Курсовая работа: Оцінка інвестиційної привабливості виробництва

Для того, щоб скласти калькуляцію собівартості, необхідно розподілити непрямі витрати між виробами. До непрямих відносяться витрати на утримання і експлуатацію устаткування, загально виробничі і загальногосподарські витрати.

Розрахунок розміру витрат на утримання й експлуатацію устаткування, що включається в собівартість одиниці продукції (виробу), здійснюється таким чином:

1)  Необхідно згрупувати устаткування з урахуванням його технологічного призначення і розміру витрат на утримання й експлуатацію за годину роботи. Устаткування розділяється на 4 групи: токарська, фрезерна, шліфувальна і зубофрезерна.

2)  Визначається нормативний розмір витрат за годину на утримання й експлуатацію одиниці устаткування для кожної групи. Нормативний розмір витрат складається із суми амортизаційних відрахувань, витрат енергії і витрат на ремонт, у розрахунку на одну годину роботи.

Розмір амортизаційних відрахувань, що приходяться на одну годину роботи, визначається за формулою 3.17.

,                    (3.17)

де      Цоб – вартість одиниці устаткування, грн.

На – норма амортизації 3 групи устаткування, %.

Fоб – фонд часу роботи устаткування, г.

Кз – коефіцієнт завантаження.

Витрати енергії визначаються за формулою 3.8

Е = М * Це * Кс,                      (3.18)

де      М – установлена потужність устаткування, кВт;

Це – вартість одного кВт/г (Це = 0,2436 грн);

Кс – коефіцієнт попиту, під яким розуміють відношення максимальної потужності, споживаної устаткуванням, до встановленої потужності. Кс = 0,8.

Еток = 10,5*0,2436*0,8=2,046

Ефрез = 12*0,2436*0,8=2,339

Ешлиф = 9*0,2436*0,8=1,754

Езубофр = 13,5*0,2436*0,8=2,631

Витрати на ремонт визначаємо за формулою 3.19.

,                             (3.19)

де      Крс – коефіцієнт ремонтної складності;

Зрс – середній розмір витрат на одиницю ремонтної складності, Зрс = 1000 грн.

Fоб – фонд часу роботи устаткування, г.

Кз – коефіцієнт завантаження.

3)Визначаємо коефіцієнти приведення витрат на експлуатацію відповідної групи устаткування. Коефіцієнт приведення для j-ї групи устаткування (Кnpj), визначаємо за формулою 3.20.

,                                 (3.20)

де      Зj – нормативний розмір витрат на годину роботи устаткування j-ї групи;

Зм – максимальний нормативний розмір витрат на годину роботи одиниці устаткування.

Зток = 0,659+2,046+11,15=13,869

Зфрез = 0,799+2,339+6,94=10,077

Зшлиф = 0,528+1,754+8,25=10,532

Ззубофр = 0,457+2,631+13,67=16,703

4)За допомогою отриманих коефіцієнтів обчислюється загальна кількість приведених машино-годин роботи устаткування на 1 виріб (tnp).

,                     (3.21)

де      tnpi – загальна кількість приведених машино-годин роботи устаткування, необхідних для виробництва і-го виду виробів;

tij – трудомісткість опрацювання продукції на j-й групі устаткування і-го виробу.

tпр1 = 0,63*0,83+0,94*0,603+0,47*0,631+0,334*1=1,717

tпр2 = 0,78*0,83+0,85*0,603+0,31*0,631+0,48*1=1,836

tпр3 = 0,62*0,83+0,62*0,6039+0,48*0,631+0,54*1=1,723

5)Визначається планова собівартість одної приведеної машино-години.

,                         (3.22)

де      Рсео – сума витрат на утримання та експлуатацію устаткування;

Qi – обсяг виробництва і-го виду виробів, шт.

6) Визначається розмір витрат на утримання й експлуатацію устаткування, що включається в собівартість відповідних виробів за формулою 3.23

Рсэоі = S*tnpi,                          (3.23)

Рсэо1 = 2,220*1,717=3,811

Рсэо2 = 2,220*1,836=4,076

Рсэо3 = 2,220*1,732=3,845

Загально виробничі і загальногосподарські витрати розподіляються між різними видами продукції пропорційно сумі основної зарплати основних робітників і витрат на утримання устаткування.

,   (3.24)

,    (3.25)

де      Ропі, Рохі – загально виробничі і загальногосподарські витрати, що включаються в собівартість одиниці продукції і-го виду;

Роп, Рох – загальна сума загальновиробничих і загальногосподарських витрат.

3.6 Складання калькуляції собівартості продукції і кошторису витрат на виробництво

Складаємо калькуляції одиниці виробу і всього обсягу виробництва.

Розрахуємо норми витрат електроенергії на технологічні цілі на основі потужності устаткування за формулою 3.20

,                  (3.26)

Де Нэі – норма витрати електроенергії для виробництва одиниці виробу і-го          виду, кВт;

Мj – потужність устаткування на j-й операції, кВт/ч;

tij – трудомісткість обробки виробу і-го виду на j-й операції, н-ч.

Кс – коефіцієнт попиту, Кс = 0,8.

Нє1 = (10,5*0,63+12*0,94+9*0,47+13,5*0,334)*0,8=21,264 кВт/ч

Нє2 = (10,5*0,78+12*0,85+9*0,31+13,5*0,48)*0,8=22,128 кВт/ч

Нє3 = (10,5*0,62+12*0,62+9*0,48+13,5*0,54)*0,8=20,448 кВт/ч

Позавиробничі витрати вважаємо рівними 5% від виробничої собівартості.

Таблиця 3.16 – Калькуляція собівартості 1-го виробу.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21