Реферат: Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу України
В Україні природно-заповідний фонд
охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється
особливий режим охорони, відтворення і використання.
Україна розглядає цей фонд як
складову частину світової системи природних територій та
об'єктів, що перебувають під особливою охороною. До
природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти
- природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні
парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні
урочища, штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки,
зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.
У зв'язку з цим законодавством
України природно-заповідний фонд охороняється як
національне надбання, щодо якого встановлюється
особливий режим охорони, відтворення і використання.
Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи
природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою
охороною.
Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади,
дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки
садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і
наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або
місцевого значення.
Залежно від походження, інших особливостей
природних комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками
природи, мети і необхідного режиму охорони: заказники поділяються на
ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні,
ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні,
палеонтологічні та карстово-спелеологічні, пам'ятки природи поділяються на
комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.
Законодавством Автономної
Республіки Крим може бути встановлено додаткові
категорії територій та об'єктів природно-заповідного
фонду.
Природні заповідники – це
природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення,
покликані зберігати в природному стані типові або виняткові для даної
ландшафтної зони природні комплекси з усією сукупністю їх компонентів, вивчати
природні процеси і явища, що відбуваються в них, розробляти наукові засади
охорони навколишнього середовища, ефективного використання природних ресурсів
та екологічної безпеки. Ділянки землі та водного простору, що належать до
заповідників, вилучаються з господарського користування. Заповідник – вища
форма охорони природних територій, природна лабораторія, де ведуться комплексні
наукові дослідження. Заповідники є в кожному великому природному комплексі.
У зоні мішаних лісів – Поліський на півночі
Житомирської області. Охороняється ландшафт мішаних лісів.
У Лісостепу – Канівський (Черкаська обл.), Медобори
(Тернопільська обл.), Розточчя (Львівської обл.). Охороняються ландшафти
Лісостепу.
У Степу – Асканія-Нова і Чорноморський
(Херсонської обл.), Дніпровсько-Орільський (Дніпропетровська обл.), Луганський
(Стрільцівський Степ, Провальський Степ, Станично-Луганський Степ), Український
степовий (Михайлівська цілина в Сумській області, Хомутівський степ у
Донецькі обл., цілина в Сумській обл., Кам’яні могили в Запорізькій обл.), Дунайські
плавні (Одеської обл.). Об’єктами охорони є степові ландшафти.
У Карпатах – Карпатський.
Зберігає рідкісні, майже не ушкоджені гірські екосистеми лісового,
субальпійського та альпійського поясів.
У Криму – Кримський,
Ялтинський, Карадазький, Мис Мартьян. Охороняється рідкісна рослинність
середземноморського типу.
Пропоную розглянути
два найцікавіших, на мою думку, заповідники України – Карпатський та Кримський.
На їх прикладі можна краще зрозуміти що таке природний заповідник і яка робота
ведеться по збереженню природного довкілля.
Карпатський
заповідник. Створений у 1968 році, з 1992 року входить до мережі
біосферних резерватів ЮНЕСКО Загальна площа 57880 га.
Карпатський заповідник
належить до найбільших та найцікавіших об’єктів природно-заповідного фонду
України. Майже 2,5 відсотки території Карпатського регіону знаходиться під
охороною заповідника, екосистеми якого віднесені до найцінніших на нашій
планеті, і з 1993 року входять до міжнародної мережі біосферних резерватів
ЮНЕСКО. З 2000 року Карпатський заповідник є українським партнером проекту
WWF "Ініціатива Карпатського Екорегіону" У складі Карпатського
заповiдника (КЗ), загальна площа якого становить 57880 гектарiв, налічується
шість вiдокремлених масивiв та ботанічні заказники державного значення “Чорна
Гора” і “Юлівська Гора”. Вони розмiщені на територiї Рахiвського, Тячiвського,
Хустського та Виноградівського районiв Закарпатської областi в межах висот від
180 до 2061м. Така територіальна структура репрезентує практично все ландшафтне
та біологічне різноманіття Українських Карпат. Тут представленi найкраще
збереженi карпатськi екосистеми, якi є сховищами для багатьох рiдкiсних і
зникаючих видiв рослин і тварин.
У заповiднику вiдмiчено 64
види рослин i 72 вида тварин, занесених до Червоної книги України
та до Європейського Червоного списку. Клімат Карпатського заповідника
коливається від помірно теплого в “Долині нарцисів" від - 1,7 °С в січні, до
+ 19 °С в червні, кількість опадів 650 мм на рік) до холодного на вершинах гір
від - 7-8,5 в січні °С, до+ 11-15 °С в червні, кількість опадів 980-1500 мм на
рік). Заповідник характеризується великою різноманітністю грунтового покриву.
