Курсовая работа: Проблема "важких" учнів
Творчо працюючі вчителі
віддають перевагу методам покарання, несподіваним для підлітка.
Ефективність заохочень і
покарань визначає конкретне педагогічне середовище, в якому відбувається
перевиховання важких підлітків.
Існують і інші, знайдені
в ході творчих пошуків вчителів, системи виховної роботи. Але усюди діє це
правило: система заходів заохочення і покарання ефективна лише в конкретній
системі педагогічної діяльності в даній школі, в даному класі. В поєднанні з
урахуванням типових і індивідуальних особливостей важких підлітків така
конкретність заходів заохочення і покарання робить неминучим творчий підхід
вихователів в роботі з важкими школярами, породжує нестандартність виховних
дій.
Існують
загальнопедагогічні вимоги, виконувати які необхідно при застосуванні будь-яких
заходів заохочення і покарання по відношенню до самих різних підлітків.
Оскільки найбільша кількість
помилок скоюється при заохоченнях і покараннях в сім'ї, слідує перш за все в
роботі з батьками добитися єдності вимог, визначити загальний характер дії на підлітків.
1. В сімейному житті перш
за все діти виховуються відносинами батьків один до одного. Пам'ятайте, діти
частіше страждають не від недоліку, а від надлишку уваги.
Будь-які заходи
заохочення добрі тоді, коли вони не роздувають недоліків дитини, його
самолюбності, зарозумілості.
3.Привчайте дитину до
радості перемоги на тривалому шляху,
ставте мету далеку і близьку.[14, c.25]
Покарання доцільно тоді,
коли дитина сама зрозуміла, що поступив погано, коли вона сама себе засуджує.
Тому вона і покарання сприйме як належне, їй буде легшим понести покарання.
Не поспішайте з
висновками, не шукайте погані мотиви в неправильних діях дитини.
Не гарячіться,
заспокойтеся, розберіться у всьому, що відбулося.
Не кажіть, погано чи
добре поступила дитина, не розібравшись в мотивах його дії.
Покарання треба довести
до кінця, але вжити заходів до того, щоб надалі було неможливе зробити
подібного роду помилку.
Найважливіше – спонукати
здібність до самооцінки, щоб викликати самопокарання, щоб спонукати до
самосхвалення. Саме в цьому випадку заохочення і покарання стають найдієвішими.
Таким чином, в даному
пункті я розглянула основні методи роботи з важкими дітьми, їх схожість на
роботу з будь-якими учнями, але особливу специфіку в прийомах і способах, якими
здійснюються ці методи.
Хочу звернути увагу на
те, що частина методів була розроблена, проаналізована, випробувана і описана
видатним педагогом – А.С. Макаренко, тому перейду до наступного пункту.
1.6 Принципи роботи з
важкими учнями А.С. Макаренка
А.С. Макаренко вніс
вагомий доробок у теорію й методику виховання та перевиховання дітей-сиріт і
безпритульних дітей. Методи психоморальної адаптації в дитячому колективі, які
він розробив і випробував на практиці, не втратили своєї актуальності і в наш
час.
Однією з причин появи
"важких" дітей А.С. Макаренко вважав ненормально сформовані стосунки
між дітьми й дорослими в сім'ї та школі.
Аналізуючи поведінку
дітей, які вступали до колонії, педагог виявив значення їхнього соціально-морального
досвіду в мотивації вчинків. Нездорову мотивацію вчинків Антон Семенович
пов'язував із чутливістю в стосунках морального характеру. Зовнішнім проявом
цієї чутливості є іноді дуже своєрідна, але по-своєму сильна система логічних
побудов, яка для дорослої людини з адекватним моральним досвідом є нахабством.
Зовнішніми фактами, характерними для новоприбулих вихованців колонії А.С. Макаренка,
були: неосвіченість та напівосвіченість, невміння лічити, нерозуміння цінності
навчання, брак чіткої життєвої мети і прагнень.[1, c.127-128]
Створюючи
освітньо-виховні заклади, А.С. Макаренко на перший план висував ідею щастя,
досягнення щасливого дитинства. Вихованці
Антона Семеновича не мали
сім'ї - їхньою сім'єю була колонія. Організувати родинні взаємини між
колоністами йому допоміг принцип різновіковості.
Педагог вважав, що
"виховання хороших дітей і виховання правопорушників не може
спрямовуватися відокремленими групами принципів. Принципи виховання, якщо вони
відображають правильну рівновагу законів впливів і соціальних вимог, можуть
бути лише частиною єдиного педагогічного “кодексу".
Метою виховання видатний
педагог вважав не окремі завдання окремих заходів, не загальний ідеал, а всю
програму розвитку людської особистості, програму людського характеру. Найголовнішою
якістю особистості А.С. Макаренко вважав почуття відповідальності.
Основний принцип
педагогічної системи А.С. Макаренка - принцип виховання в колективі.[12]
Педагог зазначав, що
спілкування учнів і педагогів повинно спиратися на дружні взаємини, на повагу
вчителя до особистості учня, віру в його можливості. Але педагога непокоїло те,
що педагогічні колективи складалися переважно стихійно, з тих, хто пропонував
свої послуги. Він зазначав, що правильне виховання можливе за наявності вчительських
колективів як колективів однодумців.
