Реферат: Грошово-кредитна система Великобританії
Спеціальні фінансово-кредитні інститути
Фінансові доми спеціалізуються на кредитуванні продажу з розстрочкою
платежу, споживчих товарів і деяких видів промислового обладнання. Основне
джерело ресурсів цих установ — короткострокові
депозити
(строком від 3 до 6 міс.) промислових торгових фірм,
банків і населення. Вага фінансових домів у загальному обсязі кредитних
операцій невелика. Багато з них втратили самостійність і контролюються
депозитними або торговими банками. Останнім часом фінансові доми активно займаються
лізинговими операціями і кредитними картками.
До
ощадних інститутів традиційно належали довірчо-ощадні банки,
будівельні товариства і Національний ощадний банк. Основне джерело їх ресурсів — невеликі вклади населення.
Довірчо-ощадні банки в минулому здебільшого відігравали роль місцевих ощадних
кас. Пізніше вони були реорганізовані в 16 великих регіональних установ, але їх правовий статус залишався
невизначеним. Наприкінці 1986
р. вони
перетворилися на єдиний акціонерний Довірчо-ощадний банк, який за масштабами
діяльності і капіталом поступається лише "великій четвірці" (див. табл. 36) і виконує всі основні операції
комерційних банків.
Національний ощадний банк (у минулому поштово-ощадний банк) акумулює заощадження
населення через мережу поштових відділень, кількість яких перевищує 20 тис. Банк провадить два види рахунків
— звичайні та інвестиційні (за
останніми процент вищий, але одержати вклади можна з попередженням за місяць).
Усі кошти банк інвестує у державні цінні папери.
Будівельні товариства існують понад 200 років, нині вони акумулюють найбільшу
частину заощаджень населення, їх сумарні активи в 90-х роках подвоїлись і
можуть зрівнятися за їх величиною з провідними депозитними банками. Серед
будівельних товариств триває процес централізації, але вони залишаються
кооперативними інститутами. Ресурси будівельних товариств ідуть переважно на
довгострокове кредитування будівництва або купівлю житлових будинків (квартир)
і вкладаються в цінні папери. Останніми роками товариства почали займатися
багатьма банківськими операціями, торгівлею нерухомості. У 1987 р. два найбагатші будівельні
товариства стали членами банківської клірингової системи.
Національний жиробанк — державне підприємство, створене в 1968 р. для розрахунків через поштові відділення. В цій ролі він є конкурентом
системи чекового клірингу, характерного для комерційних банків.
Страхові компанії пенсійні фонди спрямовують акумульований позиковий
капітал у довгострокові інвестиції. Фінансово-кредитна діяльність є вторинною
стосовно їх професійної спеціалізації — страхових справ і приватного пенсійного
забезпечення. Сумарні
активи
страхових компаній і пенсійних фондів у 1986 р. становили 160
млрд ф. ст. Мобілізовані
ними кошти вкладаються в операції на строк до 20—25 років (переважно в акції — частка пенсійних фондів у 1995 р. становила 64 %,
інші цінні
папери — 16,6 та нерухоме майно — 9,2 %). Англійські страхові компанії належать
до найбагатших у світі.
Проте
страховий ринок Великобританії залишається найконсерва-тивнішим. Тут існує
організація страхових синдикатів, які були і є світовими лідерами у страхуванні
банківських ризиків.
Члени
корпорації — приватні особи, які несуть необмежену відповідальність за свої
ризики, називаються андеррайтерами, або "людьми з іменами", тобто
людьми з достатком, який дає їм змогу займатися страховою діяльністю. Отже,
саме андеррайтери у Великобританії підстраховують підприємців, розплачуючись
власним добробутом за взяті зобов'язання щодо відшкодування втрат.
Андеррайтери
об'єднуються у синдикати, кожен з яких має щонайменше одного професіонала,
уповноваженого брати на страхування ризики від імені членів синдикату.
Кожен
андеррайтер, у свою чергу, має кілька
довірених брокерів, які власне й займаються пошуком клієнтів для страхування.
Андеррайтер аналізує пропозиції брокерів і вирішує, чи страхувати запропоновані
ризики. У цьому полягає одна з особливостей такого страхового ринку: на нього
неможливо вийти без брокера.
Світовим
лідером у страхуванні була і є корпорація Lloyd's. До 80-х років корпорація
контролювала половину світового ринку страхування. Нині ситуація змінилася, а
страхова місткість корпорації зменшилася на 19 % (1996 p.).
Сьогодні
мінімальний страховий внесок для андеррайтера становить 300 тис. дол. США вільного капіталу. Раніше такий
внесок гарантував би прибуток у розмірі до 20 %. Нині він значно менший.
Інвестиційні трасты займаються виключно операціями з цінними паперами. Через
емісію акцій і облігацій вони залучають капітал, який вкладають у цінні папери
інших компаній. При зниженні курсу цінних паперів вони зазнають фінансових
труднощів, збитків і банкрутують.
Довірчі пайові фонди за спеціалізацією подібні до інвестиційних трастів, вони
акумулюють грошовий капітал і вкладають його в цінні папери. Але оскільки
пайовик будь-коли може продати свій пай
провідній
компанії, то капітал цих фондів змінюється: він залежить від переважаючого
характеру операцій — продажу чи купівлі паїв.
Структура активів фондів подібна до структури активів інвестиційних трастів:
близько 80 % становлять акції приватних
компаній.
Фінансові корпораціїСпеціалізуються на кредитуванні приватних фірм, які не мають
доступу до звичайних джерел позикового капіталу. Держава надає фінансову
допомогу таким корпораціям або виступає в ролі гаранта.
Список використаної та рекомендованої літератури
1.
Анулова Г. Н.
Денежно-кредитное регулирование: опыт развивающихся стран. — М.: Финансы и
статистика, 1992.
2.
Банковское дело:
Справ, пособие / Под ред. Ю. А. Бабичева. — М.: Экономика, 1992.
3.
Банковское дело:
Учеб. пособие / Под ред. В. И. Колесникова, Л. П. Кролевецкой. — СПб.: Изд-во
УЭФ, 1992. — Ч. 1, 2.
4.
Буката В.
Финансово-кредитный механизм и банковские операции. — М.: Финансы, 1991.
5.
Бухвальд Б.
Техника банковского дела. — М.: Финансы, 1993.
6.
Валовая Т.
Европейская валютная система. — М.: Финансы и статистика, 1986.
7.
Гальчинський
А. С, Єщенко П. С, Палкін Ю. І. Основи економічної
теорії. — К.: Вища шк., 1995.
8.
Гальчинський
А. С. Сучасна валютна система. — К.: ОНБИ
"Либра", 1993.
9.
Гальчинський
А. С. Теорії грошей. — К.: Основи, 1996.
10. Гроші та кредит / За ред. М. Савлука. — К.:
Либідь, 1992.
11. Мишкін Ф. С, Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових
ринків: Пер. з англ. —
К.: Основи, 1998.
12. Общая теория денег и кредита / Под
ред. Е. Ф. Жукова. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.
13. Финансы. Денежное обращение. Кредит /
Под ред. Л. А. Дробозиной. — М.: Финансы, "ЮНИТИ", 1997.
|