Майже 90% його територiї вкрито лiсами, для яких типовими є свiтло-бурi та
темно-бурi гiрсько-лiсовi грунти. Для верхньої межі лісу характерні світло-бурі
грунти. У високогір`ї переважають торфянисто-гiрсько-пiдзолистi i
гiрсько-лучно-буроземнi грунти. На вапняках утворились щебнистi, а в долинах
рiчок - дерновi, iнодi глеєвi грунти.
Карпатський
заповідник є одним з найбільших наукових та еколого-освітніх центрів
Карпатського регіону. Тут працюють численні наукові лабораторії, створена
мережа моніторингових ділянок, фенологічних пунктів, гідро- та метеопостів. Заповідник є природною лабораторією для багатьох
вітчизняних та іноземних науково-дослідних установ. На його території
розгорнута мережа еколого-освітніх, науково-пізнавальних маршрутів та
інформаційних центрів, працює єдиний в Україні “Музей екології гір та історії природокористування Карпат”,
є власна відеостудія, видається всеукраїнський екологічний науково-популярний
журнал "Зелені Карпати".
Карпати належать до
порівняно молодих гірських систем. Вони виникли в альпійській геосинклінальній
зоні в період рухів мезозойської ери. Головна роль у геологічній будові Карпат
належить кайнозойським відкладам. Палеогенові верстви цієї ери складають власне
Карпати, а неогенові – Прикарпаття і Закарпаття. Українські Карпати є нині
однією з найбільш перспективних зон для масового відпочинку та лікування трудящих
нашої країни. На великій території Карпат зростає більше половини усіх видів
нижчих і вищих рослин.
Карпати за винятком певної
території високогір’я були до початку агрокультурного періоду повністю вкриті
лісами. Внаслідок господарського впливу лісистість тут скоротилася у 3 рази.
Українські Карпати – не
лише один з наймальовничіших куточків України, це також регіон дуже важливого
економічного значення, зона цінних лісових масивів, що очищають повітряний
басейн над значною частиною Східної Європи. Карпати відзначаються багатими й
різноманітними біологічними ресурсами.
Головні хребти Карпат –
важливі частини Європейського вододілу між Балтійським і Чорним морями. Маючи
загальну довжину понад 1500 км, вони охоплюють значну площу п’яти братніх
(колишніх соціалістичних) країн і відіграють в їх економічному житті важливе
значення.
Карпати містять третину
лісових запасів України, лісистість цієї території – одна з найвищих в Україні.
Тут ростуть 2110 видів квіткових рослин, багато цінних видів дерев і лікарських
рослин. Проте протягом останніх десятиліть Карпати зазнають все більших втрат
від людської діяльності. Карпатські ліси перебувають під загрозою знищення не
лише від лісорозробок, порушення ґрунтового і рослинного покриву, але й від
хімічного пере забруднення, кислотних дощів.
Українські Карпати – це
також центральна і найбільша частина Східних Карпат, які починаються від
Лупківського перевалу на заході і кінчаються в масиві Бучедж на території
Румунії. Їх загальна довжина становить 240 км, ширина 100-110 км. Висота
Українських Карпат з північного заходу на південний схід поступово зростає.
Кліматичні умови мають
вирішальний вплив на формування екосистеми, їх географічне поширення,
структурні особливості й функціонування.
Українські Карпати, подібно
до інших гірських систем, мають свою регіональну специфіку формування рослинних
смуг, обумовлену їх географічним положенням, історією розвитку рослинності,
впливом сусідніх геоботанічних провінцій, напрямком гірської системи,
геологічною і зокрема складною геоморфологічною будовою.
В Українських Карпатах,
включаючи прилеглі рівнинні території, вичленовано дванадцять рослинних смуг,
або ступенів, у тому числі 6 підступенів. Розташовані вони в такій вертикальній
послідовності:
І – смуга дубових лісів
із дуба звичайного,
ІІ – дубових лісів із
дуба скельного,
ІІІ –
буково-ялицево-дуобвих і дубово-букових лісів із дуба звичайного,
IV – смуга буково-дубових і дубово-букових лісів із дуба
скального,
V – смуга букових лісів,
VI – смуга високогірних буково-яворових і яворово-букових
лісів,
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 |