Курсовая работа: Інноваційні процеси в системі освіти
Курсовая работа: Інноваційні процеси в системі освіти
Міністерство
освіти і науки України
Національний
педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди
Курсова
робота
з
теми: «Інноваційні процеси в системі освіти»
Виконала:
студентка 3-го курсу гр.3-А
художньо-графiчного
факультету
Борисенко Ірина
Перевiрла:
Лебедєва В.В.
Харків
2009
Зміст:
Вступ
Розділ I.
Теоретичні питання інноваційних процесів
1.1 Поняття інновації в педагогіці
1.2 Передовий педагогічний досвід і
впровадження досягнень педагогічної науки
1.3 Інноваційні заклади освіти
Розділ II.
Інновації в системі середньої загальної освіти
Висновки
Література
Вступ
Сучасний етап
розвитку освіти в Україні характеризується відходом від тоталітарної уніфікації
і стандартизації педагогічного процесу, інтенсивним переосмисленням цінностей,
пошуками нового в теорії та практиці навчання і виховання. Цей процес не може
бути стихійним.. Інновації самі по собі не виникають, вони потребують
управління. Вони є результатом наукових пошуків, передового педагогічного
досвіду окремих учителів і цілих колективів.
Мета:теоретично
дослідити інноваційні процеси
Завдання:
1)Аналіз
наукової літератури з визначеної проблеми;
2) Дослідити
інноваційні процеси в системі загальної середньої освіти
У сучасній
педагогіці терміни “інновація”, “інноваційний” означають певне нововведення, що
стосується того чи того аспекту освітньо-виховного процесу
Основу
інноваційних процесів в освіті складають дві важливі проблеми педагогіки -
проблема вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду та
проблема впровадження досягнень психолого-педагогічної науки в практику.
Школа за роки
свого існування нагромадила багатий педагогічний досвід — джерело розвитку
педагогічної науки, підґрунтя зростання професіоналізму, майстерності
вчителів-практиків. Його постійне вивчення, осмислення, оновлення зумовлене
змінами парадигм освіти, концепцій навчання й виховання, форм і методів
практичної діяльності педагогів
Різновидами
передового педагогічного досвіду є новаторський і дослідницький. Новаторському
педагогічному досвіду властиві оригінальність, новизна, емпіричний характер
практичної діяльності.
В основі його —
педагогічне новаторство — діяльність учителів та вихователів, спрямована на
поліпшення, раціоналізацію процесу навчання й виховання.
Нові концепції
виховання й навчання пропонували способи педагогічного розв'язання проблеми
людини та її ставлення до суспільства, природи, культури й пізнання.
Інноваційність
сучасної освіти, як і суспільства в цілому, зумовлена об’єктивними причинами
еволюційного розвитку соціуму.
Тобто у кінці ХХ
століття та в сьогоденні мають місце процеси осмислення накопиченого людством
досвіду, на цій основі – формування нових підходів до сенсу буття, самого
способу життя як творчої самореалізації кожної особистості, творчого розвитку
та існування суспільства в цілому, в якому інноваційність є однією з
найважливіших ознак будь-якої діяльності, утворення, явища тощо.
Суттєвою
відмінністю освітніх та педагогічних інновацій є рівень узагальнення і
розповсюдження інноваційного досвіду . Освітня інновація може набути значення
педагогічної, якщо нові ідеї та досвід (певне розроблення і результати його
впровадження) певного освітнього суб'єкта стають доступними іншим, що, безумовно,
передбачає фіксацію інновації, осмислення та узагальнення її результатів,
відповідне оформлення, популяризацію і розповсюдження.
Розділ
I.
Теоретичні питання інноваційних процесів
1.1
Поняття інновації в педагогіці
Сучасний етап
розвитку освіти в Україні характеризується відходом від тоталітарної уніфікації
і стандартизації педагогічного процесу, інтенсивним переосмисленням цінностей,
пошуками нового в теорії та практиці навчання і виховання. Цей
процес не може бути стихійним. Він потребує управління. Для сучасного етапу
розвитку освіти в Україні характерна широка наявність у ньому інноваційних
процесів. Інноваційна діяльність в Україні передбачена проектом Концепції
державної інноваційної політики (1997) та проектом Положення «Про порядок
здійснення інноваційної діяльності у системі освіти» (1999).
Слово (innovatio)
прийшло до нас з англійської мови й означає “нововведення”, “новаторство”.
Філософське розуміння змісту інновації полягає у створенні нового, суспільно
значущого продукту діяльності людини, який узагальнено характеризується двома
ознаками: перетворенням явищ, речей, процесів; новизною, оригінальністю.
Інновації (італ.
innovatione — новина, нововведення) — нові форми організації праці та
управління, нові види технологій, які охоплюють не тільки окремі установи та
організації, а й різні сфери.
Стосовно педагогічного
процесу інновація означає введення нового в цілі, зміст, форми і методи
навчання та виховання; в організацію спільної діяльності вчителя і учня,
вихованця. Інновації самі по собі не виникають, вони є результатом наукових
пошуків, передового педагогічного досвіду окремих учителів і цілих колективів.