А.С. Макаренко вважав, що
відмінними ознаками стилю здорових товариських взаємин у дитячому колективі є
оптимізм. Постійна бадьорість, ніяких хмурих облич, постійна готовність до дії,
веселий настрій, але не істеричність. Готовність до корисних дій. Але не до
"зоологічних дій", вереску, й біганини, бо тільки корисні дії є
запорукою здоров'я, профілактикою психічних розладів, стресів.
А.С. Макаренко, маючи
міцний дитячий колектив, перевиховував відразу цілі групи важких підлітків, але
в соціально іншому середовищі, за спеціально створених сприятливих педагогічних
умов.
Концепція А.С. Макаренко:
при перевихованні не можна разом з негативним руйнувати позитивне в особі
вихованця. Тому при достатньому рівні загального розвитку доцільний процес
часткової зміни особистості важкого школяра — реконструкції, тобто перебудови
його характеру.
Педагог вважав, що не
«можна покладатися тільки на рятівне значення однієї еволюції, на поступове
становлення людини», що у виняткових випадках необхідна енергійна і, можливо,
миттєва ломка стереотипу, що неправильно склався . Визначаючи «вибух» як
«доведення конфлікту до останньої межі», він підкреслював хворобливість і
складність «вибухового маневру», закликав педагога бути гранично уважним до
підлітка. «Я не мав ніколи нагоди нарочито організувати широкий досвід в цьому
напрямі, я не мав права організовувати такі вибухи, але, коли вони відбувалися
в природному порядку, я бачив і навчився враховувати їх велике значення».
Тим часом А.С. Макаренко
застосовував емоційно-позитивний «вибух»: доручав колишньому злодію отримати
велику суму грошей в банку, довіряв колишнім безпритульникам під час чергування
ухвалювати рішення, яким підкорявся навіть він сам. Пригадаємо типовий «вибух»,
який організовувався при перевихованні безпритульників в комуні ім. Дзержинського.
Нове поповнення знімали з потягів, насильно заштовхували в середину ладу
колоністів, приводили в комуну. Це було сильною негативною дією. Але потім їх
вибудовували перед комунарами і говорили, що їх відпустять, якщо їм тут не
сподобається. Потім їх знайомили з цехами, спальними корпусами, мили, одягали в
новий одяг, смачно годували і вже знов розводили по загонах. А старий одяг
поливали бензином і спалювали на знак того, що все - кінчено з минулим життям.
Це був, по суті, позитивний «вибух». А найголовніше починалося потім, коли на
ранок наступного дня вони разом зі всіма вставали, працювали, долали свої
погані звички. Перевиховував весь спосіб життя.
Типовим зразком перемикання
в практиці А.С. Макаренко була, наприклад, боротьба колишніх правопорушників з
браконьєрами, бандитами, кулаками. Нерідко в школі з підлітків, які псують
електропроводку, приймачі, наочні допомоги, створюються при шкільних кабінетах
хімії, фізики бригади по ремонту побутової техніки, кухлі радіосправи, бюро
раціоналізаторів і винахідників. І підлітки вже не ламають, а ремонтують, не
руйнують, а створюють своїми руками потрібні школі допомоги. А.С. Макаренко
вміло перемикав увагу і сили своїх вихованців на яскраві, цікаві справи.
Фактично навіть організація первинних колективів в колонії будувалася на
перемиканні: замість отамана або ватажка — командир, замість анархічної
дисципліни — військова, замість помилкової поруки не «видавати» — колоністський
закон «нікому із сторонніх не скаржитися», не «пищати» і т.д.
Ще одна цікава
особливість видатного педагога. Як правило, запам'ятовуються покарання нетрафаретні,
що б'ють в ціль. Майстром такого типу покарань був, як відомо, А.С. Макаренко.
В спогадах його вихованців ми знаходимо найнесподіваніші приклади таких
покарань: вкрав — користуйся вкраденим у присутності всіх, тим самим покажи, що
ти є; не можеш відучитися говорити нецензурні слова — пішли в ліс, ось тобі
поляна, лайся 6 годин і т.д.
Але найбільш мене вразило
те, що педагог не ставив своїм вихованцям високих вимог, якщо вони не були
готові до цього. Першою вимогою при організації життя в колонії ім. Горького
було: якщо ви їси, то повинні працювати! І це розуміли найважчі підлітки.
Наступна вимога: є дім, є нормальне житло, тому не треба перебувати ночі
невідомо де. Ви маєте ночувати в колонії! Через деякий час – нова вимога: у вас
є дім, одежа, їжа. Вам не треба красти! І тільки потім: не палити, не пити і
т.п. Вимогу добре вчитись А.С. Макаренко зміг поставити тільки тоді, коли
вихованці були підготовані до цього всім попереднім життям. [12] Кожна вимога
чітко мотивована, створені умови для неможливості зробити по-іншому. (А скільки
немотивованих, подекуди нездійсненних вимог доводиться чути сучасному
підлітку!)
Таким чином А.С. Макаренко
зробив значний внесок у розвиток практики виховання безпритульних. Він довів,
що виховання в інтересах держави плідне лише тоді, коли його поєднувати з
розвитком творчої індивідуальності, стимулюючи водночас як моральні почуття,
так і емоції.[1]
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 |