Курсовая работа: Банківські операції з кредитування юридичних осіб

Позичкова операція – це акт комерційного продажу коштів на визначений термін. Тому в умовах ринкових відносин плата за кредит(процент) стає об'єктивним супутником кредиту, складовою частиною позичкової операції [17].

Вартість кредиту складається з процентної ставки, комісії за видачу й оформлення кредиту та інших елементів.

Основним видом плати за користування банківським кредитом є процент. Поряд з процентом банки можуть установлювати комісію, що застосовується як додатковий елемент ціни банківського кредитування. Комісія встановлює, як правило, у тих випадках, коли в процесі кредитування банк виконує додаткову роботу, пов’язану з оформленням позички і контролем, або наглядом за здійсненням проекту, що кредитується. Комісія може сплачуватися окремо, або додаватися до процента.

Рівень процентної ставки залежить від таких факторів [16]:

-  облікова ставка центрального банку;

-  рівень інфляції;

-  строк позички;

-  ціна сформованих ресурсів;

-  ризик;

-  розмір позички;

-  попит на банківські позички;

-  якість застави;

-  зміст заходів, що кредитуються;

-  витрати на оформлення позички і контроль;

-  ставка банку-конкурента;

-  характер відносин між банком і клієнтом;

-  норма прибутку від інших активних операцій.

Вплив цих факторів на рівень процентної плати за користування банківськими позичками є взаємозв’язаним, тому важко визначити кількісне значення кожного з них, але враховувати їх у сукупності доцільно.

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків [6] (далі  резерв під кредитні ризики) є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики  це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій.

Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства.

 З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: "стандартна", "під контролем", "субстандартна", "сумнівна" чи "безнадійна".

Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора.

Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення.

Банки зобов'язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах [6].

Резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитними операціями. Резерви під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як "під контролем", "субстандартні", "сумнівні", а також "безнадійні".

1.3 Облік кредитів банків підприємствам – юридичним особам

Первинний облік кредитів банку формується у вигляді робочих документів „кредитної справи” за кожним позичальником (контрагентом), яка в обов'язковому порядку має містити [6]:

 назву клієнта, його місцезнаходження (місце проживання);

 номер основного поточного, додаткового поточного та позичкового рахунків;

 письмове клопотання (заявка) про надання кредиту та техніко-економічне обґрунтування потреби в кредиті на відповідні цілі;

 кредитну угоду та зміни до неї;

 угоду про заставу (забезпечення) та зміни до неї;

 дату видачі та погашення кредиту (за угодою);

 початкову суму кредиту в гривнях або гривневому еквіваленті та код валюти (у разі видачі кредиту в іноземній валюті);

 відсоткову ставку, про всі її зміни та на звітну дату;

 фінансову звітність позичальника (контрагента), що подається до банку-кредитора;

 інформацію про результати оцінки фінансового стану позичальника (Контрагента), встановлені Положенням [6] та внутрішньобанківським положенням про кредитування і методикою проведення оцінки фінансового стану (на час здійснення кредитної операції та всі наступні дати проведення оцінки, у тому числі на дату зарахування заборгованості на рахунки пролонгованої, простроченої, сумнівної заборгованості або визнання її безнадійною);

 документи, що свідчать про перенесення суми боргу за кредитною операцією на рахунки пролонгованої (із зазначенням номерів рахунків, сум і термінів кожної пролонгації), простроченої чи сумнівної заборгованості (із зазначенням номерів рахунків, дати, суми);

 дату прийнятого рішення про визнання заборгованості безнадійною із зазначенням суми основного боргу та суми відсотків, відповідну виписку з протоколу засідання кредитного комітету банку;

 інформацію про стан погашення заборгованості із зазначенням дат і сум;

 залишкову суму кредитної заборгованості на звітну дату (у гривнях та гривневому еквіваленті в разі видачі валютного кредиту), номер рахунку, на якому обліковується заборгованість на звітну дату;

 вид та суму забезпечення за угодою;

 документи, що свідчать про стан забезпечення за кредитною угодою;

 суму забезпечення, що береться до розрахунку резерву;

 клас позичальника на кожну звітну дату та документи, що його підтверджують;

 категорію ризику ("стандартна", "під контролем", "субстандартна", "Сумнівна", "безнадійна") за кредитною операцією;

 розрахункову суму чистого ризику за кредитною операцією;

 інформацію про вжиті банком заходи для погашення заборгованості (документи або їх копії, що засвідчують процедуру повернення або стягнення боргу).

Робочі документи заповнюються після подання потенційним позичальником (контрагентом) заявки на одержання кредиту та є обов'язковими для розгляду кредитним комітетом для прийняття рішення про здійснення кредитної операції.

Аналітичний облік операцій кредитування в комерційному банку здійснюється згідно Інструкції [4], яка визначає порядок відображення в бухгалтерському обліку інформації про надання (отримання) кредитів, гарантій, авалів, поручительств, здійснення факторингових операцій, операцій репо, врахування векселів та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України.

Згідно Інструкції в бухгалтерському аналітичному обліку кредитна заборгованість за „життєвим циклом” кредиту розрізняється як:

 довгострокові кредити  надані або отримані кредити на строк більше ніж один рік;

 зобов'язання з кредитування  зобов'язання банку надати клієнту кредит на певних умовах;

 короткостроковий кредит  наданий або отриманий кредит на строк, що не перевищує один рік;

 прострочена заборгованість  заборгованість, яка не погашена в термін (строк), установлений договором;

 сумнівна заборгованість  заборгованість, за якою в банку є сумнів щодо її погашення.

Кредитні операції відображаються за відповідними рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 N 280 [5] (далі  План рахунків), залежно від категорії контрагентів, виду кредиту та строків їх використання.

Облік кредитних, вкладних (депозитних) операцій та нарахованих доходів і витрат за такими операціями в іноземній валюті та банківських металах здійснюється аналогічно до порядку обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій у національній валюті. Курсові різниці від переоцінки суми кредиту , а також нарахованих за ними процентів в іноземній валюті та банківських металах у зв'язку із зміною офіційного валютного курсу відображаються за рахунком 6204 "Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами".

Надані (отримані) кредити первісно оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю (в сумі фактично наданих (отриманих) коштів, уключаючи комісійні та інші витрати, що безпосередньо пов'язані з цими операціями) відповідно як актив та зобов'язання і не підлягають взаємозаліку.

На дату балансу кредити оцінюються за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка під час здійснення амортизації дисконту (премії) та нарахування процентів.

Якщо балансова вартість активів (наданих кредитів ) перевищує оцінену суму очікуваного відшкодування, то визнається зменшення їх корисності. Зменшення корисності в бухгалтерському обліку відображається шляхом формування спеціальних резервів за рахунок витрат банку.

У бухгалтерському обліку операції з продовження строку дії (пролонгації) кредитних договорів відображаються за відповідними рахунками з обліку короткострокової або довгострокової заборгованості Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України залежно від строку, що визначається від дати пролонгації договору до дати їх погашення.

За кредитними операціями (наприклад, факторинговими, гарантійними, з урахування векселів), за якими кошти надаються одній особі, а погашення заборгованості здійснюється іншою, аналітичний облік ведеться щодо тієї особи, яка має здійснювати погашення кредитної заборгованості.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13