Курсовая работа: Перспективи розвитку і розміщення господарського комплексу Житомирської області
Гострими
в області є екологічні проблеми. Передусім це пов’язано з чорнобильською
трагедією. Житомирська область одна з найбільш радіаційно забруднених. Із
господарського обігу вилучено багато тисяч гектарів сільськогосподарських
угідь, значні площі лісових масивів, створилася ненормальна психологічна
обстановка. Триває відселення з районів, де життя і виробнича діяльність
населення внаслідок високого рівня радіації неможливі.
2 ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ
ТА РОЗМІЩЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ НА ТЕРИТОРІІ (ІСТОРИЧНІ, ПРИРОДНІ, ДЕМОГРАФІЧНІ,
ЕКОЛОГІЧНІ)
Житомирська
область утворена 22 вересня 1937 р. Її площа складає 29,9 тис. кв. км (5% від
території України).
Чисельність
працівників обл (міськ)
держадміністрацій
|
Чисельність
населення
(тис. чол.)
|
Територія
(тис.км2)
|
Кількість
районів
|
2004 р. |
2005 р. |
2006 р. |
|
|
|
686,5 |
686,5 |
686,5 |
1330,1 |
29,9 |
23 |
Населення
області становить 1432,7 тис.; міське населення 806,3 тис. осіб (56,3%),
сільське - 626,4 тис. осіб (43,7%). Щільність населення (осіб на 1 кв. км.) -
47,9. Найбільшу кількість населення мають міста обласного підпорядкування:
Житомир - 296,9; Бердичів - 90,2; Коростень - 65,3; Новоград-Волинський - 56,5
тис. осіб. У містах районного підпорядкування нараховується: в Андрушівці -
14,3; Коростишеві - 27,7; Малині - 34,2; Овручі - 21,5; Радомишлі - 17,7 тис.
жителів.
Серед
районів найбільшу кількість населення мають Овруцький - 71,5; Житомирський -
67,0; Новоград-Волинський - 53,0; Малинський - 55,2 тис. осіб, найменша
чисельність у районах: Народницькому - 10,5; Брусиловському - 18,3; Луганському
- 21,3 тис. осіб
Адміністративно-територіальний
устрій: складається з 23 районів, 9 міст, у тому числі 4 — обласні
підпорядкування (Житомир, Бердичів, Коростень, Новоград-Волинський), 45 селищ
міського типу і 1631 сільських населених пунктів. Адміністративний центр —
місто Житомир — заснований у IX столітті, містом є з 1444 року. Населення
нараховує 284,2 тис. чоловік.
Після
возз’єднання правобережної України з Росією в 1793 р. територія Житомирщини
входила до складу Волинської губернії, заснованої в 1797 р. Її центром спочатку
був визначений Новоград-Волинський, але вже в 1804 р. губернською «столицею»
став Житомир. З кінця 18 — першої половини 19 ст. у Житомирському Поліссі стало
розвиватися фарфоро-фаянсове виробництво (найбільші фабрики в Коростені і
Городниці), а після скасування кріпосного права і залізничного будівництва
стала розвиватися цукрова, і винокурна промисловість. Місто поступово
перетворювалося у відомий культурний центр.
Для
області характерна аграрно-сировинна спеціалізація. Завдяки своєму північному
розташуванню регіон грає провідну роль в Україні у хмільництві і льонарстві; в
рамках країни він відрізняється розвитим картоплярством і молочним ухилом
тваринництва. Серед галузей промисловості найбільший розвиток одержали легка і
фарфоро-фаянсова промисловість, хімічне машинобудування, виробництво
будматеріалів, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість, а також
харчова промисловість. Розташування регіону на перехресті транспортних шляхів зумовлює
високу частку послуг транспорту і зв’язку.
Сільське
господарство грає першорядне значення в економіці регіону. Значна частина
продукції галузі в сирому чи переробленому вигляді вивозиться за межі області.
У рослинництві найбільше значення мають зернові культури (близько 40%
продукції), головна серед який — озима пшениця (вирощується повсюдно), крім
того, вирощується яровий ячмінь, овес. Картоплярство є другою по значимості
галуззю рослинництва (приблизно 20% продукції).
Основні
визначні пам’ятки: монастир Босих кармелітів початку XVIII в. у м. Бердичеві,
костьол св. Софії, Михайлівська церква в Житомирі, літературно-меморіальний
музей Лесі Українки в Новоград-Волинську.
100
тисяч років тому на території Житомирської області вже мешкали первісні люди. До
найдавніших палеолітичних стоянок відноситься Радомишльська на річці Тетерів та
стоянки поблизу сіл Довгиничі, Клинці Овруцького і Колодяжне - Романівського
районів. Люди тут жили первісними родами і займалися переважно мисливством.
Пам'ятки
трипільської культури виявлені на території сіл Троянова Житомирського, Райки
Бердичівського, Поволоч Попільнянського районів та в інших місцях. Пам'ятки
епох міді і бронзи знайдені в Романівський і Житомирському районах, на околицях
Житомира.
