Курсовая работа: Обдарованість у молодшому шкільному віці
Дуже
важливо своєчасно вловити, не прогаяти риси відносної сталості індивідуальності
в дітей, що випереджають у розумовому відношенні свій вік. Серед основних складових
обдарованості, зазвичай, виділяють такі складові: - Мотивація. Будь-яка
діяльність людини полімотивирована, тобто у основі будь-яких дій лежать
найрізноманітніші мотиви. - Креативність– одна з найважливіших характеристик
обдарованості. -Оригінальність – одна з основних показників креативності. Це
здатність висувати нові, несподівані ідеї,що відрізняються від широко відомих,загальноприйнятих.
РОЗДІЛ V ВИДИ
ОБДАРОВАНОСТІ
5.1 ТИПИ
ОБДАРОВАНОСТІ. СТРУКТУРА ТАЛАНТУ. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАДАТКІВ ТА ЗДІБНОСТЕЙ
Інтегрально прояви обдарованості можна представити через:
домінування інтересів і мотивів;
емоційну заглибленість у діяльність;
волю до вирішення, до успіху;
загальну і естетичну задоволеність від процесу і продуктів
діяльності;
розуміння сутності проблеми, задачі, ситуації;
несвідоме, інтуїтивне рішення проблеми ("позалогічне");
стратегічність в інтелектуальній поведінці (особистісні можливості
продукувати проекти);
багатоваріантність рішень;
швидкість рішень, оцінок, прогнозів;
мистецтво знаходити, вибирати (винахідливість, спритність).
Тут, існує визначена ієрархія зв'язків, залежностей, і цю
сукупність можна представити, маючи в основі ту або іншу фундаментальну
позицію, трохи по-іншому; виходячи з припущень про шести основних параметрів, а
саме:
сфера реалізації обдарованості і переважний її тип;
прояв творчості;
прояв інтелекту;
динаміка діяльності;
рівні досягнень;
емоційне забарвлення.
По кожному з зазначених параметрів можна виділити основні
визначальні ознаки.
Виділимо основні типи творчої діяльності:
науково-логічний;
техніко-конструктивний;
образно-художній;
вербально-поетичний;
музично-руховий;
практико-технологічний;
ситуативний (спонтанний, розважливий).
Прояв творчого пошуку можна представити по наступних ознаках:
реконструктивна творчість;
комбінаторна творчість;
творчість через аналогії.
Прояв інтелекту представляється можливим фіксувати по:
розумінню і структуруванню вихідної інформації;
постановки задачі;
пошукові і конструюванню рішень;
прогнозуванню рішень (розробки задумів рішення), гіпотез.
Динаміку (швидкісні показники) рішень і творчої діяльності в
цілому найбільше вичерпно будуть визначати наступні основні типи:
повільний;
швидкий;
надшвидкий.
Рівні досягнень можна визначати по завданнях, що ставить перед
собою суб'єкт, або ж по самих досягнутих успіхах, і тут доречно виділити три
умови:
бажання перевершити існуючі досягнення (зробити краще, ніж є);
досягти результату вищого класу;
реалізувати надзадачу (програма-максимум) - на грані фантастики.
У плані емоційного реагування на виконання діяльності,
захопленості можна виділити три типи:
натхненний (іноді ейфорійний);
упевнений;
що сумнівається.
Таким чином, пропонована структура
описує різні типи обдарованості, їхні домінуючі характеристики, своєрідність
сполучень найбільш важливих якостей. Усе те, що відноситься до загальної
творчої обдарованості, має безпосереднє відношення і до різних видів
спеціальної обдарованості - наукової, технічної, педагогічної, художньої і
т.д.; але при цьому ми маємо справу з проявом визначених домінантних якостей,
особливостей, що характеризують специфіку творчості в конкретній сфері людської
діяльності.
Лихо в тому, що сучасна психологічна
наука - аналітична. За задатками - анатомо-фізіологічними можливостями людини і
здібностями, що відповідають вузькому колу вимог конкретної діяльності не видно
реального - діючої людини. У зв'язку з цим я хочу звернутися до робіт
В.В.Клименко. За його словами задатки (чутливість людини) забезпечують близько
10 млрд. сенсорних каналів однобічного зв'язку з навколишнім середовищем. Така
чутливість досягається незвичайним оснащенням людського тіла: рецептором, що
сприймає енергію й інформацію як ззовні, так і із самого тіла; кондуктором -
провідником сприйнятого; ділянкою мозку, де здійснюється (або не здійснюється -
просто зберігається) перетворення їх у факт свідомості. Таким чином, потенційно
з задатків людини може бути створене стільки працюючих здібностей, скільки
існує каналів зв'язку між навколишнім середовищем і людиною з його внутрішнім
світом. Однак реальна кількість здібностей залежить від організації навчання і
діяльності людини. Ілюстрацією може послужити такий простий приклад: у людини
існують м'язи, що можуть ворушити вухами, але реально робити це вміє один з
тисячі, у всіх інших цей задаток - потенційна нереалізована здібність. Багато
людей страждають відсутністю звуковисотного слуху і т.д.
Таким чином, здібності - процес
матеріалізації виконавчими органами психіки і моторики природної чутливості і
змістів відбитого в предметні конструкції.
