). Ще цей етап називають етапом людської близькості. Молодість відкрита
спілкуванню: легко заводяться знайомства, легко утворюються дружні зв'язки,
приходить любов, створюються сім'ї.
Провідною
діяльністю є або професійне навчання, або трудова діяльність, або те і інше
разом. Завдяки цим діяльності молоді люди освоюють норми стосунків між людьми,
а також професійно-трудових умінь.
Цей вік
характеризується як стійко концептуальна соціалізація, коли виробляються стійкі
властивості особи, стабілізуються всі психічні процеси, чоловік набуває стійкий
характер. В молодості людина найбільш здібна до творчої діяльності,
формулювання евристичних гіпотез, максимально працездатна, тому прогрес в
різних областях наукового знання багато в чому пов'язаний з діяльністю молоді.
Молодь опановує найбільш складні способи інтелектуальної діяльності в
найрізноманітніших і сучасних галузях науки і техніки; у трудовій діяльності засвоєні
знання, навики, уміння не лише реалізуються, але і отримують свій подальший
розвиток і творче вдосконалення.
Молодість -
важливий етап розвитку розумових здібностей. Істотно розвиваються теоретичне
мислення, уміння абстрагувати, робити узагальнення. Відбуваються якісні зміни в
пізнавальних можливостях: вже йдеться не лише про те, скільки і які завдання вирішує
молода людина, а яким чином вона це робить (нестандартний підхід до вже відомих
проблем; уміння включати приватні проблеми загальніші, родові; уміння ставити
плідні загальні питання навіть на основі завдань, сформульованих не кращим
чином, і тому подібне).
Розвиток
інтелекту в молодості тісно пов'язаний з розвитком творчих здібностей, що
передбачають не просто засвоєння інформації, а прояв інтелектуальної ініціативи
і створення чогось нового.
В якості
найважливішого компонента творчості фахівці-психологи виділяють переважання
дивергентного мислення, яке має на увазі, що на одне і те ж питання може бути
дане безліч однаково правильних і рівноправних відповідей, - на відміну від
конвергентного мислення, що орієнтується на однозначне рішення, що знімає саму
проблему [8].
Такі особливості
мислення студентів треба враховувати в організації учбової діяльності у вузі в
цілому — в лекційному викладанні, при підготовці вмісту завдань для самостійної
роботи, при проведенні практичних і лабораторних занять, в їх науково-дослідній
роботі.
Творча активність
молодої людини передбачає уміння здолати буденні вистави, а інколи і виходити
за рамки строгого логічного дотримання і виводів, звертаючись до незвичайних
зв'язків і аналогій, а також зняття різних заборон і обмежень для повнішого
свого прояву, вільний пошук нового і ін. В той же час зберігається необхідність
дотримання інтелектуальної дисципліни, організованості і систематичності в
роботі. Особливо їх потребують студенти, що володіють творчими здібностями, але
недостатньо зібрані, не дуже організовані, часто працюючі уривками, без
строгого плану і системи. За інших рівних умов, як правило, менше шансів на
успіх в того, хто розкиданий в роботі, не уміє її планувати, не доводить справу
до кінця [15].
На серйозну увагу
заслуговує характеристика мотивів учбової діяльності студентів, оскільки вони
безпосередньо впливають на якість професійної підготовки, на формування особи
професіонала. Назвемо деякі з них: пізнавальні, професійні, мотиви творчого
досягнення, широкі соціальні мотиви — мотив особистого престижу, мотив
збереження і підвищення статусу, мотив самореалізації, мотив самоствердження,
матеріальні мотиви.
Бердяєв Н.А.
вважав, що істотним мотиваційним чинником ефективності учбової діяльності
студентів є мотив творчого досягнення. Потреба в досягненнях осягається людиною
як прагнення до успіху, що є різницею між минулим рівнем виконання і
сьогоденням, це — змагання з самим собою за успіх, прагнення до поліпшення
результатів будь-якої справи, за яку він береться. Вона виявляється також у
включеності в досягнення далеких цілей, в здобутті унікальних, оригінальних
результатів як в продукті діяльності, так і в способах вирішення проблеми.
