Учебное пособие: Економічний аналіз

У теорії економічного аналізу виділяють декілька видів порівняльного аналізу: горизонтальний, вертикальний і трендовий.

В основі горизонтального аналізу - побудова рядів динаміки аналізуємого показника. Основна мета горизонтального аналізу - визначення тенденцій чи напрямків розвитку економічних явищ і процесів.

В основі вертикального аналізу - розкладання економічних явищ на складові елементи, що дозволяє вивчити їх внутрішню структуру.

При проведенні трендового аналізу розраховуються показники темпів росту і приросту досліджуваного явища чи процесу; результати аналізу використовуються для достовірної оцінки динаміки досліджуваного процесу або явища.

Також виділяють одномірний та багатомірний порівняльний аналіз. Основна від’ємність цих видів порівняльного аналізу – кількість показників і об’єктів, за якими провадиться порівняння.

2. Прийоми групування та деталізації показників і їх види

Економічні явища і процеси характеризуються безліччю первинних даних. Для того, щоб сукупність первинного матеріалу зручніше було використовувати в процесі обробки й аналітичних висновків необхідна його систематизація. Одним з видів такої систематизації є групування. Групуванням називають розподіл багатьох одиниць об’єкта спостереження на якісно однорідні групи за певними суттєвими для них ознаками. Групування в економічному аналізі застосовуються для виявлення взаємозв'язку між окремими економічними явищами, з метою вивчення їхньої внутрішньої будови. У залежності від поставлених цілей виділяють три види групувань:

• для визначення соціально-економічних типів явищ - типологічні;

• для вивчення структури явищ та структурних зрушень, які відбуваються в них - структурні;

• для визначення зв’язків та залежностей між явищами - факторні.

Типологічні групування призначені для розчленовування всієї сукупності первинних даних на однорідні групи чи класи. Наприклад, групи населення за родом діяльності, групи підприємств за формами власності, розподіл складу промислово-виробничого персоналу на категорії й ін.

Структурні групування використовуються для вивчення внутрішньої структури економічного явища, співвідношення їх окремих частин. Прикладом є розподіл робітників за освітою, за віком, за статтю, групування активів та пасивів балансу за розміщенням та джерелами формування майна, класифікація устаткування за терміном експлуатації та ін.

Факторні (аналітичні) групування використовуються для виявлення наявності, напрямку та форми зв’язку між показниками, що вивчаються. За характером ознак, на яких базується аналітичне групування, вони можуть бути якісними (коли ознака не має кількісного виразу) або кількісними.

Прикладом аналітичного групування можуть бути дані щодо залежності заробітної плати робітників від стажу їх роботи, рівня плинності робочої сили на підприємствах від рівня середньомісячної заробітної плати одного працівника.

За складністю побудови виділяють прості групування та комбіновані. При простих групуваннях використовується одна класифікаційна ознака, при комбінованих – декілька. Використання в аналізі комбінованих групувань має суттєві недоліки: побудова їх надто трудомістка, а сприйняття результатів достатньо складне.

Процес побудови групувань відбувається у наступній послідовності:

- визначення цілі аналізу,

- збирання необхідних даних щодо всієї сукупності об’єктів;

- ранжирування сукупності за вибраною для групування ознакою;

- оцінка крайніх варіантів факторної ознаки;

- визначення кількості груп у групуванні;

- визначення розміру рівновеликого інтервалу.

Правильне групування інформації дає можливість вивчити взаємозв’язок між показниками, глибше розглянути побудову економічних явищ, систематизувати первинні данні та визначити характерні риси вивчаємого явища або процесу.

Для подальшої обробки економічної інформації та поглиблення аналізу використовується технічний прийом деталізації.

Цей метод є одним з основних у розчленовуванні явища на складові елементи. Деталізація економічних явищ і процесів тісно пов'язана з процесом їхнього пізнання для виявлення змін і тенденцій, що необхідні для виконання функцій управління. У процесі економічного аналізу досліджувані явища, процеси і показники, які їх характеризують, деталізують за такими напрямками:

за складовими факторами;

по підрозділах;

в часі.

