Курсовая работа: Можливості поєднання курсів "Фізичне виховання" та "Валеологія" з метою підвищення ефективності навчально-виховного процесу
Додатковим наслідком більшості класів аеробіки є здатність
нарощувати м'язи з елементами їх розтягування й розслаблення. Танцювальна
аеробіка може використовуватися різними прошарками населення, незалежно від
віку. Наукові дослідження останніх років дали змогу не тільки визначити
особливості впливу її комплексів, а й рекомендувати методики їх створення,
технологію розвитку, контролю, адаптації відповідно до віку і стану здоров'я
тих, хто займається, і мотивів занять. Розроблені критерії професійної
підготовки викладачів аеробіки. Видана методична література, що наводить
методику організації та орієнтовні заняття, комплекси вправ. Випущені касети із
записом уроків. Проте надлишок інформації створює проблему вибору кращого, що
найліпше відповідає потребам конкретної групи, індивіда чи педагога [14,14].
Танцювальна аеробіка за своїм призначенням поділяється на
спортивну та оздоровчу.
Спортивна аеробіка — це вид спорту, що має програму змагань,
призначену для фізично підготовлених в основному молодих людей. Розвиток
аеробіки як виду спорту призвів до формування правил,заохочення одного і
заборони іншого, обумовленого кон'юнктурою змагального процесу. Регламентуються
тривалість виконання композиції, темп, кількість повторень елементів, склад
учасників, ракурси виконання. Забороняються деякі рухи й стиль виконання.
Тренери, які проводять заняття з аеробіки спортивної спрямованості, в першу
чергу повинні керуватись правилами змагань.
В оздоровчій аеробіці вікових обмежень немає. Групи
поділяються на дитячі, підліткові, молодіжні, для людей середнього і похилого
віку. Гасло оздоровчої аеробіки — "Все для здоров'я!" Додаванням до
тренувань курсів "скульптура тіла", або занять шейпінгом і фітнесом,
розв'язують завдання корекції фігури, важливої для молоді, а також для людей
деяких професій.
Як з оздоровчої, так і спортивної аеробіки можуть проводитися
змагання. Звичайно, це командні виступи тривалістю від 1 до 1 хв 30 с з ритмом
120—150 уд/хв. Оцінюється техніка виконання, синхронність, травмобезпечність,
зовнішній вигляд, оригінальність. У команді не більше 4 осіб, включаючи
інструктора. В основі суддівства — правила змагань, прийняті у видах спорту із
складною координацією рухів, в основі демонстрації яких їх краса, доцільність
та естетичність.
Таким чином, визначаючи місце танцювальної аеробіки в системі
сучасного оздоровчого тренування, слід зазначити неоднозначність як самого
терміну, так і його трактування. З одного боку, аеробіка розвивається в
спортивних формах, має відповідні правила, систему суддівства, намагається бути
введеною до програми олімпійських ігор, а, отже, обов'язково прагнутиме вищих
досягнень, завдання ж оздоровлення відійдуть на другий план. З іншого боку,
аеробіка як система різноманітних гімнастичних, танцювальних вправ, що
виконуються під музику, є доступним ефективним засобом оздоровчого тренування,
популярним серед населення, і входить складовою частиною до тренувальних
програм шейпінгу, фітне-су, шкільних і вузівських програм фізичного виховання.
Характеристика засобів занять аеробної
спрямованості
Основні засоби оздоровчих занять аеробної спрямованості можна
поділити на дві групи: аеробні вправи на відкритому повітрі та в приміщенні.
До першої групи належать: біг підтюпцем, ходьба, їзда нї
велосипеді, плавання, біг т: лижах, катання на ковзанах і "роликах",
веслування.
До другої групи відносять вправи на велотренажері, ходьбу
східцями, наступання на лаву (степ-аеробіку), стрибки через скакалку,
просування доріжкою, що біжить, вправи на міні-трампліні, танцювальну аеробіку.
Танцювальна аеробіка є одним з різновидів основної
гімнастики, зміст якої — гармонійне сполучення дозованих загальнорозвиваючих
вправ, бігу, стрибків і танцювальних елементів, організованих емоційною
ритмічною музикою, що виконуються поточним способом. Синоніми: ритмічна
гімнастика, аеробіка, тонізуюча гімнастика, джаз-гімнастика, диско-гімнастика.
Відмінність — зв'язок з музичним темпом рухів. Музичний супровід надзвичайно підвищує
емоційність занять, ефективність виконання вправ, додає сучасність ліній та
танцю-вальність. Поточний спосіб підвищує моторну щільність уроку. Декларується
аеробна спрямованість, позитивний вплив на кардіо-респіраторну систему. Групи
засобів:
За цільовою ознакою, розвиток фізичних якостей; виховання
танцювальності; ритмізація і музикальність; регуляція психічного стану.
За зовнішньою ознакою: вправи стоячи, в партері, з
предметами, біля опори.
За спрямованістю, вправи, що впливають на ССС і ДС; на обмін
речовин; для м'язів та суглобів; для нервової системи [14,15].
Крім занять аеробікою, нині ширше розповсюджуються мішані
форми, до яких аеробіка входить складовою частиною програми занять.
