Дипломная работа: Валютні операції банку та валютні ризики

–  операції, пов’язані з увезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Різновидність валютних операцій банку базується на сутності операцій та їх особливостях і вимагає певної класифікації. Практично, інвалютні операції можна поділити на такі групи:

–  торговельні та неторговельні операції;

–  поточні операції, що пов’язані з рухом капіталу, термінові операції;

–  власні операції банку та операції, що здійснюються за дорученням клієнтів.

З погляду бухгалтерського обліку, розрахунки в іноземній валюті поділяються за датою розрахунків та датою операції і можуть бути балансовими та позабалансовими. Отже, існують різні типи валютних операцій, що має значення у процесі управління банківським бізнесом.

Для здійснення аналізу валютних операцій, визначення їх ефективності банк на власний розсуд, залежно від обсягів та напрямів операцій, здійснює їх групування. При цьому слід мати на увазі, що частина розрахунків клієнтів банку за зовнішньо-економічними контрактами здійснюється у національній валюті, але відповідно до вимог валютного законодавства теж належить до категорії валютних операцій.

Зважаючи на те, що бухгалтерський облік та форми звітності, які базуються на його даних, є основним джерелом у системі формування інформації, розглянемо класифікацію валютних операцій за принципом побудови плану рахунків. Відповідно до цього принципу валютні операції можуть бути згруповані за такими напрямами:

Відкриття та обслуговування кореспондентських рахунків.

Відкриття та обслуговування поточних та депозитних рахунків клієнтів — суб’єктів підприємницької діяльності.

Відкриття та обслуговування поточних та депозитних рахунків клієнтів — фізичних осіб.

Міжбанківські кредити в іноземній валюті.

Міжбанківські депозити в іноземній валюті.

Кредитування фізичних осіб.

Кредитування юридичних осіб.

Операції з цінними паперами, що емітовані в іноземній валюті.

Операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Перекази в іноземній валюті.

Конверсійні операції з готівковою іноземною валютою.

Розмін або обмін банкнот.

Операції з дорожніми та іменними чеками в іноземній валюті.

Інкасо неплатіжних банкнот в іноземної валюті.

Надання дозволу на вивіз іноземної валюти за межі України.

Позабалансові операції.

Операції купівлі-продажу валюти.

Інструменти для хеджування.

Гарантії, поручительства, акредитиви.

Кредитні лінії.

Операції застави [16].

Якість аналізу валютних операцій банків значною мірою залежить від повноти і достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності. Чинний План бухгалтерського обліку комерційних банків сьогодні надає можливість повною мірою відобразити розрахунки в іноземній валюті та реально оцінити валютні активи і пасиви банку.

Відображення валютних операцій у балансі банку має певні особливості, які необхідно враховувати, здійснюючи аналітичні процедури:

–  валютні операції відображаються у балансі банку у подвійній оцінці — за номіналом та в гривневому еквіваленті за офіційним курсом;

–  принцип мультивалютності, який полягає у відображенні операцій в іноземній валюті за тими ж рахунками, що й операції у гривнях. Зв’язок між операціями в іноземній та національній валютах забезпечується використанням технічних рахунків;

–  поділ статей балансу, де відображаються валютні операції, на монетарні та немонетарні.

Монетарні статті — статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Монетарні статті балансу переоцінюються під час кожної зміни офіційного валютного курсу;

Немонетарні статті — статті інші, ніж монетарні статті балансу. Операції, які належать до цієї категорії, відображаються у балансі у національній валюті за курсом, чинним на дату відображення у бухгалтерському обліку.

Прикладом немонетарних статей балансу можуть бути дебіторська заборгованість за авансами з придбання основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей та кредиторська заборгованість з продажу основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей тощо. Вони відображаються у фінансовій звітності за офіційним валютним курсом на дату розрахунку.

Основною метою аналізу валютних операцій є:

–  забезпечення необхідною інформацією процесу управління та прийняття рішень стосовно операцій з іноземною валютою;

–  забезпечення можливості розроблення аргументованої концепції розвитку банку, яка базується на комплексному підході до аналізу валютних активів та пасивів банку, зовнішнього та внутрішнього середовища, що дає змогу проводити діагностику та прогнозування банківської діяльності в цілому і на валютному ринку зокрема;

–  формування лімітної політики банку;

–  дотримання нормативів НБУ у сфері валютних операцій.

