Курсовая работа: Історія Почаївської Лаври
Собор Святої Трійці
Про цей собор
очевидці розповідають : “Це – данина храму, який був побудований Федором і Євою
Домашевськими і який був знесений в час побудови Успенського собору”. [ ]
В сьогоднішньому соборі,
з його величним
куполом, хорами і переходами, які побудовані за проектом архітектора А. Щусева.
Храм був заложений ще в 1899р., але тільки в 1906р. відновились будівничі
роботи. І вже через 5 років на рівному і просторому місці виріс могутній собор.
Ще біля Святих воріт він постає перед нами всіма своїми якостями. В мозаїчній
іконі Спаса Нерукотворного біля якого в поклоні схилилися князі російські.
Західний вхід в храм прикрашений зображенням з мозаїки ікони Почаївської Божої
матері. Довкола ікони в славі ангели, а з низу благосвідомо стоять святі Божі
угодники Волинської землі. З східної частини зображена новозавітна Троїця з
Гамофою в центрі. Стіни собору, важкі, моновилиті, мають мінімум прикрас – лише
узорний орнамент, викладений на висоті.
Першим розписував
собор лаврський іконописець ієродиякон Дамаскін Малюта. До 1-ї Світової війни
він встиг розписати притвір і вівтар, частково стіни.
Гудима писав:
“Розпис собору завершений в 70-ті роки ХХст. Місцевими іконописцями, за ескізами
художників Щербакова і Фролова. На стінах – у весь зріст зображення святителів,
святих, мучеників, мучениць, біблейські сюжети. На західній стіні храму –
зображення Страшного суду, з правої сторони від Правосудного Господа – рай, а
зліва – пекло. Виходячи з церкви, кожен богомолець підсвідомо піднімає очі на
ці зображення, які наводять на глибокі роздуми”. [3.ст.289].
Іконостас зроблений за
проектом архітектора
А. Щусева. Він був подарований разом з панікадилом імператором Миколою ІІ-м.
Величні розміри,
розпис і напівтемрява в храмі за рахунок вузьких вікон – зв’язуюча нитка з
давнім Троїцьким собором, збудованим Домашевськими і освяченим преподобним
Іовом.
Отже, всі храми,
які знаходяться в Почаївській Лаврі є напрочуд гарними і неповторними. Вони випромінюють
ласку Божу і красу яку Бог дарує людям.
Висновки
Отже, через брак
писемних першоджерел точна дата заснування чернечої обителі залишається, на
жаль, не з’ясованою. Натомість є багато
припущень, які ґрунтуються переважно на народних переказах і легендах.
Згідно з найбільш
розповсюдженою версією, поява першого ченця в Почаєві пов’язана з трагічними
для давньої Русі-України подіями 1240р. коли потужна навала тараро-монгольських
завойовників змусила мешканців наддніпрянських міст рятуватися втечею. Серед
прадавніх густих лісів, використовуючи чи то природні, чи то рукотворні сухі
печери, колишні ченці Києво-Печерського монастиря саме тут обрали для себе
тимчасове пристанище, якому згодом судилося перетворитись на пустельножитний монастир,
тобто таким, у якому кожен монах провадив своє окремішнє життя.
Існують й інші
ймовірні припущення, згідно з яким набожні монахи-пустельники облюбували собі
цю лісисту місцину невдовзі після хрещення Русі. Лише спеціальні археологічні
дослідження, якщо до них дійде справа у майбутньому, зможуть пролити більше
світла на найраніші роки існування монастиря.
Почесна роль
фундаторки монастиря належить Анні Гойській. Про свій намір вона внесла 14
листопада 1597 року відповідний запис у Крем’янецькі земські книги. Разом з матеріальними пожертвами Анна Гойська
передала монастиреві і належну їй ікону Божої Матері, яка з часом набула
статусу найшановніших християнських святинь України.
Після смерті
Гойської магнат Андрій Ферлей намагався відібрати все майно Лаври. Він викрав з
монастиря чудотворну ікону і забрав її до Козина (Радивилівський район
Рівненської області). Проте ігумен Іов Залізо відсудив всі землі та ікону.
Важливу роль у
розбудові Почаївської Лаври відіграв відомий польський магнат Микола Потоцький,
з ім’ям якого пов’язано спорудження головного монастирського храму-соборної
церкви Успіння Пресвятої Богородиці.
На кінець ХVІІ-ХVІІІ ст. Почаївський монастир мав три
основні церковні споруди. Це Успенська церква, Троїцька церква та церква в ім’я Перемоги Божої Матері.
В ХХ-му столітті
в монастирі з’явився Амфілохій (Головатюк),
який отримав від Бога дар зцілення. Після його смерті пройшло вже більше сорока
років, але коли його труну відкрили, то тіло збереглося таким як і було. Він
зачислений до числа святих. Зараз земля його могили має цілющі властивості і
творить дива.
