Шпаргалка: Фінанси підприємств
Найчастіше в
практиці застосовуються такі показники: 1) коефіцієнт швидкої ліквідності
(проміжний коефіцієнт покриття балансу) - Кшл.(визначається як відношення
грошових коштів, короткострокових цінних паперів, коштів у розрахунках та інших
активів (ІІ розділ активу балансу) до суми короткострокових зобов'язань (ІV розділ пасиву балансу)). Характеризує
платоспроможність підприємства. Його прийнятне значення має бути більшим за
одиницю).; 2) коефіцієнт покриття балансу (поточної ліквідності) - Кп – (це
найбільш узагальнюючий показник ліквідності балансу. Визначається як відношення
всіх поточних активів підприємства (підсумок ІІ розділу активу балансу) до суми
короткострокових зобов'язань (підсумок ІV розділу пасиву балансу)). Характеризує
платоспроможні можливості підприємства, достатність оборотних коштів для
погашення його боргів протягом року. Уважають, що його рівень у межах 2,0-2,5 є
прийнятним. Він показує, скільки грошових одиниць активів припадає на кожну
грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Коли Кп стає меншим за одиницю,
структура балансу визнається незадовільною, а підприємство - неплатоспроможним;
3) коефіцієнт абсолютної ліквідності - Кабс.л - визначається як відношення суми
коштів та короткострокових фінансових вкладень підприємства (ІІ розділ активу
балансу) до короткострокових зобов'язань (ІV розділ пасиву балансу). Характеризує
негайну готовність підприємства погасити певну частину короткострокових
зобов'язань. Достатнім є значення коефіцієнта в межах 0,25-0,35. За значення
меншого, ніж 0,2, підприємство вважається неплатоспроможним.
Фінансово стійким
є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває кошти,
вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської
заборгованості, своєчасно розраховується за своїми зобов'язаннями. Основою
фінансової стійкості є виважена, раціональна організація й ефективне
використання оборотних коштів. Організація оборотного капіталу полягає у
знаходженні компромісу між ризиком втрати ліквідності та ефективністю роботи.
36)
Зміст
і економічне значення системи оподаткування підприємств, її розвиток. Функції
податків
Податки є
важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових
відносин виникають одночасно з появою держави. З розвитком товарно-грошових
відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі. Податки - це
обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з
метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують
фінансування державних витрат. Податки – за економічною сутністю це відносини,
що виникають між державою та фіз. й юр особами з приводу примусового відчуження
частини новоствореної вартості в грошовій формі, її вилучення й перерозподілу
для фінансування державних видатків. Елементи податків: об’єкт оподаткування,
суб’єкт, джерело сплати податків (доход суб’єкта), одиниця оподаткування
(одиниця виміру об’єкта оподаткування), податкова ставка (величина податку на
одиницю оподаткування), термін сплати (законодавчо встановлений термін внесення
податку до бюджету), податкові пільги (повне або часткове звільнення від
податків).
Система
оподаткування - це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна
держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн,
стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних
економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей. Система
оподаткування – це сукупність податків і зборів до бюджетів різних рівнів, а
також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому
відповідними законами держави. Законом «Про систему оподаткування» визначено
такі важливі принципи її побудови: стимулювання підприємницької виробничої
діяльності та інвестиційної активності; стимулювання науково-технічного
прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного
товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
обов'язковість; рівнозначність і пропорційність; рівність, недопущення будь-яких
проявів податкової дискримінації; соціальна справедливість; стабільність;
економічна обґрунтованість; рівномірність сплати; компетентність; єдиний
підхід; доступність.
Становлення
системи оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону «Про систему оподаткування». У ньому було визначено принципи побудови і
призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо
платників та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи
оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку. Ураховуючи зміни
в податковій політиці держави, необхідність дальшого вдосконалення
оподаткування, 2 лютого 1994 р. було ухвалено другий варіант Закону «Про систему
оподаткування». Третій варіант цього закону Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 р. Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення й розвитку дає
змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це
нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо
окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності.
