Реферат: Природне й суспільне в людині
Реферат: Природне й суспільне в людині
Природне й суспільне в людині
Являючи собою істоту соціальну, людина разом
з тим є частиною природи. Із цього погляду люди - особливий вид Homo sapiens, а
отже, людина виявляється істотою біологічною.
Як і всякий біологічний вид, Homo sapiens
характеризується певною сукупністю видових ознак. Кожний із цих ознак у різних
представників виду може змінюватися в досить більших межах, що саме по собі
нормально. Методи статистики дозволяють виявити найбільш імовірні, широко
розповсюджені значення кожної видової ознаки. На прояв багатьох біологічних
параметрів виду можуть впливати й соціальні процеси. Приміром, середня
"нормальна" тривалість життя людини, за даними сучасної науки,
становить 80-90 років, якщо він не страждає спадкоємними захворюваннями й не
стане жертвою зовнішніх стосовно його організму причин смерті, таких, як
інфекційні хвороби або хвороби, викликані ненормальним станом навколишнього
середовища, нещасні випадки й т.п. Така біологічна константа виду, що, однак,
змінюється під впливом соціальних закономірностей. У результаті реальна (на
відміну від "нормальної") середня тривалість життя зросла з 20-22
років у стародавності до приблизно 30 років в XVIII столітті, 56 років у
Західній Європі до початку XX століття й 75-77 років - у найбільш розвинених
країнах на результаті XX століття.
Біологічно обумовлена тривалість дитинства,
дієвий вік і вік старості людини; заданий вік, у якому жінки можуть родити
дітей (у середньому 15-49 років); визначається співвідношення народжень одної
дитини, близнюків, трієнь і т.д. Біологічно запрограмована послідовність таких
процесів у розвитку людського організму, як здатності засвоювати різні види
їжі, освоювати мова в ранньому віці, поява вторинних полових ознак і багато
чого іншого. За деяким даними, передається в спадщину, тобто біологічно
обумовлена, і обдарованість різних людей у різних видах діяльності (музика,
математика й т.п.).
Подібно іншим біологічним видам, вид Homo
sapiens має стійкі варіації (різновиду), які позначаються найчастіше поняттям
раси. Расова диференціація людей пов'язана з тим, що групи, що населяють різні
райони планети, адаптувалися до конкретних особливостей середовища їхнього
перебування, і це виразилося в появі специфічних анатомічних, фізіологічних і
біологічних ознак. Але, ставлячись до єдиного біологічного виду Homo sapiens,
представник будь-якої раси має такими властивими цьому виду біологічними
параметрами, які дозволяють йому з успіхом брати участь у кожній зі сфер
життєдіяльності людського суспільства.
Якщо ж говорити про людську передісторію, то
вид Homo sapiens є останньою з відомих сьогодні щаблів розвитку роду Homo. У
минулому нашими попередниками були інші види цього роду (такі, як Homo habilis
- людина здатна, але наука не дає поки однозначної генеалогії нашого виду.
Біологічно кожний з тих, що жили або живуть
нині людські індивіди є унікальними, єдиними, тому що мають неповторний набір
генів, одержуваних їм від батьків (виключення становлять одно яйцеві близнюки,
що успадковують ідентичний генотип). Ця неповторність підсилюється в результаті
взаємодії соціальних і біологічних факторів у процесі індивідуального розвитку
людини, тому що кожний індивід має унікальний життєвий досвід (навіть
однояйцеві близнюки в міру дорослішання стають у чомусь відмінними друг від
друга).
Унікальність кожної людини - факт
першорядної філолофсько-світоглядної важливості. Визнання нескінченного
різноманіття роду людського, а отже, і нескінченної розмаїтості здатностей і
дарувань, якими можуть володіти люди, є один з основних принципів гуманізму.
Залученні відразу у два мири - у мир
суспільства й у мир органічної природи людина породжує чимало проблем, що як
стосуються актуального існування людей, так і пов'язаних з поясненням самої
природи людини. Із числа останніх розглянемо дві, які можна вважати ключовими.
Нагадаємо, що Аристотель називав людину
"політичною твариною", підкреслюючи тим самим наявність у чоловік
двох основ: тварини (біологічного) і політичного (соціального). Проблема ж
полягає в тім, яке із цих початків є домінуючим, визначальним у формуванні
здатностей, почуттів, поводження, дій людини і яким образом здійснюється
взаємозв'язок біологічного й соціального в людині.
Суть іншої проблеми полягає в наступному:
визнаючи, що кожна людина унікальна, своєрідний, неповторний, у практичному
житті ми, однак, групуємо людей по різних ознаках, з яких одні (скажемо,
підлога, вік) визначаються біологічно, інші - соціально, а деякі - взаємодією
біологічного й соціального. Виникає питання, яке ж значення в житті суспільства
мають біологічно обумовлені розходження між людьми й групами людей?
