Курсовая работа: Непрямі податки з підприємств
Однією з найважливіших і найвагоміших змін, що
відбулися у структурі податків європейських країн, є зменшення
відносної частки непрямих податків. Упродовж тривалого
періоду питома вага двох найважливіших непрямих податків
— специфічних і універсальних акцизів — у податкових доходах держав невпинно зменшувалася.
Таке становище пояснюється двома головними
причинами . По-перше, у податкових надходженнях зростає частка податків
на соціальне страхування; по-друге,
розширюється податкова база для індивідуального прибуткового податку. У країнах
із ринковою економікою практично вся наймана робоча сила сплачує ці податки, а
тому вони стають масовими. Найбільша питома вага непрямих податків у малих країнах Західної Європи, де вони є
основою оподаткування. Слід зазначити,
що надходження непрямих податків в абсолютних сумах зростає внаслідок зростання споживання і збільшення обсягу
товарообороту.
Практика непрямого оподаткування в Україні має ще коротку історію.
Податок на додану вартість було запроваджено у 1992 році замість раніше чинних
податку з обороту та податку з продажу, справляння яких будувалося на
системі планово-централізованих цін.
Справляння ПДВ регламентувалося Декретом КМУ №14—92 від 26.12.92 р. "Про податок на добавлену вартість"
та Інструкцією ГДПІУ №3 від 10.02.93 р. "Про порядок обчислення і
сплати ПДВ". Акцизний збір також було запроваджено у 1992 році, який
разом з ПДВ замінив податки з обороту і з
продажу. Порядок обчислення і сплати акцизного збору регламентувався: Декретом КМУ " Про акцизний
збір" № 18—92 від 26.12.92 р. та
Інструкцією ГДПІУ № 24 від 22.06.93 р. Закони України "Про внесення змін
до декретів КМУ "Про податок на добавлену вартість" та "Про
акцизний збір" було запроваджено
тільки 19.11.93 р.
Упровадження нових видів непрямих податків (ПДВ й акцизного збору)
пов'язане з необхідністю забезпечення
достатніх та стабільних доходів бюджету в умовах ринкової трансформації економіки і було економічно виправданим.
Питома вага непрямих податків та їхня
динаміка у податкових надходженнях до зведеного бюджету
України за кілька років свідчить про стабільність цього джерела доходів
(див. таблицю 3.2 та діаграму 3.1.).
Таблиця 3.1
Динаміка обсягу податкових
надходжень за 1993-2001 рр. у податкових надходженнях
Рік |
1993 |
1994 |
1995 |
1996 |
1997 |
1998 |
1999 |
2000 |
2001 |
Частка непрямих податків у податкових надходженнях |
61,64 |
47,38 |
44,60 |
40,03 |
82,27 |
78,52 |
79,76 |
63,7 |
71,65 |
Діаграма 3.1
Динаміка обсягу і структури податкових
надходжень за 1993-2001 роки.
В Україні спостерігається тенденція до
збільшення частки непрямих податків у загальних податкових
доходах держави. Постійно, починаючи з 1993 року, у структурі податків в Україні переважали
непрямі податки. У 1994—1996 роках їхня питома вага падала і в 1996 році становила 40,03% податкових доходів. Значні
зміни відбулися у 1997 році, питома вага непрямих податків у податкових доходах
державного бюджету становила 82,27%,
у 1998-му - 78,52%, у 1999-му - 79,76%, у 2000-му - 63,7%, у 2001-му - 71,65%.
Таким чином, аналіз структури податкових
надходжень дає змогу зробити висновок, що в умовах падіння реальних доходів
підприємств, зростання кількості збиткових підприємств,
недосконалості податкового законодавства, низького
рівня доходів громадян, неможливо забезпечити переважання у структурі
податкової системи прямих податків.
Отже, структура податкової системи України, в
якій відносно велику роль відіграють непрямі податки, у цілому відповідає
загальним закономірностям, які притаманні
розвитку податкових систем. Зміни у цій структурі можливі лише за умови
усунення причин, що їх зумовлюють, тобто зміни окремих параметрів соціально-економічної системи України.
На сучасному етапі розвитку пропонуються такі
основні напрями удосконалення непрямого оподаткування в Україні.
1.
Заходи щодо правильного вибору ставки податку
на додану вартість, яка є надмірно високою (20%). Є
підстави стверджувати, що в умовах ринкової трансформації
економіки України максимальна ставка податку повинна бути на рівні 15%. Це зумовить розширення сукупного попиту та пожвавлення ділової
активності, що збільшить податкові надходження до
бюджету.
2.
Особлива увага до перегляду пільг з непрямих
податків, які забезпечують необгрунтований перерозподіл
доходів між підприємствами і населенням, де формують вартісні пропорції у
галузях економіки, порушують рівність умов у конкурентному
середовищі.
3.
Зниження ставок мита, виходячи з наявного
рівня цін і середніх рівнів прибутку від
зовнішньоекономічних операцій.
4.
Виважені загальнодержавні заходи
протекціоністського характеру з метою оптимізації
регулювальної ролі акцизу, а саме: посилений контроль за виробництвом і
імпортом підакцизних товарів, встановлення державної монополії на виготовлення окремих із них. підвищення відповідальності за
ухилення від оподаткування[4].
Одним з найбільш
суперечливих питань у оподаткуванні є податок на додану вартість, враховуючи
його важливе місце у бюджеті. Існує декілька думок щодо цього податку –
починаючи з механізму його дії, закінчуючи обґрунтуванням недоцільності його
існування. Спробуємо виміряти усі “за” та “проти” податку на додану вартість.
Головними
аргументами “за” ПДВ є:
-
краще збалансовує національну податкову систему;
-
нейтральний щодо трудомістких і капіталоємних
виробництв, як рентабельних, так і збиткових підприємств, акціонерної і
особистої форм власності, фінансування акціями чи облігаціями;
-
найбільш ефективний і прийнятний спосіб збільшення
бюджетних доходів;
-
мінімально створює ділові рішення, не перешкоджає
ефективному вирішенню ресурсів.
Щодо “проти”, то
найпоширенішим запереченнями є:
-
виявляє регресивний характер, послаблює загальну
структуру прогресивного оподаткування;
-
порушує справедливість, визначеність, звичність для
платників існуючої податкової системи;
-
не надає жодних переваг національному підприємству
в міжнародній торгівлі та зовнішньоекономічних зв’язках;
-
на загальнонаціональному рівні більш прийнятним є
податок з роздрібного товарообороту, а не ПДВ.
Що ж до вирішення
цих недоліків, існують різні теорії та пропозиції. Деякі автори пропонують
ліквідувати ПДВ, не вводячи інших податків. Головними аргументами на користь
цього висновку є:
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 |