Матеріалізація продуктів чутливості
складається з трьох видів здібностей:
здібності відбивати зовнішній світ і
себе в ньому як& мислячої
частки природи (ми чуємо, бачимо, нюхаємо і т.д. - всі органи почуттів працюють
на цей процес);
здібності проектувати зовнішнє
середовище, у& тому числі і себе
(створення іншої, рукотворної природи думкою, роботою уяви, створення гіпотез -
завтра зробити те-те і те-те);
здібності створювати& в процесі своєї діяльності продукти і предмети, що задовольняють
устремління і потреби людини, і переробляти себе зсередини по мірках гармонії
(реалізація задумів, конкретні дії з конкретними речами і предметами). [9]
Здібність відображення і психомоторику
людина навчилася підсилювати багаторазово за допомогою величезної безлічі
приладів, пристроїв, машин: від звичайних окулярів до космічних станцій. Але
здібність до створення, а особливо до творчості, поки ще не підсилюється нічим.
Необхідно помітити, що в психології чутливість і здібності вивчаються як
відносно самостійні елементи психіки, свідомості і діяльності людини.
Розглядаються під кутом зору сукупності і послідовності дій (розумове і
психомоторних), завдяки яким виходить більш-менш точне відображення предметів і
явищ, притягнутих до процесу діяльності.
Таким чином, назріла необхідність
поставити в психології на зміну тенденції аналітичної іншу - цілісність.
Потрібно повернутися до людини, до розуміння, що в ньому усе є взаємозалежним і
від природи гармонійно. І головна цілісність будь-якої діяльності і її
технології - людин, у якому чутливість, здібності і механізми неподільні. Де,
механізми - це об'єднання здібностей, міцно зв'язаних між собою, що
систематизують різноманітний зміст відбитого людиною й утримуючого її в єдиному
цілому.
Людська психіка і психомоторика мають
незлічимі можливості створення механізмів. Вони – новоутворення, не закріплені
ні за визначеним органом почуттів, ні за конкретною здатністю: це - система
здібностей із властивостями, якими не володіє ні одна зі складової цілісності.
Причому це новоутворення одночасно діюче і одночасно те, що пізнає: діючи -
людин пізнає, а пізнаючи - діє, вирішує задачі розумові і психомоторні.
Кількість механізмів може бути нескінченною безліччю. Змінюючи умови роботи
людини, ми створюємо тим самим нові механізми, нові способи дій. Одним з таких
механізмів, безумовно, є талант. По визначенню В.В.Клименко: ”Сутність таланту
в здібності до дії, його не слід вишукувати ні в особливих достоїнствах мозку,
ні в конструкції тіла, ні в якихось інших здібностях. Талант - це людина,
оригінально вирішуючи усі відомі завдання”.
Неможливо в даній роботі охопити всі
процеси й елементи таланту. Тому я хочу зупинитися лише на основних,
найцікавіших, на мій погляд.
Так само як і характер, здібності не
самостійна, поруч покладена з іншими підструктура особистості, а визначене сполучення її різних
властивостей. Розходження між характером і здібностями — у тому, що характер
виявляється у всіх видах діяльності, а здібності — тільки в одному,
визначеному. Поки людина не розпочала
направленої діяльності, у неї існують тільки потенційні здібності до її
виконання, що є властивостями її особистості, що частково розвилися з її
задатків, але більш сформованими її досвідом. Але як тільки вона починає цю
діяльність, її потенційні здібності стають актуальними здібностями, що не
тільки виявляються, але і формуються в цій діяльності. Різні види діяльності,
відрізняючись своїм змістом, відповідно висувають різні вимоги до особистості,
до її здібностей. Особливості цих вимог складаються не тільки в тому, що для
виконання одних видів діяльності необхідно цілком визначений розвиток якихось
конкретних психічних процесів (наприклад, визначеного виду відчуттів,
сенсомоторної координації, емоційної врівноваженості, багатства уяви, розподілу
уваги, більш розвинутого словесно-логічного мислення і т.д.), але і їх
комплексів. Навчальна діяльність, більшість видів кваліфікованої праці
пред'являють до особистості комплекс психологічних вимог. Розходження вимог,
пропонованих діяльностями до особистості, знайшло відображення в класифікації
здібностей людини. Найбільш загальною класифікацією здібностей є розподіл їх на
дві групи: загальні і спеціальні. Кожна з цих
груп поділяється на елементарні і складні, а усередині них уже виділяються
конкретні види. Усі здібності людини як психічні явища можуть бути розділені на
чотири групи. Виділяють види здібностей по
їх спрямованості, чи спеціалізації (загальні і спеціальні здібності).
Під загальними здібностями
розуміється така система індивідуально-вольових властивостей особистості, що
забезпечує відносну легкість і продуктивність в оволодінні знаннями і
здійсненні різних видів діяльності. Загальні
здібності є наслідок як багатого природного дарування, так і всебічного
розвитку особистості. Під спеціальними
здібностями розуміють таку систему властивостей особистості, що допомагає
досягти високих результатів у якій-небудь спеціальній області діяльності,
наприклад літературної, образотворчої, музичної, сценічної і т.п.Елементарні
загальні здібності, властивим усім людям, хоча й у різному ступені їх виразності,
— це основні форми психічного відображення: здібність відчувати, сприймати,
мислити, переживати, приймати і здійснювати рішення і запам'ятовувати. Адже
кожен елементарний прояв цих здібностей є відповідне дія, виконувана з різним
успіхом: сенсорне, розумове, вольове — і навіть може стати відповідною
навичкою. Спеціальні елементарні здібності — це здібності, властиві вже не всім
людям, вони припускають визначену виразність якихось якісних сторін психічних
процесів.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15 |