Дипломная работа: Географія дорожньо-транспортних пригод в Дніпропетровській області
6) Число
поранених чоловіків, у тому числі в працездатному віці
7) Частка загиблих
у результаті ДТП у загальному рівні смертності по вікових групах населення
8) Частка
загиблих у результаті ДТП чоловіків у загальному рівні смертності чоловіків по
вікових групах населення
9) Частка
загиблих у результаті ДТП жінок у загальному рівні смертності жінок по вікових
групах населення
10) Частка
загиблих у результаті ДТП чоловіків у вікових коефіцієнтах смертності чоловіків
у віковому діапазоні від 10 до 35 років
11) Частка загиблих у результаті ДТП
жінок у вікових коефіцієнтах смертності жінок у віковому діапазоні від 10 до
35 років
12) Прогнозне загублене число народжень у
результаті передчасної загибелі жінок і дівчинок у результаті ДТП
13) Процентна зміна середньої тривалості
життя жителів (у тому числі окремо по чоловіках і жінкам)
14) Середня кількість років загубленого
життя людини в результаті його передчасної смерті після ДТП (у тому числі
окремо по чоловіках і жінкам)
15) Середня кількість років загубленого
здорового життя людини в результаті його інвалідності після ДТП (у тому числі
окремо по чоловіках і жінкам).
Постійний
моніторинг демографічних наслідків дорожньо-транспортної аварійності і їхньої
специфіки в розрізі різних регіонів країни може значно підвищити ефективність
діяльності по забезпеченню безпеки дорожнього руху, за рахунок більше точного
визначення обсягів суспільного збитку від ДТП і його окремих складових. Це
дозволить більш обґрунтовано підходити до вибору заходів щодо попередження ДТП
на етапі планування, підвищити їхню цільову спрямованість й ефективніше контролювати
кінцеву ефективність реалізованих заходів.
2.3.2
Економічні аспекти.
На
сьогодні в Україні стан безпеки дорожнього руху і наслідки ДТП прийнято
оцінювати в кількісних і питомих показниках (число загиблих, поранених,
загиблих на 100 ДТП, питома вага загиблих із загальної кількості постраждалих і
т.д.). У той же час недостатньо уваги приділяється економічній
оцінці збитку, що наноситься суспільству в результаті ДТП.
Економічна
оцінка збитків від ДТП необхідна для комплексного аналізу і прийняття управлінських
рішень у сфері убезпечення дорожнього руху, а також для визначення ефективності
реалізації заходів, спрямованих на поліпшення стану безпеки дорожнього руху.
ДТП
спричиняють загибель та травмування людей, втрату матеріальних цінностей, а
також величезні соціально-економічні витрати. В країнах Західної Європи та США
обсяги витрат становлять від 2,0% до 3,1% валового внутрішнього продукту
(далі – ВВП). Така інформація є невід’ємною складовою статистичних даних з
аварійності.
Нині
в Україні загальні витрати, спричинені ДТП розраховують (за документом
“Рекомендації по оцінці збитків народногосподарського комплексу України від
ДТП”) тільки за двома складовими: витрати пов’язані з вибуттям загиблої
(травмованої) людини зі сфери матеріального виробництва (непрямі) та витрати
державних органів соціального страхування на грошові виплати пенсій з
інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, на допомогу для поховання
(прямі). Інші складові витрат через брак необхідної статистики та методів
обчислення не ураховують
За
статистичними даними у 2003 році в Україні в результаті ДТП загинуло 7149
людей (чоловіків – 5047, жінок – 1751, дітей –
351 ), поранено – 47458 людей (чоловіків – 25913, жінок –
13549, дітей – 7996) [47].
За
методикою, що діє в Україні і враховує лише два види витрат з
десяти, за методикою, у США, величина витрат від ДТП в Україні складає
3,71 млрд. грн., або 1,4 % від ВВП. Якщо застосувати методику України до
двох видів витрат від ДТП у США, то загальні витрати від ДТП у США скоротяться
у тричі, а в ЄС – у 2,5 рази. Таким чином, якби в Україні враховувались
усі види витрат від ДТП, наприклад, як в ЄС, то загальні втрати від ДТП в
Україні були б, приблизно, у 2,5 рази вищими і складали б близько 9,3 млрд.
грн., або 3,5 % ВВП.
2.3.3
Взаємозв’язок туризму в Україні та області і рівнем ДТП
Досвід
промислово-розвинутих країн показує, що міжнародний туризм є найбільш відомим
засобом, що дозволяє в короткий термін здійснити надходження в країну грошей у
національній валюті. Протягом короткого часу туризм зайняв важливе місце у
світовій економіці. У цей час налічується близько 400 млн. туристів.
Середньорічні темпи росту цього показника становлять 4-5%. Ще більш високими
темпами зростають валютні надходження від міжнародного туризму. Вони становлять
більше 11%, а їхній обсяг у цінах 2000 р. перевищує 5000 млрд. доларів щорічно.
В
економіці багатьох країн доходи від туризму й зараз мають величезне значення.
Так, надходження Іспанії від міжнародного туристського обміну перевищують витрати
на нього майже в 7 разів, Туреччини - в 6 разів, Португалії - в 4,8 рази,
Греції - 3,5, Італії - в 2 рази. Неважко помітити, однак, що всі ці країни є
приморськими державами, і виходить, цілком доречно проводити аналогії з
Україною.