Відбувається немовби уточнення засобів аеробіки, а також можливостей їх
ефективного сполучення з іншими неаеробними програмами і вправами. Ці засоби
постійно розвиваються і збагачуються, оскільки багато залежить від моди,
таланту і смаку того, хто веде заняття, захоплень й підготовленості тих, хто
займається, можливостей студії або фітнес-цен-тру, досвіду тощо.
Нині відомо понад 100 різних спрямувань аеробіки, більш-менш
популярних у світі. Серед них: степ-аеробіка (степ-рибок) потік аеробіки 90-х
років, тренується ділянка нижніх кінцівок. Тренування відбувається на невеликах
платформах, висота яких може варіюватися від 10 до 30 см. Завдяки сходженню па
сходинку та опусканню зміцнюються м'язи і зв'язки ніг, сильні рухи руками
зміцнюють верхню частину тулуба. Є близько 250 способів піднімання на сходинку.
Цей атлетичний стиль з відносно повільним музичним темпом особливо приваблює
людей з координаційними проблемами;
слайд-рибок — атлетична форма тренування на спеціально
підготовлених матах. Виконуються рухи в сторони, що імітують швидкісний біг на
ковзанах. На спортивне взуття надягають спеціальні шкарпетки. Стиль для добре
підготовлених людей;
хай імпскт — спортивно-орієнтована; прості ряди рухів з фазою
польоту; ставить високі вимоги до витривалості, рухового апарату;
лоу імпект — танцювально-орієнтована; рухи, під час яких одна
нога постійно залишається на підлозі; вдосконалює координаційні можливості;
мікс імпект — комбінація хай і лоу;
бодітопіпг — тренування локальних м'язових груп у режимі на
витривалість;
фанк-аеробіка — танцювальний варіант аеробіки, що запозичує
рухи з суперпопуляр-них танців (хіп-хоп, реп, хаус, свінг), пов'язаних з певним
музичним чи руховим стилем. У них відсутні партерні елементи, а також вправи
для розвитку м'язової сили і витривалості;
стріт-денс — танцювальна форма аеробіки, що використовує
танцювальні рухи чорної молоді американських міст;
кардіо фанк, фанк-аеробіка, сіті джем, фанк клас, хіп-хоп —
танцювальні форми аеробіки, що залежать від музики, що використовується;
вокінг — тренування із застосуванням спеціальних елементів
тривалої ходьби;
модерн — сполучення всі; сучасних методик жіночої гімнастики
з перевагою танцювальних елементів;
салсу —- латиноамериканська аеробіка;
автоаеробіка —- аеробіка дл; водіїв;
аеробіка на великих м'ячах
рок-н-рол, джаз-аеробіка;
аеробіка для початківців -дітей, повних, людей похилого Ійку;
силова кругова аеробіка -з використанням різного обладнання
та інвентаря.
Отже, аеробіка —.популярна форма рухової активності
населення, що дає людям можливість корисно проводити час. оздоровлюватися,
естетично і фізично розвиватися, корегувати фігуру, досягати життєвого успіху,
реалізовувати амбіції в спортивних змаганнях, спілкуватися тощо.
Результати занять багато в чому залежать від умов їх
організації і кваліфікації викладачів. Наукові дослідження й останні публікації
дають змогу грамотно і кваліфіковано організовувати заняття з різним
контингентом людей, які захоплюються цим видом рухів. Творчий пошук фахівців
завершується щораз виникненням нових форм і стилів аеробіки.
Фізична культура — одна з основних складових здорового
способу життя, збереження, розвитку здоров'я людей.
Програма вузу передбачає навчити вчителя валеології, охорони життя і
здоров'я (ОЖіЗ) володіти знаннями й вміннями, основами методики викладання
фізичної культури школярам всіх вікових груп; знати фізіологічні особливості
учнів; впроваджувати елементи здорового способу життя на власному прикладі,
через особисту валеологічну культуру. Учителю валеології, ОЖіЗ слід мати досконалі
знання з фізіології дитячого організму, володіти основами методики навчання,
способами і методами оцінки психо-соматичного стану дитини.
Але варто нагадати, що валеологія (зокрема, освітня) — це
галузь знань і практичної діяльності з розвитку здоров'я, гармонійного
збільшення функціональних резервів людини, а не вивчення здоров'я, як такого,
що є лише складовою частиною валеології. Тому педагоги-валеологи мають знати,
як ті чи інші засоби фізичної культури впливають на певні системи дитячого
організму, сприяють їх розвитку чи гальмують його; які засоби і методи
покращують фізичну та розумову працездатність; як саме за допомогою засобів і
методів фізичної культури розвивати духовність дітей. Валеолог має знати, які
системи організму дівчаток і хлопчиків початкових класів інтенсивно формуються
в цей віковий період і які фізичні вправи, загар-тувальні, гігієнічні процедури
активно впливають на їх розвиток і організм у цілому. Більше того, вчителі
ва-леології, ОЖіЗ, фізичної культури мають навчити дітей користуватися
фізкультурно-оздоровчими засобами щоденно, формувати в учнів валеологічний
світогляд. При цьому слід обов'язково розглядати питання безпеки, профілактики
захворювань на заняттях фізичними вправами і загартувальними процедурами
(програми з валеології, ОЖіЗ, фізичної культури).
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13 |
