Курсовая работа: Обдарованість у молодшому шкільному віці
Його важливість обумовлена
тим, що творчість – найбільш змістовна форма психічної активності, яку
спеціалісти розглядають як універсальну здібність, яка забезпечує успішне
виконання різних видів діяльності; суб’єктивності – означає обов’язкову
спрямованість педагогічної діяльності на виявлення, збереження та розвиток
індивідуальності, стимулювання процесів саморозвитку та самовиховання;
гармонійного поєднання розвитку дитини й саморозвитку зі створенням відповідних
психолого-педагогічних та організаційних умов; культуровідповідності –
передбачає опору в освіті обдарованих дітей на універсальні й національні
культурні цінності, у виховному процесі – перш за все, на національні традиції,
культуру народу; оптимальної педагогічної взаємодії, співпраця з батьками
вихованців. Цей принцип проявляється у
зацікавленості вихователя в розкритті своїх вихованців, у створенні сприятливих
для цього умов. Значущою характеристикою
принципів особистісно орієнтованої педагогіки є те, що вони не диктують і не
вказують, а пропонують можливі варіанти дій, виступають орієнтирами при
визначенні педагогом своєї творчої педагогічної діяльності. Що стосується стратегії навчання, то в роботі з дошкільниками з
ознаками обдарованості застосовують прискорення, поглиблення, збагачення,
проблематизацію. В останні роки популярності набуває “підхід з різними рівнями”
(ЛОС).
Даною стратегією пропонується чотири
рівня послуг, мета яких знайти відповідний освітній рівень будь-якої дитини й
надати їй відповідну даному рівню допомогу. Виходячи із зазначених вище положень,
нами зроблено спробу створення програми соціального (комунікативного) розвитку
дошкільників. Програма містить три рівні розвитку. Перший з них передбачає
розвиток у дітей необхідного всім дошкільникам рівня спілкування. Цей рівень
визначається базисною програмою виховання та навчання дошкільників, у Білорусії
– це програма “Проліска”. Другий рівень ставить завдання розвитку навичок
спілкування для комунікативно-здібних дітей певної вікової групи. Частково ці
завдання також представлено у програмі “Проліска”. Нарешті, завдання третього
рівня спрямовані на дітей, які мають яскраво виражені ознаки комунікативної
обдарованості, щоб дати їм можливість проявити свої потенційні вміння й
розвивати їх. Критеріями й показниками
ефективності освітньо-виховного процесу виступають підвищення рівня не лише
комунікативних здібностей вихованців, а й розвиток їх загальних здібностей;
збільшення кількості дітей, які проявили здібності й ознаки комунікативної
обдарованості, зростання інтересу дітей до творчості.
РОЗДІЛ VІ ДОСЛІДЖЕННЯ
ПРОВЕДЕНЕ В РАМКАХ КУРСОВОЇ РОБОТИ
В
рамках курсової роботи було проведене дослідження рівня інтелектуальної
обдарованості окремої середньостатистичної дитини молодшого шкільного віку.
Гіпотеза:
кожна дитина має певні задатки та схильності до одного чи кількох видів розумової
діяльності.
В
результаті дослідження був створений профіль інтелектуальної обдарованості
досліджуваного за допомогою тесту Амтхауера,адаптованого для молодшого
шкільного віку(див.ДОДАТКИ).
ПРОТОКОЛ
Дослідження проявів
обдарованості дитини молодшого шкільного віку
Методика,
автор: Методика виявлення інтелектуальної обдарованості,адаптована для
молодшого шкільного віку (Амтхауер)
ФИО
експерементатора: Храмцова Юлія Олександрівна
Вік
досліджуваного: 9 років
Хід
експеременту: Досліджуваному по черзі пропонуються три субтести, на виконання
кожного відводиться 15 хвилин. Інструкція подається в усному вигляді від
експерементатора. Тест не потребує стандартизованих відповідей, виконується
письмово.
Обробка
результатів: Бали нараховуються відповідно докількості правильно виділених
понять (1 бал за кожну правильну відповідь).За результатами першого субтесту
досліджуваний отримав середній результат, другий субтест- високий, третій
субтест –середній.
Висновок:
У достіджуваного високий рівень виділення суттєвих ознак та середні показники
за шкалами виключення зайвого та узагальнення понять.
Результати даного тесту
можна проілюструвати у діаграмі:
Отже за результатами
цього тесту досліджувана дитини має схильність до раціонального мислення, вміє
оперувати поняттями і виділяє їх суттєві ознаки, в той же час не так успішно
вона виключає зайве та виявляє суттєві ознаки, узагальнює окремі категорії в
одне ціле, вдало порівнює поняття. Тобто гіпотеза дослідження підтвердилася:
середньостатистична дитина має переваги в одному виді розумової діяльності і
має середній для її віку рівень інших розумових операцій.
ВИСНОВКИ
Проблема
обдарованості у наукових працях розглядалася вже давно, але лише в рамках
педагогічної науки,і лише останнім часом вона набуває характеру психологічної
проблеми досліджень. Особливо бурхливо вивчення обдарованості розвивалося
протягом ХХ століття і набуло світових масштабів. У наш час існує велика
кількість теорій і підходів до даної проблеми, але всі вченімужі сходяться в
одному: обдаровані діти це- майбутне і воно залежить від організації роботи з
обдарованими дітьми, особливо в період молодшого шкільного віку, коли здібності
дитини тільки зароджуються і починають розвиватися.