По-друге, основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатнє
виявлення регулюючої функції основних податків. По-третє, система в цілому
надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено.
Фіскальна функція
полягає в мобілізації коштів у розпорядження держави та формуванні
централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій держави.
Вона реалізується через розподіл частини валового національного продукту. Для
реалізації цієї функції важливе значення має постійність і стабільність
надходження коштів в розпорядження держави. Економічна функція зумовлена тим,
що податки як одна з форм перерозподілу доходу значною мірою впливають на
процес відтворення, стимулюючи його теми.
37)
Класифікація
податків
1) За
спрямуванням податків: до державного бюджету, до місцевих, змішані, податки з
яких формуються спеціальні позабюджетні фонди. 2) За складовими ціни на які
відносять податки: сплачуються з прибутку, включаються до собівартості
продукції, акцизи(включаються до ціни реалізації). 3) За способом стягнення:
прямі та непрямі. 4) За рівнем державних структур, які стягують податки:
загальнодержавні, місцеві. 5) За співвідношенням між ставкою податку та
величиною об’єкта оподаткування: прогресивні, пропорційні, регресивні. 6) За
об’єктом оподаткування: на доходи громадян, майно, на додану вартість, за використання
природних ресурсів. 7) За суб’єктом оподаткування: юр особи та фіз. особи.
Загальнодержавні
податки і збори включають: - прямі податки[податок на прибуток, плата (податок)
за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість)]; - непрямі податки
[податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито]; - збори (на
обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне
страхування, до державного інноваційного фонду; за геологорозвідувальні роботи,
виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього
середовища; рентні збори; гербовий збір); - державне мито, плата за торговий
патент на деякі види підприємницької діяльності.
Місцеві податки і
збори включають: - два податки (комунальний податок і податок з реклами); -
різні збори (за право використання місцевої символіки; за парковку
автотранспорту; за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що
вирушає за кордон; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери
послуг; ринковий збір; готельний збір; за проведення місцевих аукціонів,
конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок та
ін.).
Мито є непрямим
податком, що стягується з товарів, транспортних засобів, інших предметів, які
переміщуються через митний кордон країни. Акцизний збір - це непрямий податок,
що встановлюється на підакцизні товари та включається в їхню ціну.
38)
Форми,
види та джерела залучення позичкових фінансових коштів.
З економічного
погляду кредит - це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній
формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних
відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує. Основою
функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого
виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом,
відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Суб'єктами
кредитних відносин можуть бути будь-які самостійні підприємства. Основними
об'єктами короткострокового кредитування в оборотні кошти є: - виробничі запаси
(сировина, основні й допоміжні матеріали, запасні частини, паливо, інструмент);
- незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва; - витрати
майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на освоєння випуску нових виробів
тощо); - готова продукція і товари; - платіжні та розрахункові операції з
постачальниками й покупцями.
Кредити, що їх
можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками: - за кредиторами;
- за формами та видами; - за метою використання; - за терміном надання; - за
забезпеченням; - за порядком надання. Кредиторами підприємств можуть бути: •
банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (банківський, лізинговий
кредити); • підприємства (комерційний кредит); • держава (державний кредит,
який надається через уповноважені банки); • міжнародні фінансово-кредитні
установи (відкриття кредитних ліній через уповноважені банки). До видів
кредитів належать: 1) банківський – це економічні відносини між кредитором та
позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах
терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський
кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених
кредитним договором. 2) комерційний – це економічні, кредитні відносини, які
виникають між окремими підприємствами. 3) державний – це економічні, кредитні відносини між
державою та суб'єктами господарювання; 4) лізинговий - це стосунки між суб'єктами
господарювання, які виникають за орендування майна (майновий кредит або
лізинг-кредит).
Основними формами надання кредитів є товарна та грошова. Банківський та
державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговий та
комерційний - у товарній. Банківський та державний кредити погашаються у
грошовій формі. Комерційний кредит також повертається переважно в грошовій
формі. Лізинговий кредит може погашатися в грошовій, товарній та змішаній
формах.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20 |
