Курсовая работа: Інноваційні процеси в системі освіти
Таким чином,
можемо зробити висновок, що в педагогіці інновацію варто розглядати як
реалізоване нововведення в освіті – у змісті, методах, прийомах і формах
навчальної діяльності та виховання особистості (методиках, технологіях), у
змісті та формах організації управління освітньою системою, а також в
організаційній структурі закладів освіти, у засобах навчання і виховання та у
підходах до соціальних послуг в освіті, що суттєво підвищує якість,
ефективність та результативність навчально-виховного процесу.
Варто зазначити,
що аналіз ключових понять інноваційної педагогіки дозволяє зробити висновок про
відсутність у науковій літературі єдиних підходів до трактування та,
відповідно, використання певних понять. Для прикладу, в зарубіжній – російській
– педагогіці введено поняття "новація" та "інновація" як
такі, що істотно відрізняються за сутністю. Так, З.А.Абасов та В.І.Слободчиков
розмежовують зазначені поняття за низкою показників [1; 24]. Критеріями для
розрізнення цих понять ученими визначено конкретні форми, зміст та обсяг
перетворювальної діяльності, а саме: "Якщо діяльність короткочасна, не має
цілісного і систематичного характеру, має на меті лише зміни окремих елементів
певної системи, то ми маємо справу з новацією. Якщо в основі діяльності є
концептуальний підхід, а її результатом є розвиток даної системи чи її
принципове перетворення, то ми маємо справу з інновацією" [24, с.8].
Дещо інакше
трактування відмінності окреслених понять зустрічаємо у В.І.Бєляєва: "Відмінність
між новацією та інновацією – у глибині, обсягах і перспективі цих перетворень:
перша певною мірою удосконалює усталений процес, друга – передбачає його
докорінну перебудову" [2]. Однак, на нашу думку, в основі обох наведених
положень – однакове бачення різними авторами відмінності між поняттями, що
розглядаються, а саме: новація є модернізуючим, а інновація – радикальним
нововведенням.
Водночас у
вітчизняних педагогічних працях з проблеми, що аналізується, спостерігаємо
синонімічне використання понять "новація" та "інновація",
як, наприклад, у розробленні Л.В. Буркової з питання управління інноваційними
процесами, в якому автор зазначає: "Розробка і впровадження освітніх
інновацій (вид. наше – С.М.) не ставить самоціллю створювати нове заради нового.
Новація (вид. наше – С.М.), в кінцевому рахунку, має підпорядковуватися
головній меті освіти, інакше немає сенсу її застосовувати" [4, с.232].
Окрім
проаналізованих, у педагогічній літературі існують поняття "педагогічна
інновація" та "освітня інновація".
На думку
З.О.Абасова, специфіка освітніх інновацій полягає в тому, що вони, зазвичай,
"прив’язані" до певного навчального закладу, конкретних особистостей
тощо [1]. Отже, їхня трансляція в інше педагогічне середовище завжди викликає
труднощі, оскільки інший навчальний заклад має відмінний від попереднього
рівень інноваційності, інше бачення вирішення будь-якої проблеми, інше
ставлення до нового, традицій та інновацій. Тому спроби перейняти досвід
учителів-новаторів не завжди є вдалими. Тобто, вважає автор праці, поняття
"освітня інновація" пов’язане з реальною практичною діяльністю
освітнього закладу; в той час як педагогічна інновація передбачає нове в
педагогічній науці, що характеризується високим рівнем узагальненості та є
науково-теоретичним відкриттям.
Таким чином,
узагальнюючи зазначене вище, доходимо логічного висновку, що суттєвою
відмінністю освітніх та педагогічних інновацій є рівень узагальнення і
розповсюдження інноваційного досвіду. Інакше кажучи, освітня інновація може
набути значення педагогічної, якщо нові ідеї та досвід (певне розроблення і
результати його впровадження) певного освітнього суб'єкта стають доступними
іншим, що, безумовно, передбачає фіксацію інновації, осмислення та узагальнення
її результатів, відповідне оформлення, популяризацію і розповсюдження.
Наступним
поняттям, співвідносним з інноваціями в освітньому середовищі, є
"інноваційна діяльність" (або "інноваційна освітня
діяльність"), яка трактується таким чином:
-
"розробка, розповсюдження та застосування освітніх інновацій"
(Положення про порядок здійснення інноваційної діяльності) [6];
-
"діяльність, яка призводить до суттєвих змін порівняно з існуючою
традицією"; "діяльність, спрямована на вирішення комплексної
проблеми, яка виникла як наслідок зіткнення усталених та нових форм практики
або у зв'язку з невідповідністю традиційних норм новим соціальним запитам"
(В.І.Слободчиков) [25, с.6-7];
-
"діяльність, яка виявляється у внесенні в освітню практику нових ідей,
методик, технологій, відмові від навчальних штампів, служить оновленню змісту
сучасної освіти, створює нові педагогічні технології, пропонує нові можливості
для творчості вчителя" (В.І. Сафіулін) [22, с.55];
- "процес
продуктивної творчої діяльності людей" (Н.І. Лапін та ін.) [1, с.59].