Майже все ХХст.,
починаючи з Першої світової війни і закінчуючи розпадом СРСР у 1991р., було
вкрай несприятливим для подальшого розвитку Почаївської Лаври. У міжвоєнний
період її настоятелям доводилося більше перейматися судовим процесам на захист
монастирського майна та нерухомості від позовів католицького проводу,
обмежуючись поточними ремонтами та поновленням. Не кращим був стан речей і за
радянських часів. Хоча Лавра і увійшла до переліку найвизначніших
історико-релігійних пам’яток України, які перебували під охороною держави,
кошти на реставраційні роботи виділялися лише для мінімального підтримання
існуючих споруд.
Однак як будь-який
живий організм так і діюча християнська обитель не зупинилася на певній стадії природної
еволюції . У 90-ті роки ХХст. Лавра відчула нові позитивні імпульси . З’явилися
підстави для нового будівництва у зв’язку з визначними датами, що їх святкувала
християнська Церква на зламі ХХ та ХХІст.
У 1997р. на честь
400-річчя перенесення до монастиря ікони Почаївської Божої Матері – з’явилася капличка поблизу надбрамного
корпусу. Три позолочені маківки, виставлені на даху в один ряд, нагадують
традиційний тип українських трибаневих церков.
Найновішою
лаврською спорудою стала каплиця на честь 2000-літнього ювілею Різдва
Христового.
За народним повір’ям, Почаївська Лавра непідвладна
руйнівній силі часу, а тому існуватиме аж до моменту Страшного суду та Другого
пришестя Спасителя.
З давніх-давен і
до сьогодні цей монастир є одним з найшанованіших місць для щорічних
прощ-масового паломництва віруючих до лаврських святинь. На теренах України він
поступається лише Києво-Печерській Лаврі.
Список використаної літератури
1. Амвросий [Лотоцький]. Сказание историческое о Почаевской
Успенской Лавре бывшего наместника Лавры архимандрита
Амвросия.-Почаев,1886.-313с.
2. Білецький П. Украинская портретная живопись ХVІІ-ХVІІІ вв. –Л.: Искуство,1981.-258с.
3. Гудима А. “Почаївський
монастир в історичній долі українства”.-Тернопіль,1995р.-286с.
4. Дубилко І. “Почаївський
монастир в історії нашого народу”, Інститут Дослідів Волині, Вінніпег,
1986р.-114с.
5. Евлогий [Гсоршевский]. Путь моей
жизни. Воспоминания митрополита Эвлогия [Гсоршевского],
изложение по его рассказам Т. Манухиной. -М: Моск. рабочий, 1994.-622с.
6. Жук С.: Короткий історичний нарис
Почаївської Успінської Лаври, вид. Церква і Нарід, Крем’янець,1978р. ст. 60.
7. Краткое обозрение истории и
исторических достопримечательностей средней части Волыни.-СПб., 1890.-43с.
8. Крыжановский Е. Заметка на заметку о
Почаевской Лавре // Киевская старина.-
1882.-Т.4.-с.376.
9. Історія українського
мистецтва.-Т.3: Мистецтво другої половини ХVІІ-ХVІІІ ст.-К: УРЕ, 1986 – 440с.
10.
Логвин Г.
З глибин. Гравюри українських стародруків ХVІ-ХVІІІ ст.-К.: Дніпро, 1990.-408с.
11.
Митрополит
Іларіон [Огієнко І.І.]. Фортеця православія на Волині-
Свята Почаївська Лавра.- Вінніпег, 1961.-398с.
12.
Памятники градостроительства и архитектуры
Украинской ССР.-К.: Будівельник, 1986.-Т.4. – 375с.
13.
Почаїв // Енциклопедія українознавства.-Т.6. –
Львів: Вид. Наук. Т-ва ім. Т.Г. Шевченка, 1996.-с. 2287-2289.
14.
Ричков
П.А, Луц В.Д. Почаївська Свято-Успенська Лавра.- К.: “Техніка”, 2000.
15.
Рафальський
Л. Подорож по Крем’янецькому уїзді Волинської
губернії в 1865 році.- Почаїв,1876.-108с.
16.
Свято-Успенськая Почаевская Лавра:
Фотоальбом.-Б. М., 1995.-230с.
17.
Теодорович Н.И.
Инвентарь Почаевского монастыря // Волынские
епархиальные ведомости.-1905. №3-5,9.
18.
Хайнацкий А.Ф.
Повесть историческая о святой чудотворной иконе Божей Матери Почаевской.-
Почаев, 1910-61с.
19.
Хайнацкий А.Ф.
Православие на западе России в своих ближайших представлениях, или Патерик
Волыно-Почаевский.-Житомир, 1997 – 496с.
20.
Янко М.Т. Топонімічний словник-довідник
Української РСР.-К.: Рад. Школа, 1973.-180с.
|