Дипломная работа: Значення та сутність капіталу підприємства
- виплата дивідендів (якщо величина
резервів перевищує мінімально допустимий рівень);
- інші цілі, передбачені
законодавством чи засновницькими документами.
До формування мінімально необхідного
розміру резервів їх можна використовувати лише для покриття збитків. Інформація
про рух резервного капіталу міститься у Звіті про власний капітал підприємства.
У цьому ж звіті відображається динаміка капітальних резервів.
До так званих капітальних резервів,
тобто резервів, які створюються за рахунок капіталу власників (чи інших осіб),
належить додатковий капітал. Джерелом формування зазначених резервів не є
господарська діяльність підприємства. Поняття «Додатковий капітал» з’явилось у
вітчизняній економічній практиці відносно недавно. Згідно з визначенням, яке
наводиться у стандартах бухгалтерського обліку, додатковий капітал — це сума
приросту майна підприємства, яка виникла в результаті переоцінки (індексації),
безоплатно одержаних необоротних активів та від емісійного доходу. Вітчизняними
нормативними актами не встановлено жодних обмежень щодо розмірів капітальних
резервів.
Розрізняють додатковий вкладений
капітал та інший додатковий капітал. Додатковий вкладений капітал характеризує
суму емісійного доходу (різниця між продажною і номінальною вартістю первісно
розміщених акцій), отриманого в результаті реалізації акціонерними товариствами
власних корпоративних прав. До складу іншого додаткового капіталу належать такі
складові:
- інший вкладений капітал;
- дооцінка (уцінка) необоротних активів;
- вартість безкоштовно отриманих
необоротних активів.
До іншого додаткового капіталу
належить інший вкладений засновниками підприємств (крім акціонерних товариств)
капітал, що перевищує статутний капітал, раніше внесений такими засновниками
без прийняття рішення про зміну розміру статутного капіталу. На нашу думку, до
додаткового капіталу слід відносити також капітальний дохід у вигляді різниці
між номінальною вартістю викуплених та анульованих корпоративних прав та ціною
викупу. Природа цього доходу є такою самою, як і емісійного доходу. Окрім
цього, до додаткового капіталу доцільно зараховувати суму перевищення курсу
емісії конвертованих облігацій над їх номінальною вартістю [31, 204].
До складу дооцінки (уцінки)
необоротних активів відноситься сума дооцінки (уцінки) активів, яка проводиться
у випадках, передбачених законодавством. Зазначимо, що дооцінку оборотних
активів не можна розглядати як додатковий капітал підприємства, вона
відображається за відповідними позиціями Звіту про фінансові результати.
До складу вартості безкоштовно
отриманих необоротних активів включається вартість необоротних активів,
безкоштовно одержаних підприємством від інших осіб. Вона вважається додатковим
капіталом i зменшується на суму нарахованої амортизації, величина якої визнається
доходом одночасно з її нарахуванням. Зауважимо, що безкоштовно отримані
оборотні активи розглядаються як дохід підприємства i не можуть бути додатковим
капіталом [23, 125].
Додатковий вкладений капітал та інший
додатковий капітал здебільшого можна використовувати за такими основними
напрямами:
- на покриття балансових збитків, за
умови, що на ці цілі використані всі інші джерела;
- на збільшення статутного чи пайового
капіталу;
- на покриття різниці між фактичною
собівартістю вилученого капіталу, який анулюється, та його номіналом.
До основних обмежень щодо
використання додаткового капіталу слід віднести заборону його спрямування на
збільшення статутного капіталу чи викуп власних корпоративних прав, якщо в
балансі відображені непокриті збитки та недопустимість його розподілу з метою
виплати дивідендів у грошовій формі.
До числа обов’язкових резервів, які
повинні створюватися на підприємстві, належить резерв сумнівних боргів, який
формується з метою покриття можливих збитків підприємства в результаті
непогашення боржником сумнівної чи безнадійної дебіторської заборгованості.
Нарахування суми резерву відображається у складі інших операційних витрат.
Оскільки в результаті формування резерву сумнівних боргів зменшується чистий
прибуток підприємства, опосередковано це впливає на розмір власного капіталу.
