Шпаргалка: Фінанси підприємств
11)
Розрахунки
платіжними дорученнями. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями
Платіжне
доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника
банку, котрий його обслуговує, про списання зі свого рахунка зазначеної суми
коштів та її перерахування на рахунок одержувача. Доручення подається в банк не
менше ніж у двох примірниках. Доручення приймаються до виконання банками
протягом десяти календарних днів з дня виписки. День оформлення платіжного
доручення не враховується. Розрахунки дорученнями можуть здійснюватись: - за
фактично відвантажену (продану) продукцію (виконані роботи, надані послуги
тощо); - у порядку попередньої оплати (якщо це обумовлено договором); - для
завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості підприємств; -
для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна
плата, пенсії тощо), на їхні рахунки в банках; - для сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів; - в інших
випадках за згодою сторін. Оформляючи платіжне доручення, платник надає повну
інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування
коштів одержувачу. Ця інформація наводиться в реквізиті платіжного доручення
«Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту лише за
зовнішніми ознаками.
Платіжні
вимоги-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з
двох частин. Верхня частина - вимога підприємства-постачальника до підприємства
покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт чи послуг. Нижня частина -
доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує,
перерахувати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника. Цей
розрахунковий документ заповнює постачальник (отримувач грошових коштів) і
направляє покупцеві (платнику коштів). Покупець (платник коштів), коли він
згоден оплатити товар (роботи, послуги), заповнює нижню частину цього документа
і направляє його у свій банк (банк, який його обслуговує) для переказу
акцептованої суми на розрахунковий рахунок постачальника. Платіжні
вимоги-доручення використовуються переважно в міжміських розрахунках за
відвантажені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги.
12)
Розрахунки
акредитивами
Акредитив - це
договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк з доручення
клієнта зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручити іншому
(виконуючому) банку здійснити цей платіж. Умови та порядок проведення
розрахунків за акредитивами обумовлюються в договорі між бенефіціаром і
заявником акредитива. Усі заінтересовані сторони під час операцій з
акредитивами мають справу тільки з документами, а не з товарами, послугами чи іншими
видами зобов'язань.
Банк-емітент може
відкривати такі види акредитивів: Покритий - це акредитив, який передбачає
попереднє депонування коштів. У цьому разі банк платника (банк-емітент) списує
кошти з розрахункового рахунка платника і перераховує ці кошти в банк
постачальника (банк-виконавець) на окремий аналітичний рахунок «Розрахунки за
акредитивами». Непокритий - це акредитив, оплата за яким у разі тимчасового
браку коштів на рахунку платника гарантується банком-емітентом наданням
банківського кредиту. Відкличний акредитив може бути змінений або анульований
банком-емітентом будь-коли без попереднього повідомлення бенефіціара
(наприклад, у разі недотримання умов, передбачених договором, дострокової
відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом). Безвідкличний
акредитив може бути анульований або умови якого можуть бути змінені тільки за
згоди бенефіціара, на користь якого він був відкритий, і банку-емітента. Такий
акредитив слід розглядати як тверде зобов'язання банку-емітента сплатити кошти
в порядку та в строки, визначені умовами акредитива.
Вид акредитива
(відкличний чи безвідкличний) зазначається на кожному акредитиві. Коли такої
позначки нема, акредитив вважають безвідкличним. Для відкриття акредитива до
банку-емітента подається заява за відповідною формою. Для відкриття покритого
акредитива, депонованого у виконуючому банку (коли він не є банкомемітентом),
крім заяви подається платіжне доручення на перерахування коштів для бронювання
їх у виконуючому банку. У цьому разі банк-емітент переказує кошти заявника на
рахунок «Розрахунки за акредитивами» у банкові-виконавцю та повідомляє його про
умови акредитива. Акредитив уважають відкритим після того, як здійснено
відповідні бухгалтерські записи за рахунками та надіслано повідомлення про
відкриття й умови акредитива. Банк-емітент інформує виконуючий банк про
відкриття акредитива електронним повідомленням (електронною поштою), а останній
повідомляє про це бенефіціара протягом 10 робочих днів.
Після
відвантаження продукції (виконання робіт, надання послуг) бенефіціар подає
виконуючому банку потрібні документи, що передбачені умовами акредитива. Після
ретельної перевірки дотримання всіх умов банк списує кошти з аналітичного
рахунка «Розрахунки за акредитивами» і перераховує їх на рахунок бенефіціара. У
всіх акредитивах передбачається зазначення дати закінчення строку і місця
подання документів для платежу. Після закінчення строку дії акредитива кошти з
аналітичного рахунка «Розрахунки за акредитивами» переказуються банкові
емітенту і зараховуються на той самий рахунок, з якого вони надійшли.
