Реферат: Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу України
До того ж спостерігається
тенденція до зростання цього показника. Це пов'язано в першу чергу з тим, що
темпи скорочення потреб у природному газі дещо випереджають темпи спаду його
виробництва. Частка газу, якого не вистачає Україні (а це становить майже 80%),
імпортується з Росії та Туркменистану.
Перспективи розвитку
газової промисловості України пов'язані з розширенням геолого-пошукових робіт,
збільшенням обсягів пошукового буріння та прискоренням промислового освоєння
відкритих родовищ. Поряд з цим слід широко впроваджувати досягнення
науково-технічного прогресу, зокрема новітніх технологій і техніки.
Екологічні проблеми в
газовій промисловості мають свою специфіку, яка визначається в основному
відчуженням та забрудненням земель в районах промислової експлуатації газових
родовищ та проведенням геолого-пошукових робіт на нафту й газ. Щодо
використання природного газу в різних секторах економіки та галузях народного
господарства, то цей вид ресурсу є найбільш екологічно чистим порівняно з
такими енергетичними ресурсами, як вугілля, мазут, торф.
На території
України розміщено понад 2,5 тис. родовищ торфу, а геологічно
його запаси становлять 2,46 млрд. т., з них промислових 1,84 млрд. т. що
зосереджені переважно у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській,
Чернігівській, Черкаській, Хмельницькій, Сумській та Львівській областях.
Загальні геологічні
запаси горючих сланців оцінюються в 4 млрд. т. Відомі іх родовища
на межі Черкаської і Кіровоградської (Болтинське) і в Хмельницькій областях
(Флоріанівське), в Карпатах (менілітові сланці).
Важлива роль енергетики
у розвитку народного господарства визначається тим, що будь-який виробничий
процес чи будь-який вид обслуговування населення пов'язаний з використанням
енергії.
Енергетичною основою
розвитку продуктивних сил на сучасному етапі технічного прогресу є електрична
енергія. Застосування електроенергії дало змогу просторово роз'єднати робочі
машини і первинні генератори, відокремити місце виробництва енергії від її
споживачів. В результаті виробництво енергії, її передача і розподіл відокремились
у самостійну галузь — електроенергетику, а споживачі енергії розосередились по
різних галузях промисловості і народного господарства. Це відкрило простір для
концентрації виробництва в різних галузях і розміщення виробництва на відстані
від енергетичних джерел.
Умови і фактори розміщення
об'єктів електроенергетики залежно від типу генеруючих потужностей та напруги
передачі електроенергії різні.
Сумарна встановлена
потужність електростанцій України на 1.01.1999 р. становила
51,87 млн. кВт, у тому числі за типами: теплові — 31,72 млн. кВт (61,2%),
атомні — 12,82 млн. кВт (24,7%), ГЕС + ГАЕС — 4,69 млн. кВт (9,0%) і
блок-станції промислових підприємств — 2,64 млн. кВт (5,1%).
Електростанціями України в
1999 р. було вироблено 173 млрд. кВт – рік (Табл. 4).
електроенергії, у тому числі більше половини — на теплових, близько 40% — на
атомних і майже 4% — на гідроелектростанціях. Загальний спад виробництва
електроенергії за 1991—1997 pp. складає 122,0 млрд. кВт - год. Він був спричинений
переважно загальним зниженням споживання електроенергії галузями народного
господарства (особливо в промисловості), скороченням експорту та гострою
нестачею паливних ресурсів для електростанцій.
В (Табл. 4), наведено дані про виробництво електроенергії на
існуючих типах електростанцій об'єднаної енергетичної системи України у 1990,
1995 і 1999 pp. та його розподіл по областях в регіонах.
Основними районами
концентрації великих конденсаторних електростанцій (КЕС або ДРЕС) є: на сході
України — Дніпропетровська, Запорізька, Донецька, Харківська та Луганська
області; на Заході — Львівська та Івано-Франківська області; в центрі —
Вінницька та Київська області.
Таблиця 4
ВИРОБНИЦТВО ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ ОБ'ЄДНАНОЮ ЕНЕРГЕТИЧНОЮ СИСТЕМОЮ УКРАЇНИ
у
1990,1995 та 1999 pp., млрд. кВт • еа рік.*
|
1990 |
1995 |
1999 |
Всі електростанції системи |
296,3 |
192,6 |
173,0 |
у тому числі: АЕС |
76,2 |
70,5 |
75,2 |
ТЕС |
201,7 |
104.1 |
74,4 |
ГЕС + ГАЕС |
10,7 |
10,1 |
15,9 |
Промстанції |
7,7 |
7,9 |
3,5 |
* За даними Міністерства енергетики України.
Великі
теплоелектроцентралі (ТЕЦ) розміщені в найбільших містах країни: Києві, Одесі,
Харкові та ін. П'ять атомних станцій розміщені в Запорізькій, Київській,
Миколаївській, Хмельницькій, Рівненській областях. Основні гідроелектростанції
знаходяться на Дніпрі (Київська ГЕС і ГАЕС) — в Київській області, Канівська
ГЕС — в Черкаській, Кременчуцька — в Полтавській, Дніп-родзержинська — в
Дніпропетровській, Каховська — в Херсонській області та Дніпрогес — в
Запорізькій області. Будується
Дністровська ГЕС та ГАЕС — у Львівській області.
Основну електроенергетичну базу України становлять теплоелектростанції
(Запорізька, Вуглегірська, Зміївська, Трипільська, Придніпровська, Ладижинська,
Бурштинська, Київська ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6),
атомні
електростанції (Запорізька, Південно-Українська, Рівненська, Хмельницька,
Чорнобильська) та гідроелектростанції (найбільші шість станцій Дніпровського
каскаду).
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 |