Потреба в досягненнях стимулює пошук людиною таких ситуацій, в яких він міг би
випробовувати задоволення від досягнення успіху [7].
Велике місце в
молодості займає спілкування. Учбова діяльність відбувається в групі, в
середовищі однокурсників. У зв'язку з цим фахівці (Ю.М. Орлів, Н.Д. Творогова і
ін.) звертають увагу на важливість мотиву аффіляції. Під її мотивом прийнято
розуміти прагнення людини до вступу до спілкування з членами свого суспільства,
прагнення до створення, збереження і відновлення позитивних емоційних взаємин з
іншими людьми. Дослідження мотиву аффіляції у студентів медичного вузу показали
його істотний вплив на результати учення. З'ясувалося, наприклад, що вчитися на
відмінно другокурсникам з високою аффіляцієй складніше, ніж з низькою, оскільки
спілкування приводить до великих витрат їх енергії і часу. Проте на четвертому
курсі вчитися на відмінно студентам з високою аффіляцієй легше, ніж з низькою
аффіляцієй, оскільки старшокурсники вже придбали техніку спілкування і процес
активного спілкування не заважає, а допомагає навчанню.
Потреба в
спілкуванні, мотив аффіляції значно впливають на учбову діяльність студентів, -
або утрудняючи її, або покращуючи, викликаючи задоволеність ученням (Рогов
Е.І.) [36].
Потреба в
самоствердженні, що зародилася в отроцтві, інтенсивно продовжує розвиватися в
молодості. Мотиви самоствердження (домінування) виявляються в прагненні людини
впливати на інших людей, контролювати їх поведінку, бути авторитетним,
переконливим. Вони виявляються в прагненні довести істину іншим, бути
переможцем в спорі, нав'язати іншим свої погляди, смаки, стиль і моди,
вирішення проблем. У студентській учбовій діяльності ця потреба підвищує
задоволеність ученням, викликає полегшення його процесу, підвищує
відповідальність у відношенні до навчання. Пізнавальна потреба у поєднанні з мотивом
в досягненнях робить дуже сильний вплив на підвищення успішності, створює
глибоку задоволеність навчанням у вузі [27].
1.3 ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ У СТУДЕНТІВ
Багато хто з
дослідників зводять проблему людських здібностей до проблеми творчої
особистості: не існує особливих творчих здібностей, а є особистість, що володіє
певною мотивацією і рисами. Дійсно, якщо інтелектуальна обдарованість не
впливає безпосередньо на творчі успіхи людини, якщо в ході розвитку
креативності формування певної мотивації та особистісних рис передує творчим
проявам, то можна зробити висновок про існування особливого типу особистості -
«Людини творчої». Знаннями про особливості творчої особистості психологи
зобов'язані не стільки своїм зусиллям, скільки роботі літературознавець,
істориків науки і культури, мистецтвознавців, які так чи інакше торкалися
проблеми творчої особистості, бо немає творіння без творця. Творчість є вихід
за межі заданого (пастернаковське «поверх бар'єрів»). Це лише негативне
визначення творчості, але перше, що впадає в очі, - схожість поведінки творчої
особистості і людини з психічними порушеннями. Поведінка того й іншого
відхилятися від стереотипів, загальноприйнятого. Є дві протилежні точки зору:
талант - це максимальна ступінь здоров'я та талант - це хвороба [7].
Проблема
виявлення ранніх здібностей цікавить багатьох дослідників. Мова йде про
виявлення спроможних людей, щодо відповідної їх підготовки, про найкраще
вирішення підбору кадрів.
Творцем, так само
як і інтелектуалом, не народжуються. Все залежить від того, які можливості
надасть середовище для реалізації того потенціалу, який в різних ступені і в
тій чи іншій формі властивий кожному з нас.
Роботи психологів
в останні роки досить виразно виділяють два типи обдарованих людей. Ось думка з
цього приводу радянського лікаря-психіатра В. Леві: «Можна виділити два полюси
геніальності, між якими лежить гамма поступового переходу. Представників одного
полюса можна було б назвати, за традицією, геніями «від Бога», представників
іншого - геніями «від себе».
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 |