Нажаль
внашій країні система освіти ще не адаптована для навчання та виховання
обдарованих дітей, через що дуже часто момент втрачається і дитини не маючи
можливості розвивати свої здібності просто втрачає їх.
Робота з обдарованими дітьми
повинна проводитися вкількох напрямахі як не дивно найголовнішим з них є робота
за батьками дитини, допомога їм у її розумінні та розвитку.
Обдарованими називають тих, хто показує гарні результати або високий рівень
здібностей в одній чи декількох галузях діяльності: загальні інтелектуальні
здібності, академічні здібності, продуктивне мислення, здібності до лідерства,
художні й артистичні здібності, психомоторні здібності.
Тобто складається враження,
що обдарована дитина обов’язково повинна бути успішною у всьому, але на практиці так є
далеко не завжди і це є головною проблемою психологічного супроводу обдарованих
дітей.
Але думка про те, що
обдарованість створює дитині зайві проблеми теж не є вірною. Обдарованість це
без сумніву суто позитивне явище, просто головне повернути його у потрібний ,
позитивний напрямок.
Працюючи з обдарованими
дітьми не треба забувати про їх особистість, нав’язувати власні рішення,
завданням батьків, педагогів, вихователів та психологів є підтримка у потрібну
хвилину, розуміння та ненав’язлива допомога у ситуаціях, які цього потребують.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ:
1. Акимов И., Клименко В., О природе таланта. т. 1, Ст. М., 1994
2. Гильбух Ю. З. Внимание: одаренные дети. М.: Знание, 1991.
3. Клименко В. В. Психологические тесты таланта. Харьков: Фолио, 1996.
4. Коршунова Л. С. Воображение и его роль в познании. М.: Изд.
МГУ, 1979.
5. Лейтес Н. С. Об умственной одаренности. М.: Прос, 1960.
6. Лейтес Н. С. Умственные способности и возраст. М.: Педагогика,
1971.
7. Матюшкин А.М. Загадки одарённости. М.: Школа-пресс,1993.
8. Проблемы психологии творчества и разработка подхода к изучению
одаренности. Моляко В. А. // Вопросы психологии. № 5, 1994, с. 86-95.
9. Рубинштейн С.Л., Основы общей психологии. В 2 т., т. 2, М.:
Педагогика, 1989.
10. Теплов М. Б. Избранные труды. В 2 т., т. 1, М.: Прос, 1971.
11. Эфроимсон В. П. Загадка гениальности. М.: Знание, 1991.
12. Бодалев А.А. Об одаренности человека как субъекта общения // Психология. – 1999. – №1. 13. Ковяко О.В. Влияние социальной среды на развитие коммуникативной
одаренности старших дошкольников // Псіхалогія. – 1998. – №1. 14. Коломинский Я.Л. Психология детского
коллектива. – Мн., 1984. 15. Коломинский Я.Л., Панько Е.А. Психология детей шестилетнего
возраста. – Мн., 1999. 16. Лисина М.И.
Проблемы отногенеза общения. – М., 1980. 17. Базовий компонент дошкільної
освіти в Україні. – К., 1999 18. Коментар до Базового компонента дошкільної
освіти в Україні: Наук. – метод.посіб. / Наук. ред.. О.Л.Конопко. – К.: Ред.
журн. «Дошкільне виховання», 2003, - 84 – 87 с. 19. Божович Л.И. Личность и ее
формирование в детском воздасте. – М., 1985 20. Выготский
Л.Д. Вопросы детской возрастной психологии: Собр. соч., - М., 1982. – Т.И. – с.
244-338 21. Запорожец
А.В. Развитие социальных емоций у детей дошкольного возраста. – М., 1986 22. Костюк Г.С.
Навчально-виховний процесс і психічний
розвиток особистості. /За ред.. Л.Н.Проколієнко. – К., 1989 23. Лейтес Н.С.
Способность и одаренность в детские годы. – М.: Педагогика, 1983 24. Маріпушкіна
О.Є., Шубіна Г.В. Організація роботи з обдарованими дітьми в закладах освіти.
Харків. Видавнича група «Основа». 25. Анджейчак А. Психолого-педагогічні умови
формування творчої особистості дитини в освітньо-виховних закладах //
Обдарована дитина. - 2000. - №5. - С.8-13.
26. Балл Г.О. Про визначальні характеристики здібностей і принципи
їх врахування у навчально-виховній роботі // Психологія. - К.: Дніпро, 1992. -
Вип.32.
27. Барко В., Панок В., Лазаревський С. Психолого-педагогічна
діагностика творчого потенціалу особистості учня в навально-виховному процесі:
Методичні рекомендації. - Тернопіль, 2000. - 85 с.
28. Барко В., Тютюнников А. Як визначити творчі здібності дитини?
- К., 19991. - С.79.
29. Волобуєва Т.Б. Розвиток творчої компетентності школярів //
Управління школою. - Харків, 2005. - 110 с.
30. Голуб Т. Виховуємо обдарованих дітей (Батьківський катехізис,
або Закони розумно-організованого сімейного виховання школярів) // Завуч. -
2004. - №22. - С.47-53.
31. Серапулова Є. Виховання обдарованої дитини // Початкова школа.
- 2000. - №2. - С.3-5.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 |