Дипломная работа: Видатки місцевих бюджетів
В
Люксембурзі, Іспанії, Австралії, Канаді, Великобританії “податкову автономію”
місцевих бюджетів забезпечують непрямі місцеві податки. В Люксембурзі,
наприклад, місцеві непрямі податки складають 54 % поточних доходів місцевих
бюджетів, В Іспанії – 43 %
Для
поповнення місцевих бюджетів одним із важливих податків є промисловий. Об’єкт
оподаткування – юридичні і фізичні особи. Податок повинен компенсувати частину
затрат, які виникають у общини у зв’язку з діяльністю підприємства. Промисловим
податком оподатковуються чисті прибутки акціонерних товариств, страхових
компаній та промислових підприємств. Ставка оподаткування складає від 1 до 5 %
По цьому податку встановлений неоподатковуваний мінімум.
У
Франції основні податкові надходження до державного бюджету забезпечують
непрямі податки, перш за все, податок на додану вартість і внутрішній податок
на нафтопродукти. Із прямих податків у формуванні доходної частини держбюджету
найважливішу роль відіграють прибутковий і корпораційний податки. В загальній
структурі місцевих податкових надходжень на прямі податки припадає біля 58 %
Серед них основними являються: промисловий податок, податок на житло, земельний
податок.
До
місцевих бюджетів надходить також частина загальнодержавного податку на додану
вартість, котрий збирається централізовано. Крім того, деякі місцеві податки є
факультативними, тобто встановлюються виключно в тих випадках, коли місцеві
органи влади не можуть забезпечити бездефіцитність бюджету. Це податки на
розваги, на утримання місцевих доріг, вулиць, на домашню прислугу, реєстраційні
збори і т.п.
Докладніше
структура поточних доходів місцевих бюджетів в деяких економічно розвинутих
країнах представлена в таблиці 1.4.
З
наведених даних видно, що в цих країнах на власні доходи місцевих бюджетів в
середньому припадає 59,5 %, а на трансферти із бюджету центральної
адміністрації – 40,5 %
В
багатьох країнах місцеві бюджети при формуванні своїх поточних доходів в
значній мірі залежать від трансфертів із бюджету центральної адміністрації. Це
– Нідерланди, Італія, Ірландія, Канада, Португалія. В цих країнах трансферти
складають відповідно від 80 до 62% поточних доходів. Трансфертне фінансування
місцевих бюджетів з боку центральної адміністрації свідчить про інтенсивний
перерозподіл національного доходу через бюджетні канали з метою усунення
диспропорцій в розвитку регіонів. В цих країнах всі основні податки надходять
до бюджету центральної адміністрації, місцеве ж оподаткування ледве перевищує 10%
поточних доходів. Головним питанням регіональної економічної політики, що
стоїть на порядку денному у країнах з трансфертним фінансуванням територій, є
питання підвищення ефективності бюджетного перерозподілу, а також зниження
фінансової залежності місцевих органів влади від “центру” і посилення їх
податкової автономії.
Слід
відмітити, що вагоміша частка бюджетних трансфертів – у країнах унітарного типу
(особливо Нідерланди, Італія, Греція), тоді як у федеративних (США, Німеччина)
– вона нижче. Це підтверджує висновок, зроблений ще у 70-ті роки у доповіді
щодо країн з розвинутою ринковою економікою Мак-Дугласом Комісії Європейського
співтовариства: рівень перерозподілу між регіонами в унітарних державах вищий,
ніж у федеративних.
Таблиця
1.4.
Структура
поточних доходів бюджетів місцевих органів влади в країнах з ринковою
економікою (у відсотках до поточних доходів),2007р.
Країни |
Власні доходи |
Регулюючі доходи трансферти від центральної адміністрації |
|
Доходи від державної власності і підприємництва |
Податки |
Інші доходи |
Власні доходи, всього |
Прямі |
Непрямі |
Всього |
Країни з “податковою автономією”, вищою за середню
(вище 50,2 %) |
Ісландія |
8,6 |
50,7 |
39,8 |
90,5 |
0,1 |
99,2 |
0,8 |
США |
3,4 |
79,8 |
8,8 |
88,6 |
0,3 |
92,3 |
7,7 |
Люксембург |
1,9 |
30,4 |
53,9 |
84,3 |
6,9 |
93,1 |
6,9 |
Іспанія |
1,9 |
32,8 |
43,2 |
76,0 |
5,3 |
83,2 |
16,8 |
Австрія |
2,2 |
30,1 |
42,5 |
72,6 |
11,2 |
86,0 |
14,0 |
Швейцарія |
4,6 |
65,6 |
3,5 |
69,1 |
7,9 |
81,6 |
18,4 |
Швеція |
2,4 |
64,3 |
0,3 |
64,6 |
5,8 |
72,8 |
27,2 |
Японія |
2,3 |
26,8 |
34,6 |
61,4 |
0,4 |
64,1 |
35,9 |
Норвегія |
1,5 |
55,2 |
1,9 |
57,1 |
- |
58,6 |
41,4 |
Німеччина |
5,0 |
24,8 |
31,4 |
56,2 |
6,4 |
67,6 |
32,4 |
Франція |
2,3 |
24,9 |
31,0 |
55,9 |
4,1 |
62,3 |
37,7 |
Фінляндія |
3,3 |
55,3 |
0,0 |
55,3 |
1,6 |
60,2 |
39,8 |
Данія |
1,6 |
47,5 |
4,1 |
51,6 |
2,9 |
56,1 |
43,9 |
Країни з “податковою автономією”, нижчою за середній
(менше 50,2 %) |
Бельгія |
16,3 |
35,4 |
7,4 |
42,8 |
- |
59,0 |
41,0 |
Австралія |
14,5 |
- |
39,9 |
39,9 |
4,1 |
58,5 |
41,5 |
Великобританія |
2,3 |
- |
37,2 |
37,2 |
8,5 |
48,0 |
52,0 |
Канада |
2,4 |
- |
37,6 |
32,6 |
0,7 |
35,7 |
64,3 |
Португалія |
3,0 |
23,3 |
5,9 |
29,2 |
6,2 |
38,4 |
61,4 |
Греція |
12,6 |
9,3 |
5,3 |
14,6 |
1,5 |
28,7 |
71,3 |
Італія |
1,7 |
6,3 |
4,4 |
10,7 |
8,3 |
20,7 |
79,3 |
Нідерланди |
8,5 |
1,9 |
4,5 |
6,4 |
5,1 |
20,0 |
80,0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Наприкінці
слід відзначити, що досить великою популярністю в країнах з розвинутою
економікою користується “теорія соціального федералізму” чи, як її називають
інакше, “теорія місцевих фінансів або багаторівневого державного господарства”.
Її почали розробляти в кінці 50-х і в 60-і роки видатні американські економісти
економетричного напрямку В. Баумаль, К. Белл, В. Оутс та інші. Особливо інтенсивно
пошуки в цьому напрямку проводились в 70-і та 80-і роки. Цінний вклад в теорію
внесли такі вчені, як Д. Фрідмен, З. Лібенстайн, Р. Хілл. І. Гоц та інші.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22 |