Учебное пособие: Предмет і метод економічної теорії
Здатність однієї
валюти обмінюватися на інші валюти називається конвертованістю. Розрізняють дві
форми конвертованості:
1. Вільно, або
цілком конвертована валюта - це національна валюта тих країн, у зонах яких
відсутні обмеження на оборот валюти.
2. Частково
конвертована валюта - це валюта тих країн, у яких допускається лише зовнішня
конвертованість валюти, й зберігаються обмеження по відношенню до визначеного
кола міжнародних операцій.
Валютний ринок - система
соціально-економічних і організаційних відносин купівлі-продажу різних
іноземних валют і платіжних документів в іноземній валюті. Це особлива сфера
економічних відносин, яка пов’язана зі здійсненням операцій з іноземною валютою
і платіжними документами (чеками, векселями, переказами та акредитивами в
іноземній валюті). Суб’єктами валютного ринку є:
а) фірми,
організації і окремі особи;
б) комерційні
банки і установи, які обслуговують зовнішні зв’язки;
в) державні
центральні банки та казначейства;
г) транснаціональні
банківські установи.
В процесі
здійснення суб’єктами валютного ринку операцій формуються валютні курси. Валютний
курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці
іншої країни. Він встановлюється шляхом котирування валют на ринку. При цьому
встановлюється курс продавця іноземної валюти і курс її покупця. Основою
визначення валютних курсів є співвідношення купівельної спроможності різних
валют, їх паритет. А поточний курс валют формується під безпосереднім впливом
попиту і пропозиції на валютному ринку. Попит на іноземну валюту визначається
потребами імпорту або обсягами вкладень національного капіталу за кордоном. Пропозиція
іноземної валюти формується надходженнями від експорту й обсягами вкладень
іноземного капіталу всередині країни.
Валютний паритет -
співвідношення між валютами різних країн, що встановлюється законодавчо. Валютний
курс і валютний паритет є сполучною ланкою між національними валютними
системами.
Платіжний баланс -
це статистичний звіт, у якому в систематизованій формі наводяться сумарні дані
про зовнішньоекономічні операції даної країни з іншими країнами світу за
визначений період. Платіжний баланс - це систематизований запис усіх
міжнародних операцій країни за певний проміжок часу. Він відображає
співвідношення між розміром всіх грошових сум, які отримані даною країною від
інших країн за визначений період і сумою всіх грошових платежів, які були
зроблені нею за той же час.
Платіжний баланс
має таку структуру:
І. Баланс поточних
операцій:
баланс послуг;
торговельний
баланс;
баланс
трансфертних платежів.
ІІ. Баланс руху
капіталу:
баланс за рахунками
довгострокових капіталовкладень;
баланс за
рахунками короткострокових капіталовкладень;
баланс офіційних
резервів.
ІІІ. Статистичні
розбіжності.
IV. Підсумковий
баланс.
Співвідношення
прибуткової і видаткової частин платіжного балансу свідчить про те, яким є його
сальдо. Воно може бути активним, коли доходи даної країни перевищують її
видатки, або пасивним, якщо видаткова частина балансу перевищує його прибуткову
частину. В першому випадку виникає профіцит платіжного балансу, в другому -
дефіцит.
Активність чи
пасивність платіжного балансу є важливим показником зовнішньоекономічного, в
тому числі валютного стану цієї країни. Пасивність платіжного балансу може
призвести до знецінення її валюти, а при активному платіжному балансі
складаються умови для її укріплення і підвищення її міжнародного авторитету. Активний
платіжний баланс здійснює стимулюючий вплив на економіку оскільки розширює
сукупні видатки, проте викликає інфляцію. Пасивний баланс має антиінфляційну
дію, проте стримує економічний розвиток.
|