У педагогічній
науці має місце також використання й іншого терміна – "інноваційний
процес", зміст якого В.М. Полонський трактує таким чином:
"Мотивований, цілеспрямований і усвідомлений процес зі створення,
освоєння, використання і розповсюдження сучасних (або осучаснених) ідей
(теорій, методик, технологій тощо), актуальних та адаптованих до даних умов і
таких, що відповідають певним критеріям" [17, с.12].
В.А.Сластьонін
розкриває сутність поняття "інноваційні процеси" на основі визначення
їх значення в системі освіти. Так, на думку науковця, зазначені явища сприяють
такому:
- перебудові
цільових установок і ціннісних орієнтацій педагогічної діяльності;
- формуванню та
розвитку "Я"-образу;
- створенню умов
для становлення особистості, реалізації її права на індивідуальний творчий
вклад, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку;
- побудові
нового типу стосунків і спілкування між педагогами та учнями, які не
характеризуються примусовістю, підкореністю, в основі яких – стосунки
взаємодії, взаєморегуляції, взаємодопомоги рівних;
- становленню
співтворчості вчителя й учня;
- формуванню у
школярів усвідомленого ставлення до способів організації навчальної діяльності
тощо [23].
Ураховуючи
близькість значень понять "діяльність" ("Праця, дії людей у
якій-небудь галузі" [5, с.228]) і "процес" ("Сукупність
послідовних дій, засобів, спрямованих на досягнення певного наслідку" [5,
с.228]) та тлумачення змісту понять "інноваційна діяльність" і "інноваційні
процеси в освіті", вважаємо, що ці терміни є синонімічними, а їх сутність
полягає у створенні, освоєнні, використанні та розповсюдженні нововведень. До
речі, російським науковцем А.М.Моісєєвим уведено до понятійно-термінологічного
поля педагогічної інноватики нове поняття – "новоутворення", яке
автор трактує як зреалізоване нововведення, тобто результат нововведення [1].
Окрім
розглянутих, у теорії педагогічних інновацій широко вживаним є поняття
"інноваційна система", яка розглядається як "педагогічна
система, результатом функціонування якої є новітні ідеї та оригінальний
досвід" [14, с.5]; "динамічна, стійка в умовах швидкоплинних змін
креативна система, що здатна до самовідновлення в просторі соціуму" [15,
с.4]. На думку О.В.Остапчук, особливості інноваційних педагогічних систем краще
зрозуміти, порівнюючи їх з консервативними: перші з названих базуються на
феномені креативності, другі за своїм характером – авторитарні.
"Консервативні системи працюють переважно із зовнішнім світом, а свій
внутрішній використовують як сховище усталених умов, етапів, структур.
Інноваційні ж структури здатні змінювати свій внутрішній світ. Таким чином,
простір їх дій – широкий. Там, де консервативна система ламається, інноваційна
– може просто прогнутися" [15, с.4]. Як вважає автор розроблення, варто
швидше говорити про існування в сучасності освітніх систем як
"інноваційних систем змінного типу, тобто систем, що виявляють то
авторитарні, то креативні якості" [15, с.14].
Д.В.Алфімов
вважає, що "основною характеристикою інноваційної освітньої системи є її
прагнення до реалізації завдань з навчання і виховання особистості, яка
потрібна сучасній соціально-економічній системі. Саме це коректує мету освіти і
виховання, зміст її реалізації, зміну цінностей, технологічне забезпечення
навчально-виховного процесу" [2, с.159]
Ще одним з
понять, що використовується в теорії інноваційної педагогічної діяльності, є
"інноваційна освітня технологія" – "сукупність форм, методів і
засобів навчання, виховання та управління, об’єднаних єдиною метою; добір
операційних дій педагога з учнями, в результаті яких суттєво покращується
мотивація учнів до навчального процесу" (Л.І.Даниленко) [7, с.71].
Зміст останнього
із запропонованих визначень дозволяє зауважити таке: у трактуванні сутності
"інновація в освіті" Л.І.Даниленко вважає, що це – "новизна, що
істотно змінює результати освітнього процесу" [7, с.70], тобто ціль
освітньої інновації – покращення навчально-виховного процесу, а у тлумаченні
поняття "інноваційна освітня технологія" автором як результат її
впровадження визначено покращення мотивації учнів до навчання, тобто наявна
певна неузгодженість у змісті визначень взаємопов'язаних понять в одного з
авторів теорії інноваційної педагогіки.
Виходячи зі
змісту понять "інновація в освіті" , "інновація в
навчанні", інноваційну освітню технологію розглядаємо як сукупність взаємопов’язаних
елементів – змісту, методів, прийомів і форм навчальної діяльності, її
організації, – що характеризується новизною; результатом її упровадження є
суттєве підвищення ефективності навчально-виховного процесу .
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 |