Отчет по практике: Державний ощадний банк України

Документальне оформлення кредитної угоди є дуже важливим, тому що відсутність будь-яких документів чи неправильне їх оформлення можуть призвести до втрат і збільшення кредитного ризику.

Кредитний договір є основним розгорнутим юридичним документом, що підтверджує права та обов'язки як банку, так і клієнта. Крім цього, дуже важливим документом є строкове зобов'язання, за яким банк може вимагати погашення боргу і процентів за ним.

У договорі, якщо інше не передбачене законом, зазначається така інформація: назва документа; найменування, адреси та реквізити сторін; сума кредиту; строки надання та погашення кредиту; строк дії договору; порядок зміни та припинення дії договору; права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Уклавши кредитний договір, економіст формує кредитну справу позичальника.

Підсумковий етап кредитування характерний тим, що банк здійснює контролюючі функції, перевіряє цільове використання кредиту, надходження боргу і процентів за ним, оформляє акти відхилень, вирішує всі питання при несвоєчасному поверненні кредиту.

Погашення кредиту і нарахованих відсотків здійснюється позичальником зі свого поточного рахунку. Якщо такий поточний рахунок відкрито в іншому банку, погашення боргу за кредитом і сплата відсотків здійснюється платіжними дорученнями позичальника. У разі неможливості сплати боргу позичальником борг стягується з гарантів (поручителів) у встановленому законодавством порядку.

Погашення заборгованості за кредитом і відсотків за користування ним здійснюється в черговості, що встановлюється сторонами при укладенні договору про надання кредиту.

У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитом і сплати відсотків за відсутності домовленості про відстрочення погашення кредиту банк має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених договором. [14]

4.2 Кредитний ризик банку та формування резерву покриття можливих втрат від кредитних операцій

Створення ефективної системи управління ризиками є одним з найактуальніших та найважливіших завдань менеджменту банку та водночас виступає основною передумовою успішного розвитку шляхом створення механізмів забезпечення мінімізації можливих втрат при здійсненні банківської діяльності, яка в умовах ринкової економіки та конкуренції не можлива без ризику. Тому банком значна увага приділяється управлінню ризиками.

Система управління банківськими ризиками Ощадбанку охоплює усі істотні категорії банківській ризиків.

Кредитний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов'язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком.

Управління кредитними ризиками включає рішення і дії щодо уникнення, диверсифікації ризиків, страхування, встановлення лімітів і безпосереднього прийняття ризику. Управління кредитними ризиками відбувається на тому організаційному рівні, де ризик виникає, а також за допомогою функцій незалежної перевірки і контролю ризиків, на найвищих рівнях управління й на рівні колегіальних органів банку.

Управління кредитним ризиком входить до числа пріоритетних завдань управління банком і зачіпає діяльність всіх підрозділів банку. Функції управління кредитним ризиком покладено на структурний підрозділ банку - Управління кредитного аналізу.

Система управління кредитним ризиком у банку - це всі механізми, пов'язані з процесом визначення та запровадження стандартів, звітування й перевірки дотримання стандартів, процедур прийняття та виконання рішень, встановлених колегіальними органами банку з метою моніторингу, контролю і, у разі необхідності, зміни співвідношення ризику та доходності у майбутніх грошових потоках банку, якості та обсягів діяльності. Система управління кредитним ризиком забезпечує:

правління кредитним портфелем;

якість кредитного портфеля;

захист від негативного впливу кредитного ризику (непрацюючі кредити);

реалізацію системного підходу до оцінки і управління кредитним ризиком (політика управління кредитними ризиками);

підходи щодо обмеження кредитних ризиків (ліміти індивідуального, портфельного кредитних ризиків, ліміти повноважень, концентрація активних операцій за галузями, за видами, за строками, за категоріями та забезпеченням);

класифікацію активів;

політику зі створення страхових, резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями;

ефективну діяльність банку в цілому - співвідношення кредитних ризиків і потенційних можливостей для досягнення якнайкращих результатів;

керованість банку за допомогою створення адекватної системи контролю;

досягнення вироблених банком стратегічних цілей.