Учасниками дискусій навколо цих проблем, що
мають багатовікову історію, є не тільки філософи, але й представники
спеціальних наук про людину, а також суспільні діячі. Світоглядна значимість
таких дискусій очевидна. Адже в ході їх не тільки висуваються, зазнають критики
й переосмислюються теоретичні концепції, але й виробляються нові лінії практичної
дії, що сприяють удосконалюванню взаємин між людьми.
Пояснимо це на конкретному прикладі.
Сьогодні всякий, хто виступає з тезою про біологічну перевагу однієї раси над
іншою, буде оцінений суспільною думкою щонайменше як реакціонер, а категоричне
неприйняття цієї тези ми вважаємо природним для кожної розсудливої людини. А
тим часом такий погляд на речі є історичним завоюванням людства, і притім
завоюванням порівняно недавнім. Ще в XIX столітті й навіть на початку XX було
поширене переконання в перевазі "білої раси" над всіма іншими, і
ідеї, які сьогодні ми оцінюємо як расистські, у тих або інших формах
висловлювалися аж ніяк не страшенними реакціонерами, а людьми цілком
прогресивних поглядів. Так, німецький біолог Е. Геккель, ревний пропагандист
навчання Ч. Дарвіна, в 1904 році писав: "Хоча значні розходження в
розумовому житті й культурному положенні між вищими й нижчими расами людей у
загальному добре відомі, проте їх відносна життєва цінність звичайно
розуміється неправильно. Те, що піднімає людей так високо над тваринами... - це
культура й більше високий розвиток розуму, що робить людей здатними до
культури. По більшій частині, однак, це властиво тільки вищим расам людей, а в
нижчих рас ці здатності розвинені слабко або зовсім відсутні... Отже, їх індивідуальна
життєва значимість повинна оцінюватися зовсім по-різному". Помітимо, що
подібні погляди в багатьох цілком мирно могли уживатися з почуттями жалю й
жалості стосовно людей "нижчих", тобто обділених самою природою рас,
навіть із інтересом до їхніх екзотичних вдач і звичаїв. Але й у цьому випадку
те був погляд з боку свого "вищого" на чуже "нижче".
Звичайно, наша теперішня відраза до подібним до висловлень є плід не одних лише
дискусій, а у великому ступені самого досвіду XX століття, що виявив миру
чимало жахаючих прикладів геноциду. Але не можна забувати про те, що геноцид
знаходив собі виправдання й обґрунтування й у теоретичних міркуваннях.
Ще один приклад того, як часом швидко й
різко може мінятися в історії сприйняття біологічно обумовлених розходжень між
людьми, - це соціальні взаємини між чоловіками й жінками. Розходження двох
підлог, що належить до числа найбільш фундаментальних біологічних розходжень
між людьми, у різноманітних формах відбивається в соціальних відносинах і в
культурі суспільства. Протягом багатьох століть це розходження осмислювалося
людьми крізь призму категорій "вищого" (чоловічого початку) і
"нижчого" (жіночого). Боротьба за рівноправність жінок почалася по
історичних мірках зовсім недавно - усього лише 100- 150 років тому. І хоча
сьогодні в цій області залишається ще багато невирішених проблем, а рух жінок
за свої права здобуває часом у західних країнах досить екзотичні й навіть
екстремістські форми, не можна не помітити той, наскільки активніше стала
участь жінок у житті сучасного суспільства. У всякому разі, нині в суспільній
думці усе більше затверджується розуміння того, що розходження підлог повинне
розумітися не в плані їхнього протиставлення як нібито "вищого" і
"нижчого".
Біологічні й соціальні підходи до людини
У ході дискусій про співвідношення
біологічного й соціального в людині висловлюється широкий спектр думок,
укладених між двома полюсами: концепціями людини, які прийнято називати біологічними
або натуралістичними, прихильники яких відстоюють роль природних, біологічних
початків у людині, і соціальними концепціями, у яких людина представлена як
усього лише зліпок з навколишніх його соціальних відносин, їхнє пасивне
породження. Звичайно, у закінченому виді такі полярні точки зору висловлюються
нечасто, однак багато трактувань людини при розгляді співвідношення в ньому
біологічне і соціального тяжіють до одному із цих полюсів.
До біологічних концепціях ставиться расизм,
що, як уже говорилося, виходить із того, що в головна, істотному природа людини
визначається його расовою приналежністю. Подібно расизму, дискредитувало себе вчення
соціал-дарвінізм, досить впливовий наприкінці XIX і початку XX століття. Його
прихильники намагалися пояснити явища громадського життя (такі, наприклад, як
боротьба класів), опираючись на навчання Дарвіна про природний добір і еволюцію
(так, вони робили висновок про те, що представники вищих класів займають
провідне місце в суспільстві, оскільки найбільш високо розвинути).
Питання про характер божб концепцій повинен
розглядатися в плані претензій не тільки на опис того, що є людина, але й на
обґрунтування певної програми соціальних дій - будь те виправдання й захист
існуючих у даному суспільстві порядків або підпорядкування й навіть винищування
"менш пристосованих" представників людства й т.п.
Страницы: 1, 2, 3 |