Деталізація за складовими факторами використовується для : виявлення основних причин змін показників складових, котрі є основними для даного періоду. Основою такої деталізації є економічний взаємозв'язок впливу факторів на результативні показники. При цьому важливим є визначення ступеня деталізації, тобто послідовний перехід від більш укрупненого показника до первинних його елементів. Наприклад, обсяг виробництва продукції за рік можна представити як добуток средньоспискової чисельності робітників (Ч) на їх середньорічний видобуток. Для більш детального аналізу можна виділити наступні фактори: середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за рік (Д), середню тривалість робочого дня (Т), середньоденний (ДВ) і середньогодинний (ГВ) виробіток одного робітника. Вивчення взаємозв язку між цими показниками забезпечує можливість використання математичних моделей для представлення співвідношення та підпорядкованості факторів та результативного показника.

ВП = Ч*ГВ = Ч*Д*ДВ = Ч*Д*Т*ГВ.

Таким чином, деталізація економічних явищ і процесів за складовими елементами уможливлює більш точну оцінку і аналіз причин зміни результативного показника та є необхідною основою розробки факторної моделі економічних показників.

Деталізація показників по підрозділах підприємства передбачає розчленовуванням будь-якого узагальнюючого показника за місцями виконання основних чи інших операцій. Наприклад, фонд оплати праці можно деталізувати за структурними підрозділами, відділами та службами підприємства, випуск продукції підприємства деталізується по цехах, бригадах, окремих працівниках, технологічних агрегатах.

Деталізація показників за часом передбачає їх розподіл по кварталах, по декадах (річний обсяг випуску продукції, квартальний, за місяць, за декаду, за день).

Використання деталізації в економічному аналізу дозволяє поглибити аналіз впливу факторів на зміну вивчаємих показників діяльності підприємства і,таким чином, розширити коло пошуку резервів.

3. Використання в аналізі рядів динаміки та графічного способу

В аналітичних дослідженнях використовуються абсолютні і відносні показники діяльності підприємства. Абсолютні величини характеризують кількісну сторону досліджуваного явища чи процесу.

Відносні показники відображають співвідношення величини досліджуваного явища з величиною інших явищ чи процесів, а також показують співвідношення того самого показника за різні проміжки часу. Відносні величини використовують для оцінки виконання плану, для оцінки динаміки досліджуваного процесу чи явища, а також для характеристики внутрішньої структури досліджуваного явища. У залежності від обраної бази виділяють наступні відносні величини: коефіцієнти, відсотки і проміле. Розглянемо приклад розрахунку відносних величин.

Для отримання узагальнюючих характеристик економічних явищ і процесів, а також визначення результатів господарської діяльності в часі і просторі застосовують середні величини. Найчастіше в процесі аналітичних досліджень застосовують наступні види середніх величин:

середня арифметична проста X = ∑ Xn / n

середня арифметична зважена X = ∑Xnfn / ∑f n

середня хронологічна – використовується в аналізі для обчислення середньої величини показників у часі X = (1/2X1 + X2 + … + Xn-1 + 1/2Xn) / (n-1)

середнє квадратичне відхилення σ =

середня геометрична величина – використовується для розрахунку середніх темпів росту і приросту X = .

За допомогою середніх величин, обрахованих на основі масових даних про якісно однорідні явища, можна виявити загальні тенденції та закономірності розвитку економічних процесів.

4. Ряди динаміки

Рядом динаміки називають часову послідовність значень економічних показників. В економічному аналізі динамічні ряди використовуються при попередній оцінці економічного явища чи процесу.

Ряди динаміки можуть бути побудовані за абсолютними, відносними або середніми значеннями. Ряд динаміки складається з двох елементів: моментів часу (або дат) та самих даних, що називаються рівнями ряду.

За допомогою ряді динаміки можна отримати наступні дані:

- інтенсивність зміни досліджуваних показників (зростання, зменшення, стабільності);

- середній рівень показника і середню інтенсивність зміни;

- тенденції щодо зміни показників.

Застосування динамічних рядів дозволяє виявити основні тенденції розвитку економічного явища і скласти прогноз його розвитку на доступну для огляду перспективу. Але використання цього технічного прийому можливе лише тоді, коли забезпечена зіставність усіх величин, що входять в ряди динаміки. Навіть простий розгляд рядів динаміки дозволяє зробити певні аналітичні висновки про тенденції зміни економічних явищ та процесів. Застосування математико-статистичних методів обробки рядів динаміки дозволяє значно повніше характеризувати тенденції розвитку досліджуваних явищ та прогнозувати їх зміну. З цією ціллю в процесі обробки динамічних рядів розраховуються додаткові показники: абсолютний приріст, середньорічний абсолютний приріст, середньорічне значення показника, темпи росту і приросту, середньорічний темп росту, абсолютне значення одного відсотка приросту.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10