З метою обмеження кредитного ризику встановлюється система лімітів, яка включає: ліміти індивідуального кредитного ризику, ліміти портфельного кредитного ризику, ліміти повноважень.

Моніторинг індивідуальній кредитних ризиків щодо позичальника-юридичної особи передбачає попередню оцінку кредитоспроможності позичальника, аналіз його фінансового стану, оцінку внутрішнього та зовнішнього середовища, аналіз позиції позичальника на ринку, прогноз його грошових потоків, оцінку надійності та кредитної історії позичальника, а також оцінку ліквідності забезпечення кредитної операції. Банком проводиться оцінка всіх ризикоутворюючих факторів на підставі якісних та кількісних показників згідно відповідних внутрішньобанківських методик щодо оцінки кредитного ризику за короткостроковими та довгостроковими кредитами. За результатами аналізу та оцінки визначається категорія кредитної операції, складається карта кредитних ризиків позичальника, що дає повну характеристику всіх можливих ризиків бізнесу позичальника та відображає комплексну оцінку ймовірності невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а також ступінь ризиковості співпраці Ощадбанку з позичальником.

Моніторинг індивідуальних кредитних ризиків щодо позичальників-фізичних осіб здійснюється шляхом оцінки кредитоспроможності позичальника, аналізу його фінансового стану, оцінки ліквідності забезпечення кредитної операції згідно методики проведення оцінки фінансового стану позичальників-фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців. За результатами проведеної роботи фахівцями банку складається оцінка фінансового стану позичальника, визначається категорія кредитної операції та ступінь ризикованості співпраці Ощадбанку з позичальником.

В залежності від оцінки індивідуального кредитного ризику визначається доцільність здійснення кредитних операцій, а також умови їх проведення (термін використання, сума, процентна ставка). За позичальниками з високим ступенем ризику кредитні операції не проводяться.

Для забезпечення диверсифікації кредитного портфеля відповідальні підрозділи банку розробляють заходи шляхом встановлення гнучких лімітів кредитування щодо суми, строків та інших умов кредитування, диверсифікації забезпечення повернення кредитів тощо. [9]

Достатньо висока якість управління кредитним ризиком підтверджується незначним рівнем проблемних кредитів в загальній сумі кредитного портфеля.

За ступенем ризику кредити класифікуються на: стандартні кредити; кредити під контролем; субстандартні; сумнівні; безнадійні кредити.

Банки зобов'язані створювати резерви для відшкодування можливих втрат за основним боргом за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах. Резерв, що використовується на покриття безнадійної заборгованості розподіляється на резерв під стандартну заборгованість і нестандартну.

Банки для нарахування резерву класифікують надані кредити з урахуванням таких критеріїв:

оцінки фінансового стану позичальника;

погашення позичальником кредиту і процентів за ним.

1. За фінансовим станом позичальників розподіляють на такі категорії: Клас "А" - фінансова діяльність дуже добра;

Клас "Б" - фінансова діяльність добра, але немає надто великих перспектив;

Клас "В" - фінансова діяльність задовільна, спостерігається чітка тенденція до погіршення;

Клас "Г" - фінансова діяльність погана;

Клас "Д" - фінансова діяльність збиткова.

2. Обслуговування боргу позичальником є:

Добрим, якщо погашення здійснюється у відповідні строки або кредит пролонгований не більше ніж на 90 днів;

Слабким - спостерігається прострочення не більш ніж 90 днів або допускається пролонгація понад 90 днів при умові сплати процентів;

Недостатнім - прострочення понад 90 днів.

За результатами проведеного аналізу банки визначають категорію кредиту за ступенем ризику(таблиця 4.1)

Таблиця 4.1

Класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначення категорії кредитної операції

На підставі класифікації валового кредитного ризику та враховуючи прийняте забезпечення, банк визначає чистий кредитний ризик за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування (таблиця 4.2).

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10