Курсовая работа: Романтизм як стильова течія української літератури першої половини 19 століття
Висновки
Становлення українського романтизму
відбувалося паралельно з розвитком таких ділянок науки, як етнографія і
історія, виявом чого були збірки етнографічних і фольклорних матеріалів.
Основоположницею для розвитку
українського романтизму була харківська школа з її двома гуртками — першим, що
створився ще у 1820-х pp. навколо І. Срезневського і що з ним були пов’язані
найвидатніші з поетів-романтиків Л. Боровиковський і О. Шпигоцький, та другим,
що діяв у середині 1830-х pp. також під проводом І. Срезневського, до нього
були причетні: А. Метлинський, М. Костомаров, О. Корсун, М. Петренко і С.
Писаревський та ін. Поетичну творчість цього гуртка поетів характеризує
ідилічно-песимістичне захоплення українським минулим, культ могил й історичних
героїв і особливо співців та бандуристів, слабе й безперспективне у своїх
прагненнях слов’янофільство. Одночасно з харківським осередком у Галичині
виступила «Руська трійця» з участю М. Шашкевича, І. Вагилевича і Я.
Головацького для яких була програмовою «Русалка Дністровая» (1837) з її
елегійним захопленням ідеями народности і слов’янського братерства. Послідовниками
«Руської трійці» в її романтичних змаганнях за народність української мови й
літератури стали згодом М. Устиянович і А. Могильницький у Галичині та О.
Духнович на Закарпатті.
Другим осередком чи й етапом
українського романтизму, уже з багатшим на мистецькі засоби і літературні жанри
творчим доробком і з виразнішим національним і політичним обличчям, був Київ
другої половини 1830–40-х pp. з М. Максимовичем, П. Кулішем, Т. Шевченком,
автором виданого вже 1840 року «Кобзаря», і прибулими туди з Харкова А. Метлинським
і М. Костомаровим. Філософський романтизм членів цього гуртка і близьких до
нього тогочасних київських учених, професорів Київського університету,
поєднаний з вивченням української народної творчості і історії та ідеями
слов’янофільства вплинув на постання Кирило-Мефодіївського братства з його
виробленою М. Костомаровим романтично-християнською програмою – «Книгами Битія
українського народу» і, з другого боку, дав нову за поетичними засобами і
діапазоном політичного мислення поезію Т. Шевченка з його баченням майбутньої
України. Так само, як харківський осередок романтиків не був обмежений тільки
Харковом, причетними до київського осередку були українські романтики з інших
міст України й Росії.
Третім етапом українського романтизму
була діяльність, згуртованих навколо журналу «Основа» (1861 – 1862)
письменників і діячів, між якими були: кирило-мефодіївці В. Білозерський, М.
Костомаров, П. Куліш і Т. Шевченко. До цього ж етапу пізнього романтизму
зараховуються: О. Стороженко, автор багатьох повістей і оповідань з
фантастичними сюжетами й мотивами, ліричні поети Я. Щоголев, Ю. Федькович.
Наявні елементи романтизму у ранніх поетів другої половині XIX століття.
В цілому, у поетичній творчості
українському романтизмі помітні дві течії – національно-патріотичний у
більшості поетів-романтиків і суб’єктивно-ліричний у таких його представників,
як М. Петренко, В. Забіла, згодом Я. Щоголів. В порівнянні з російським,
український романтизм вирізняється історичністю в епічних жанрах,
ідеалізуванням минулого й національними мотивами, неособистої печалі в ліриці
та нахилом до форм пісенної творчості в стилі. В цьому український романтизм
має більше спільних рис із польським романтизмом.
Відкриваючи значення й вагу народної
поезії і народного мистецтва для розвитку й зростання літератури та історичних
пам’яток і досліджень для національного самовизначення, український романтизм
спричинився одночасно з цим до вироблення й усамостійнення української
літературної мови й до удосконалення поетичних засобів. Проте, обмежуючись
здебільш жанрами балади і ліричної поезії, українські романтики не збагатили
своїми творами інших жанрів: романтичної поеми, історичного роману і драми.
Винятком були ранні поеми Т. Шевченка і «Чорна Рада» П. Куліша. Історичні драми
М. Костомарова «Сава Чалий» (1838) і «Переяславська ніч» (1841) залишилися
тільки слабими спробами. Позитивним фактором було те, що українські теми й
сюжети у творах російських, польських і українських романтиків вплинули деякою
мірою на ознайомлення з Україною, українською історією й культурою в західній
літературі й науці.
Романтизм став важливим етапом
розвитку національної самосвідомості, значною мірою сприяв становленню
української літературної мова та національної літератури. Він заклав підвалини
для розвитку не лише реалістичної, але й модерної літератури наступних
десятиліть, зокрема неоромантизму.
Література
1.
Берковский
Н. Я.Эстетические позиции немецкого романтизма // Литературная теория немецкого
романтизма: Документы.– Л.,1934.
2.
Бовсунівська
Т. Феномен українського романтизму. – Київ,1997.
3.
Вальо М.,
Літературно-критичні ідеї “Русалки Дністрової” і розвиток літературно-наукової
думки на західноукраїнських землях у 30-40х рр. 19 століття// Шашкевичіана.
Нова серія. Випуск 1-2. – Львів-Броди-Вінніпег, 1996.
4.
Возняк М.
Століття “Зорі” Маркіяна Шашкевича//Діло. – 1934. – 5травня.
5.
Головацкий
Я. Воспоминание о Маркияне Шашкевиче и Иване Вагилевиче // Литературный
сборник. – Львов, 1885.- Вып.1/3.
6.
Горинь
В., Естетичні погляди “Руської Трійці”(До генези українського романтизму)//
Шашкевичіана. Нова серія. Випуск 1-2. – Львів-Броди-Вінніпег, 1996.
7.
Грушевський
М. Ілюстрована історія України. – Київ-Львів, 1913.
8.
Єфремов.С.
Історія українського письменства. – К., 1995.
9.
Історія
філософії України. Хрестоматія. – К.,1993.
10. Кирилюк Є.П. Український
романтизм у типологічному зіставленні з літературами західно- і
південнослов’янських народів(перша половина 19 століття). Сьомий Міжнародний
з’їзд славістів. – К., 1973.
11. Кирчів Р.Ф.
Етнографічно-фольклористична діяльність “Руської Трійці” – К.,1990.
12. Комаринець Т.І.
Ідейно-естетичні основи українського романтизму. – Львів, 1973.
13. Нахлік Є.К. Нова література в
Західній Україні // Історія української літератури 19 століття. Кн.1. – К.,
1995.
14. Пириходько П. Шевченко й
український романтизм 30 – 50 pp. XIX ст. – К., 1963.
15. Розумний Я. Маркіян Шашкевич
– символ національного відродження // Сучасність . – 1992. – №6.
16. Сініцина А. Джерела і
особливості українського романтизму // Збірник наукових праць: філософія,
соціологія, психологія. — Івано-Франківськ, 1999. – Вип. 3. – Ч. 1.
17. Українська літературна
енциклопедія. – К., 1990.
18. Українські поети-романтики
20-40х рр. 19 століття. – К., 1968.
19. Українські поети-романтики
20-60х рр. 19 століття. – К., 1987.
20. Франко І., Твори: у 50-ти
томах. Том 29. – К.,1980.
21. Чижевський Д. Історія
української літератури від початків до доби реалізму. – Нью-Йорк 1956.
22. Шамрай А. Харківські поети 30
– 40 років XIX ст.: харківська школа романтиків. – X., 1930.
|