13)
Вексельна
форма розрахунків
Вексельна форма
розрахунків – це розрахунки з відстрочкою платежу між постачальником
(отримувачем коштів) і покупцем (платником коштів), які оформлюються векселем.
Також існують розрахунки заліку взаємної заборгованості, розрахунки в
електронних системах типу «клієнт-банк». Вексель - це письмове безумовне
зобов'язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику
вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у
відповідний строк і у відповідному місці. Власник векселя має можливість
розжахуватися зі своїми кредиторами за відвантажені товари і надані послуги не
тільки грошима, а й векселем або за потреби достроково облікувати вексель. Розрахунковий
вексель - це вексель, який купують з дисконтом для покриття кредиторської
заборгованості перед векселедавцем у розмірі вексельної суми. Сутність такої
операції в тім, що різниця між ціною купівлі векселя і вексельною сумою стає
доходом. Простий (соло-вексель) виписується і підписується покупцем
(векселедавцем) і є його борговим зобов'язанням оплатити кредитору вказану суму
в установлений час. У простому векселі векселедавець є прямим боржником і
безумовно зобов'язаний сплатити вексельну суму. Переказний вексель (тратта) -
це документ, який регулює вексельні відносини трьох сторін: кредитора
(трасанта), боржника (трасата) і отримувача платежу (ремітента). Такий вексель
виписує та підписує кредитор (трасант). Переказний вексель має форму наказу
трасанта платнику (після акцепту платника називають акцептантом) сплатити за
векселем. Ремітент - перший отримувач або перший векселедержатель, на користь
якого виставляється вексель. Трасант виписує (трасує) вексель на трасата з
вимогою сплатити відповідну суму ремітентові у відповідному місці у відповідний
строк. Забезпечений вексель - це вексель, гарантований заставою, яка
передається кредиторові, банку або продавцю до моменту сплати боргу. Заставою
може бути дебіторська заборгованість, товарні запаси, цінні папери, основні
виробничі засоби, обладнання. Векселі казначейські - один із видів державних
цінних паперів, які випускаються для покриття видатків державного бюджету. Вони
можуть бути використані: - для здійснення розрахунків; - для зарахування сплати
податків до державного бюджету; - як застава для забезпечення інших платежів та
кредитів. Товарний (комерційний) вексель використовується для кредитування
торговельних операцій. Він визначає умови погашення векселедавцем-боржником
своїх зобов'язань перед постачальником-кредитором за поставлену продукцію,
надані послуги, виконані роботи. Векселі на пред'явника - це такі векселі, що
оплачуються негайно після прийняття їх дебітором. Вексель, що оплачується в
термін, указаний у документі, називається строковим.
14)
Проведення
касових операцій
Касові операції
підприємства пов'язані як з прийняттям, так і з видачею готівки. Порядок
ведення касових операцій регламентується НБУ і поширюється на всі підприємства
незалежно від форм власності і виду діяльності, а також на фізичних
осіб-суб'єктів підприємницької діяльності (крім банків і підприємств зв'язку).
Касові операції оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами.
Прибуткові касові ордери застосовуються за приймання готівки касами підприємств.
Видача готівки з кас підприємств проводиться за видатковими касовими ордерами,
які підписують керівник і головний бухгалтер. Операція видачі готівки з каси
підприємства на видатковий касовий ордер має бути відображена в касовій книзі.
У прибуткових і видаткових касових ордерах зазначається підстава для їх
складання і перелічуються додані до них документи.
Одержуючи касові
ордери (прибуткові/чи видаткові) касир перевіряє наявність та ідентичність
підпису головного бухгалтера; правильність оформлення ордерів; наявність
перелічених у документах додатків і після одержання або видачі готівки підписує
їх і проставляє позначку про оплату. Далі ці ордери реєструються бухгалтерією.
Усі надходження і видачі готівки в національній валюті підприємство враховує в
касовій книзі. Кожне підприємство веде тільки одну касову книгу. Щоденно в
кінці робочого дня касир підсумовує операції за день і виводить залишок готівки
в касі. Записи в касовій книзі зберігаються протягом трьох років. Контроль за
правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера або
спеціально уповноважену керівником іншу особу.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20 |