У сучасній педагогіці
терміни “інновація”, “інноваційний” означають певне нововведення, що стосується
того чи того аспекту освітньо-виховного процесу. Кінцевим результатом (прямим
продуктом) творчого пошуку можуть бути нові технології, оригінальні виховні
ідеї, форми та методи виховання, нестандартні підходи в управлінні. При цьому
нове у педагогіці – то не лише авторські ідеї, підходи, технологічні методи,
які досі не використовувались, а й комплекс елементів або окремі елементи
педагогічного процесу з прогресивними засадами, що дає змогу ефективно
забезпечувати розвиток і саморозвиток особистості. Свідченням цього є, зокрема,
активне звертання сучасних педагогів до педагогічної спадщини минулого –
вітчизняної та зарубіжної.
Інновація освіти —
цілеспрямований процес часткових змін, що ведуть до модифікацій мети, змісту,
методів, форм навчання й виховання, адаптації процесу навчання до нових вимог.
Основу інноваційних
процесів в освіті складають дві важливі проблеми педагогіки - проблема
вивчення, узагальнення і поширення передового педагогічного досвіду та проблема
впровадження досягнень психолого-педагогічної науки в практику. Результатом
інноваційних процесів слугує використання теоретичних і практичних нововведень,
а також таких, що утворюються на межі теорії і практики. Учитель може виступати
автором, дослідником, користувачем і пропагандистом нових педагогічних
технологій, теорій, концепцій.
Управління інноваційним
процесом передбачає аналіз і оцінку введених учителями педагогічних інновацій,
створення умов для їх успішної розробки і застосування. Водночас керівники
навчального закладу проводять цілеспрямований відбір, оцінку й застосування на
практиці досвіду колег, нових ідей, методик, запропонованих наукою.
Потреба в інноваційній
спрямованості педагогічної діяльності в умовах розвитку освіти спричинена
певними обставинами:
По-перше, розбудова
суверенної держави викликала необхідність докорінної зміни системи освіти,
методології і технології організації навчально-виховного процесу у навчальних
закладах різного типу: ліцеях, гімназіях, авторських школах, коледжах,
приватних, недільних, духовних школах тощо. Пошуки, які ведуть колективи
навчальних закладів нового типу, можуть збагатити не лише шкільну практику, а й
педагогічну науку.
По-друге, виконання
соціального замовлення сучасного етапу розбудови нашої держави - особистості,
здатної засвоювати й творчо розвивати культуру, потребує постійного пошуку
нових організаційних форм, індивідуального підходу до особистості, нових
технологій навчання і виховання. В цій ситуації суттєво зростає роль і
авторитет педагогічного знання, яке може стати теоретичною базою для нових
пошуків, інновацій.
По-третє, змінився
характер ставлення учителів до факту засвоєння і застосування педагогічних
нововведень. Якщо раніше інноваційна діяльність обмежувалася використанням
рекомендованих зверху нововведень, то сьогодні вона набуває
дослідницько-пошукового характеру: учитель обирає нові програми, підручники,
використовує нові прийоми і способи педагогічної діяльності.
По-четверте, створилася
реальна ситуація конкурентно-здатності закладів освіти, спричинена входженням
загальноосвітніх навчальних закладів у ринкові відносини, створенням нових
типів навчальних закладів, у тому числі й недержавних.
Інноваційні процеси є
механізмом інтенсивного розвитку школи та педагогіки. Інновації функціонують на
рівнях створення, освоєння і втілення. Дослідниками сформульовано ряд законів
перебігу інноваційних процесів:.
Закон необоротної
дестабілізації педагогічного середовища. Сутність його полягає в тому, що
будь-який інноваційний процес вносить у педагогічне середовище необоротні
зміни. Цілісна система, що існує, починає руйнуватися і потребує деякого часу
для створення нової системи на базі нових елементів або асиміляції старої.
Закон обов'язкової
реалізації інноваційного процесу. Будь-який інноваційний процес, в основі якого
є педагогічне відкриття, рано чи пізно, стихійно або свідомо повинен
реалізуватися. Достатньо пригадати досвід видатних педагогів -А.С.Макаренка,
В.О.Сухомлинського, С.Т.Шацького, вчите-лів-новаторів В.Ф.Шаталова,
І.П.Волкова, І.П.Іванова та ін.
Закон стереотипізації
педагогічних інновацій. Будь-яка інновація поступово перетворюється у звичні
поняття і дії, отримуючи статус стереотипної.
Ці закони обумовлюють і
певні етапи функціонування інновацій. На першому етапі інновація сприймається
як чужорідний елемент у педагогіці, часто викликає різку протидію, здається
прожектерством. З часом інновація перевіряється практикою, набуває масового
визнання. На останньому етапі новий підхід до навчання чи виховання стає
відомим і входить до системи навчально-виховної роботи.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 |