Основними завданнями аналізу валютних операцій, які забезпечують виконання даної мети, є:

–  оцінювання діяльності банку на валютному ринку, його масштабності та конкурентоспроможності;

–  визначення достатності можливостей банку для повного та адекватного співвідношення обсягів валютних операцій зі ступенем прийнятого ризику і рівнем прибутковості;

–  контроль показників валютного ризику, що забезпечується дотриманням установлених нормативів відкритої валютної позиції;

–  оцінка ефективності формування та використання валютних ресурсів;

–  визначення способів залучення валютних коштів на вигідних умовах;

–  оцінювання прибутковості валютних операцій;

–  обґрунтування доцільності здійснення тих чи інших валютних операцій банку;

–  оцінювання ефективності впровадження нових банківських продуктів;

–  визначення об’єктивних та суб’єктивних факторів, що впливають на здійснення валютних операцій.

Загальні напрями аналізу валютних операцій банку мають однакові підходи з тими, що застосовуються до операцій у національній валюті. Винятком є ті валютні операції, що не мають своїх аналогів серед операцій у національній валюті. До таких належать:

–  торгівля іноземною валютою;

–  конверсійні операції з готівковою іноземною валютою;

–  розмін або обмін банкнот, номінованих в іноземній валюті;

–  операції з дорожніми та іменними чеками в іноземній валюті;

–  інкасо неплатіжних банкнот в іноземної валюті;

–  надання дозволу на вивіз іноземної валюти за межі України;

–  розрахунки за зовнішньоекономічними контрактами;

–  позабалансові валютні інструменти.

Аналіз цих операцій має певні особливості та потребує урахування обсягів, курсів, за якими вони здійснюються, вимог валютного законодавства тощо. Оцінка валютних активів та пасивів банку повинна базуватись на показниках їх структури, динаміки її змін, структури операцій, їх частки у загальній масі валютних операцій, визначенні їх прибутковості взагалі тощо.

Джерелами інформації для проведення аналізу структури валютних активів та пасивів, їх динаміки та визначення ефективності використання валютних коштів є:

–  баланс комерційного банку (форма 1 Д);

–  оборотно-сальдовий баланс комерційного банку (форма 10);

–  звіт про структуру активів та пасивів за строками (форма 631);

–  розшифрування валютних рахунків (форма 550 Д);

–  обороти за рахунками в іноземній валюті (форма 550);

–  довідка про залучені кошти та їх залишки на кореспондентському рахунку (форма 381);

–  звіт про дотримання економічних нормативів (форма 611);

–  звіт про залишки коштів, що розміщені в інших банках (форма 618);

–  дані про встановлення банками кореспондентських відносин (форма 619);

–  дані про рух коштів у гривнях на рахунках іноземних банків, що відкриті в банках України (форма 522);

–  дані про структуру активів та пасивів за строками в розрізі груп валют (форма 631);

–  інформація про курс та обсяги операцій з готівкою іноземною валютою та банківськими металами (форма 521);

–  інформація про курс та обсяги операцій з іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України (форма 520);

–  звіт про оборот готівкової іноземної валюти (форма 527);

–  виписки за аналітичними рахунками балансових рахунків № 1001, 1011, 1500, 1510, 1511, 1512, 1515, 1520, 1600, 1819, 1919, 2600, 2620, 2630, 2809, 2909, 3800, 3801, 6204;

–  документи дня;

–  протоколи рішення профільних комітетів;

–  угоди з клієнтами;

–  дані про курси іноземних валют;

–  інформація стосовно ринкових цін на ресурси тощо.

Першочерговий етап аналізу діяльності банку — оцінювання структури його валютних активів і пасивів, визначення масштабів його діяльності на валютному ринку. Для цього необхідно визначити та проаналізувати питому вагу валютних активів та зобов’язань банку в їх загальному обсязі, динаміку та тенденції розвитку у цій сфері діяльності.

Частка валютних активів (Чв.а) та зобов’язань банку (Чв.з) у їх загальному обсязі розраховується за такими формулами (табл. 2.1.):

Важливо оцінити динаміку змін цих показників на початок та кінець звітного періоду. Крім того, необхідно визначити абсолютний приріст валютних активів та валютних зобов’язань, врахувавши зміни у курсі іноземної валюти, який діяв у порівнюваних періодах [25].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27