Іноземний
туризм як експортна галузь економіки, посідає перше місце в державах із
середнім рівнем розвитку, таких, як Іспанія - 41,7%, Греція - 40,4%, Португалія
- 22,%, друге й третє місце у високорозвинених країнах: Австрії - 32%,
Швейцарії - 10%, Італії - 9,8%, Данії - 8,7%, Франції - 8,5%.
Міжнародний
туризм є більше вигідною формою реалізації товарів і послуг, ніж зовнішня
торгівля, тому що являє собою експорт, здійснюваний у межах країни. Здобуваючи
різноманітні товари в країні відвідування, і оплачуючи їх у валюті, іноземні
туристи вивозять їх за межі митних кордонів держави, таким чином збільшуючи
обсяг експортованих їм товарів. Такий експорт найчастіше називають «невидимим»,
або «схованим». У цей час на його частку, що постійно зростає, доводиться
приблизно 25% всієї світової торгівлі.
Активний
міжнародний туризм, крім усього іншого, є важливим засобом пропаганди
національного виробництва за кордоном, що здійснюється без вкладання в це
яких-небудь додаткових засобів.
Якщо
позитивні підсумки національного й міжнародного туризму на економіку регіону й
країни в цілому очевидні, то негативні результати й наслідки розвитку стали
усвідомлюватися й аналізуватися набагато пізніше. У цей час уже ясно, що при
оцінці соціально-економічного значення туризму не слід упадати в крайності. Не
можна розглядати туризм як панацею від всіх економічних лих, уважаючи, що
розвиток туризму автоматично приведе до процвітання держави. У ряді випадків
воно не приносить бажаних результатів для економіки, а часом може навіть мати
негативні наслідки.
Фахівці
в області туризму виділяють наступні негативні наслідки розвитку туризму [25].
1. Соціально-економічні,
пов'язані з можливим імпортом інфляції. Мається на увазі ситуація, коли в
країну або регіон прибуває значна еількість іноземних туристів з високою
платоспроможністю. Це може викликати розлад ринку й інфляцію, що потім
пошириться й на інші сектори економіки, викликаючи структурні порушення в
соціально-економічній області. Такі наслідки можуть спостерігатися не тільки в країнах
що розвиваються, але й у деяких розвинених країнах - Італії, Іспанії, на півдні
Франції.
2. Соціально-культурні
й психологічні, пов'язані з ефектом наслідування способу життя й поводженню
іноземних туристів, що суперечить традиційним цінностям і нормам поводження.
3. Екологічні,
пов'язані із прискореною індустріалізацією природних ландшафтів, будівництвом
доріг і портів, забрудненням водойм і пляжів.
Є
численні приклади, що підтверджують ці положення. Найбільш показовий щодо цього
приклад Тунісу, де програма розвитку туризму за участю іноземного капіталу була
розроблена ще на початку 70-х років. Результати її реалізації виявилися
невтішними. Кожен готель, побудований у країні за участю іноземних фірм, займає
не менш 10 га, що привело до відчуження земель, витисненню селян і т.д. Тільки
в одному з районів курортна зона в 400 га витиснула 1500 дрібних власників
городів, що займалися вирощуванням овочів. Почалася спекуляція земельними
ділянками. Підйом туризму позбавив місцевих жителів житла, що було продано
іноземцям, або перебудовано в сімейні пансіонати. Постраждала торгівля: на
одному з островів вартість оренди дрібної крамниці підскочила з 2-4 динарів у
день до 600 динарів. Спостерігається занепад ремесел і забруднення моря через
концентрацію на узбережжя 1 млн. чоловік. До 1977 року жоден туристичний об'єкт
не мав очисних споруджень і розташовувався на вигрібних ямах. Синтетичні мийні
засоби, використовувані при збиранні й пранні й дуже небезпечні для моря, порушували
традиційне рибальство. Загострилася проблема питної води: туристи споживають у
середньому 500 літрів води в добу, місцеві жителі - 10 л.
Цей
приклад показує, як небезпечно створювати туристичні об'єкти, не передбачаючи
ніяких заходів для їхній інтеграції в те середовище, у якій вони перебувають,
не беручи до уваги екологічні фактори. Завдання такої інтеграції повинна
покладати на органи, що відають державною туристською політикою [24].
Дніпропетровська
область має достатній потенціал розвитку туристичного бізнесу. Крім історичних
пам'ятників отут розташовані великий курорти "Солоний Лиман", бази
відпочинку у населених пунктах Орловщина, Новомосковськ, Петриковка. На
сьогодні тільки три готелі області відповідають європейським стандартам. Необхідне
відновлення й підвищення комфортабельності наявних в області літніх і зимових
таборів, будинків відпочинку, ремонт доріг, а також залучення інвестицій в
туристичну галузь області. Крім того розгляд і попередження випадків обману
турфірмами клієнтів, проведення заходів, що стимулюють розвиток дитячого
туризму, організація рекламних турів для іноземних гостей і представників ЗМІ
по найбільш привабливих місцях Дніпропетровської області.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 |