Сума дебіторської заборгованості
підприємства відображається у звітності за чистою реалізаційною вартістю, яка
відповідає різниці між сумою поточної дебіторської заборгованості за товари
(роботи, послуги) та резервом сумнівних боргів. Величина резерву сумнівних
боргів може бути визначена за допомогою двох методів: виходячи з
платоспроможності окремих дебіторів або на підставі класифікації дебіторської
заборгованості. В першому випадку величина резерву визначається на підставі
аналізу фактичного непогашення дебіторської заборгованості в попередніх
періодах. Якщо резерв створюється на підставі класифікації дебіторської
заборгованості, здійснюється групування дебіторської заборгованості за
термінами її непогашення з установленням коефіцієнта сумнівності для кожної
групи, який визначається підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної
дебіторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуги) за попередні
звітні періоди. Зі збільшенням термінів непогашення дебіторської заборгованості
коефіцієнт сумнівності зростає. Величина резерву сумнівних боргів визначається
як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію (товари,
роботи, послуги) відповідної групи на коефіцієнти сумнівності відповідної
групи. Якщо ж безнадійною визнано поточну дебіторську заборгованість, не
пов’язану з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), то така
заборгованість списується з балансу з відображенням втрат у складі інших
операційних витрат. У разі, якщо дебітор відшкодував підприємству суму боргу,
раніше визнаного безнадійним і списаного за рахунок резерву сумнівних боргів,
суму боргу необхідно відновити у резерві сумнівних боргів з одночасним
відображенням такої суми у складі доходів звітного періоду [28, 119].
1.2 Джерела формування капіталу
підприємства
Основні цілі збільшення статутного
капіталу підприємства зводяться до такого:
- збільшення частки капіталу, в межах
якої власники підприємства відповідають за його зобов’язаннями перед
кредиторами. Таким чином підвищується кредитоспроможність суб’єкта
господарювання та його фінансова незалежність;
- мобілізація фінансових ресурсів для
реалізації інвестиційних проектів, планів санації, модернізації існуючих
потужностей, переобладнання чи розширення виробництва;
- поліпшення ліквідності та
платоспроможності підприємства, оскільки збільшення статутного капіталу
пов’язане, як правило, із залученням додаткових грошових ресурсів;
- акумуляція фінансового капіталу для
придбання корпоративних прав інших підприємств, у т. ч. з метою посилення
впливу на дані підприємства, їх поглинання чи придбання їх потужностей [18, 78].
Серед інших причин збільшення
статутного капіталу слід виокремити зменшення ринкової ціни акцій. Високий курс
має недолік, що це перешкоджає широкій диверсифікації акцій, оскільки приватні
інвестори, як правило, побоюються вкладати кошти в акції з високою купівельною
ціною. Ефекту зниження курсу можна досягти і без збільшення номінального
капіталу. Це можна зробити зменшенням номінальної вартості акцій з одночасним
збільшенням їх кількості.
Ще однією причиною збільшення
статутного капіталу може бути збільшення бази для нарахування дивідендів з
метою проведення політики стабільних дивідендів з одночасним збільшенням абсолютної
суми дивідендних виплат. (Висока ставка дивідендів свідчить про ризиковість
підприємства.)
Збільшення статутного капіталу
підприємств може відбуватися за рахунок зовнішніх фінансових джерел (внески
учасників і засновників) та в результаті зміни структури власного капіталу у
напрямі збільшення номінального капіталу. В останньому випадку збільшення
відбувається за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного чи додаткового
капіталу [28, 137].
Власний капітал – це частина в
активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.
Сума власного капіталу – це
абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а
тому не відображає поточну вартість прав власників фірми. На суму власного
капіталу суттєво впливають усі умовності бухгалтерського обліку, що були
застосовані при оцінці активів і кредиторської заборгованості, і вона може лише
випадково співпадати із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з
сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства
в цілому.
Разом з тим, власний капітал є
основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого
підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки
виконує такі функції:
1) довгострокового фінансування;
2) відповідальності і захисту прав
кредиторів;
3) компенсації понесених збитків;
4) кредитоспроможності;
5) фінансування ризику;
6) самостійності і влади;
7) розподілу доходів і активів [23, 178].
Як правило, підприємство створюється
з метою отримання прибутку. Реалізувати цю мету воно може лише за умови
збереження свого капіталу.
Користувачі фінансової звітності
потребують більш детальної інформації про склад та зміни власного капіталу
підприємства. Тому фінансова звітність має надавати інформацію про:
- джерела капіталу підприємства;
- правові обмеження щодо розподілу
інвестованого капіталу серед акціонерів;
- обмеження щодо розподілу дивідендів
серед теперішніх і майбутніх акціонерів;
- пріоритетність прав на майно
підприємства при його ліквідації [21, 176].
Власний капітал утворюється двома
шляхами:
1) внесенням власниками підприємства
грошей та інших активів;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29 |