У 5-7
століттях нової ери територія області була заселена древніми
східнослов'янськими племенами: північ - древлянами, центральна частина і
південь - полянами, які займались землеробством і скотарством. Древляни
займались також мисливством, бджільництвом, виробництвом ювелірних прикрас,
торгівлею. У 9 сторіччі з'являються міста, що стають центрами ремесел і
торгівлі: Вручий (Овруч), Іскорость (Коростень).
У
ранньофеодальний період (11 - початок 12 сторіччя) сучасна територія
Житомирської області входила до складу міцної (зі столицею в Києві)
древньоруської східнослов'янської держави - Київської Русі. Волинь і Полісся,
за відомим істориком І.П. Крип'якевичем, належали до слов'янської прабатьківщини,
були колискою українського народу.
У
другій половині 12 сторіччя, внаслідок розпаду Київської Русі, територія краю
увійшла до Київського князівства. У першій половині 13 сторіччя разом з іншими
слов'янськими землями, Житомирщина потрапила під ярмо ординських завойовників.
У 1350-1360 роках Східною Волинню заволоділи литовці.
У
14-16 століттях більша частина території сучасної Житомирщини входила до складу
Київського воєводства, утвореного 1471 році замість Київського князівства.
Після Люблінської унії (1569 рік) Литва об'єдналася з Польщею в єдину державу -
Річ Посполиту. З цього часу волинські землі були загарбані польськими
магнатами. Народ зазнавав гніту від польської шляхти. Тому історичний розвиток
краю починається з кінця 16 століття і позначений масовими селянськими
повстаннями (Северина Наливайка, Семена Палія, визвольної війни під проводом
Богдана Хмельницького, гайдамаччини тощо).
За
результатом трьох поділів Польщі (1772, 1793, 1795 роки) Волинь разом з
Київщиною і Поділлям увійшли до складу Російської імперії. Територія краю
увійшла до складу Волинської і частково до Київської губерній, утворених
царським указом в 1797 році. Центром Волинської губернії від 1804 року став
Житомир.
Починаючи
від 19 століття розвиток економіки Волинської губернії відбувався за умов
участі її в єдиному ринку Російської імперії, йшов процес розкладу феодально-кріпосницького
ладу й розвитку капіталістичних відносин. Поглиблювався суспільний поділ праці,
розвивалася торгівля, зростала кількість міського населення. Однак, не зважаючи
на деякий розвиток виробництва і торгівлі, Волинська губернія була однією із
економічно відсталих земель. Рельєф
Житомирська
область має вигляд хвилястої рівнини із загальним зниженням на північ і
північний схід (від 280-220 м до 150 м і менше). Більша частина області (південна
і південно-західна) лежить у межах Придніпровської та Волино-Подільської
височин. Північно-східну частину займає Поліська низовина. На півночі області
знаходиться Білокоровицький кряж.
Ґрунти:
на півночі-дерново-підзолисті; на півдні - чорноземи звичайні. Ліси займають
площу 750,2 тис.га (2007)
Водоймища
По
території області протікає 221 річка загальною довжиною 5366 км. Всі ріки належать до басейну Дніпра. Найбільші ріки довжиною в межах області - Тетерів - 247 км, Случ (притока Горині) - 194 км, Ірпінь - 174 км, Ірша - 136 км. На Житомирщині чимало великих озер. Найбільші з них - Чорне, Озерянське, Дуже, Дідове, Прибиловецьке -
розташовані в басейні річки Уборть.
Область
багата природними ресурсами.
Мінерально-сировинний
потенціал:
Представлений
облицювальним каменем, мармуром, самоцвітами, сировиною для металургії і
будівельної промисловості, вапняками, бурим вугіллям, торфом.
Розвідані
запаси лужних каолінов, їх об'єми і кількість дозволяють виробляти до 0,5 млн.
тонн польовошпатних концентратів в рік.
Запаси
будівельних пісків, пірофілітових сланцев, керамічних глин і ряду інших видів
мінеральної будівельної сировини. Декоративно-облицювальний камінь (лабрадорит,
граніт, габбро), який має великий попит в країні і за кордоном. Розвідані
поклади лабрадориту і габбро в області складають 86% запасів цього каменя в
Україні.
Кольорові
камені:
Ведеться
здобич кольорового напівкоштовного каменя - берилу, топазу, кварцу з подальшою
його переробкою і виготовленням ювелірних виробів. Широке застосування в
промисловості знаходить п'єзокварц. Є родовища високоякісного пірофілліта.
Перспективним
є родовище мармуру, який має незвичайний малюнок. Він є сировиною для
виробництва облицювальної плитки, мармурової крихти, смолодоломітов для
металургії, різних видів флюсів і наповнювачів, а також мінеральних добрив.
Житомирщина
забезпечує потреби України в титановому концентраті, поставляє його на експорт.
У рудному масиві, окрім ільменіту, титану, присутні рідкоземельні елементи:
ванадій, скандій, гафній, торій, які мають значний попит на світовому ринку. У
більшості ільменітових родовищ зустрічаються апатіти. Поклади цієї сировини
складають понад 85% всіх розвіданих запасів України.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 |